Рішення № 42647586, 11.02.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2015 р. Справа № 903/1275/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Анастасія", м. Житомир

до Приватного підприємства "Фенікс!", с. Веснянка Ківерцівського району Волинської області

про стягнення 2 588, 78 грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 10.02.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Анастасія"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного підприємства "Фенікс!" -про стягнення 2 588,78грн., в т.ч. 2 350,00грн.-основного боргу за отриманий відповідачем товар по видатковій накладній від 24.07.2014р. №РН-0000975 згідно договору купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р. та 238,78грн.-пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 24.07.2014р. по 10.12.2014р. згідно п. 6.2. договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого по видатковій накладній від 24.07.2014р. №РН-0000975 товару згідно договору купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 21.01.2015р. на 10:00год.

Ухвалою суду від 21.01.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові пояснення щодо підстав нарахування пені з 24.07.2014р.; відповідача-пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази проплати.

09.02.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду письмові пояснення по справі №549 від 05.02.2015р. (вх.№01-54/1079/15), в яких він позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі, вказавши, що позивачем нараховано відповідачу пеню з дня виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару. Посилався на ст. 692 ЦК України. Просив розглядати справу без участі представника позивача.

Позивач в судове засідання 10.02.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032938790 від 30.01.2015р.

Відповідач в судове засідання 10.02.2015р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4301032938781 від 30.01.2015р. та №4301032939001 від 29.01.2015р.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору відкладався, спливає строк розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

26 березня 2014р. між Приватним підприємством "Фенікс!" (покупець), в особі Сімонової Златослави Романівни, що діє на підставі Статуту та Приватним підприємством "Анастасія" (продавець), в особі директора Вербовського Віктора Володимировича, що діє на підставі Статуту, був укладений договір купівлі-продажу №35/14, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, відпустити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в термін, зазначений в договорі, або в рахунку-фактурі, накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору. Предметом поставки є товари, зазначені в рахунку-фактурі, накладній.

В розділі 2 договору сторони погодили, що оформлення замовлення на поставку товару проводиться покупцем на підставі діючих цін на день оформлення. Товар постачається покупцю окремими партіями протягом терміну дії даного договору. Обсяг, асортимент та марки товару, що постачатиметься, зазначаються в документах, передбачених у п. 1.2. договору. Право власності на поставлену партію товарів переходить від постачальника до покупця з моменту передачі партії товарів покупцю за накладними.

Згідно пунктів 3.1.-3.5. цього договору поставка товару продавцем проводиться по узгодженим між продавцем і покупцем цінам, зазначеним у накладних, що додаються до договору та є невід'ємною частиною. Термін поставки товарів проводиться на умовах попередньої оплати. Загальна сума договору складає суму продукції, поставлену покупцю за всіма накладними підписаними сторонами, які складають невід'ємну частину договору. При деяких ситуаціях можливий бартерний обмін товаром.

У відповідності до п. 4.1. даного договору якість товару, тара, упаковка та маркування повинні відповідати вимогам чинного законодавства України, державним стандартам діючим на території України.

Пунктом 5.1. договору, сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року включно, у частині постачання, а в частині розрахунків-до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно п.6.2. даного договору за несвоєчасну оплату вартості відповідної партії товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки та неустойку, встановлену законодавством.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками підприємств. (а.с. 7).

На виконання умов договору купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р. позивач по видатковій накладній №РН-0000975 від 24.07.2014р. передав відповідачу товар, а саме 260 кг патоки на суму 2 600,00грн., а відповідач прийняв товар, що стверджується його підписом та печаткою на накладній (а.с. 8).

Крім того, в видатковій накладній №РН-0000975 від 24.07.2014р. містяться посилання на рахунок-фактуру №СФ-0002961 від 21.07.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив часткову оплату за отриманий по видатковій накладній №РН-0000975 від 24.07.2014р. товар в сумі 250,00грн., що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 09.09.2014р. з призначенням платежу "оплата згідно рахунку №0002961 від 21.07.2014р.". (а.с. 10).

Таким чином, відповідач свої зобов'язання по оплаті в повному обсязі отриманого ним товару не виконав, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Крім того, як вбачається з претензії №494 від 20.09.2014р. ПП "Анастасія" зверталось до ПП "Фенікс!" з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 2 350,00грн., проте відповідачем остання залишена без задоволення. (а.с. 11-13)

Отже, позивач свої зобов'язання по поставці товару згідно договору купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р. виконав в повному обсязі, передавши відповідачу товар по видатковій накладній №РН-0000975 від 24.07.2014р. на суму 2 600,00грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару по видатковій накладній згідно договору купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р. виконав частково на суму 250,00грн., що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 09.09.2014р. з призначенням платежу "оплата згідно рахунку №0002961 від 21.07.2014р.".

Інших доказів оплати суду сторонами не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Вказана правова позиція закріплена і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", п. 1.7 якої передбачено: "Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України».

Щодо пункту 3.2. договору, яким визначено, що термін поставки товарів проводиться на умовах попередньої оплати, то суд зазначає, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні (Постанова Верховного Суду України від 07.10.2014р. у справі №904/4451/13).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 350,00грн. та стверджується договором купівлі-продажу №35/14 від 26.03.2014р., видатковою накладною №РН-0000975 від 24.07.2014р. на суму 2 600,00грн., довіреністю на отримання товару №95 від 24.07.2014р., банківською випискою по рахунку позивача від 09.09.2014р. з призначенням платежу "оплата згідно рахунку №0002961 від 21.07.2014р." на суму 250,00грн. та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення 2 350,00грн. суми основного боргу, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 238,78грн. грн. пені за період з 24.07.2014р. по 10.12.2014р., то суд зазначає наступне.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату вартості відповідної партії товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки та неустойку, встановлену законодавством.

Проте, суд враховує, що договором не обумовлено в який саме строк відповідач повинен оплатити отриманий ним товар.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України ).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У той же час із наданого заявником розрахунку пені вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Товар був отриманий відповідачем 24.07.2014р., що стверджується його підписом на накладній №РН-0000975 від 24.07.2014р.

Тому зобов'язання відповідача по оплаті товару виникло з 25.07.2014р.

Як встановлено судом, підставним є нарахування пені за період з 25.07.2014р. по 10.12.2014р. (а не з 24.07.2014р. як зазначає позивач) в розмірі 237,01грн.

Тому в стягненні пені в розмірі 1,77грн. позивачу слід відмовити, в зв'язку з безпідставністю такого нарахування (невірністю визначення періоду нарахування пені, а саме включення сплати пені за день, коли відбулась поставка продукції).

Отже, підставними будуть вимоги позивача про стягнення пені на суму заборгованості 2 600,00грн. за період з 25.07.2014р. по 08.09.2014р. в розмірі 81,92грн., на суму заборгованості 2 350,00грн. за період з 09.09.2014р. по 12.11.2014р. в розмірі 104,62грн. та за період з 13.11.2014р. по 10.12.2014р. в розмірі 50,47грн. (згідно розрахунку позивача, що здійснено в межах подвійної облікової ставки НБУ). (а.с. 44-45)

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, відображеною у постанові від 15.01.2015р. у справі №910/23600/13.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 825,75грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 216, 217, 231, 265 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 251-253, 255, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 626, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фенікс!" (Волинська область, Ківерцівський район, с. Веснянка, вул. Дачна, 52-а, код 38711529 )

на користь Приватного підприємства "Анастасія" (Житомирська область, м. Житомир, Корольовський район, вул. Івана Гонти, 81, код 25309846)

2 587,01грн., в т.ч. 2 350,00грн.-суми основного боргу, 237,01грн. пені та 1 825,75грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 1,77грн. пені-відмовити.

Повний текст рішення складено

11.02.2015

Суддя С. В. Бондарєв