Постанова № 42647410, 22.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року Справа № 814/3600/14

м. Миколаїв

Cуддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Миколаївтехснабсервіс», м. Миколаїв

до відповідача: Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, м. Миколаїв

Суть спору: скасування та зняття арештів накладених на рахунки та майно,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Миколаївтехснабсервіс» (надалі - позивач) звенулось до суду із позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - відповідач) про скасування та зняття арештів накладених на рахунки та майно позивача.

В обґрунтування вимог позивач зазначив що постановами Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 17.06.2013 р. ВП № 36080878 виконавчий документ , виданий 14.11.2011 року та від 17.06.2013р. ВП № 36081040 виконавчий документ, виданий 29.11.2011 року у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", повернуто стягувачу.

30 березня 2013 року відповідачем накладено арешт на кошти, що містяться на належних Приватному підприємству «Миколаївтехснабсервіс», розрахункових рахунках:

- ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 326610, р/р 26059060273725 та р/р 26003060305025;

- САТ «УКРСІББАНК» МФО 351005, р/р 26007064526500 та належить позивачу не знято.

На думку позивача, бездіяльність відповідача порушує інтереси позивача як власника майна, та обмежує позивача у правах на зазначено майно.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні, зокрема, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ Ткаченко О.В. від 17.06.2013 року виконавчий документ (наказ № 5016/3220/2011(8/145) від 14.11.2011 року) та постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ Ткаченко О.В. від 17.06.2013 року виконавчий документ (наказ № 5016/3241/2011(17/147) від 29.11.2011 року) повернуто стястягувачеві у зв'язку з на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Сума заборгованості позивачем була сплачена у повному обсязі, що підтверджується довідкою ДП «Миколаївський авіаремонтний» № 118/4 від 17.01.2014 року та листом Регіонального відділення Фонду державного майна № 14-11-02281 від 03.11.14 року про сплату заборгованості. Про дані обставини позивач повідомив Центральний ВДВС ММУЮ.

Листом № 01.05/110755/17 на звернення позивача Центральним ВДВС ММУЮ,- повідомлено, що у відділі ДВС не перебувають відкриті виконавчі провадження відносно Приватного підприємства «Миколаївтехснабсервіс», виконавчі провадження в рамках яких було накладено арешт на кошти боржника завершені за пунктом 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арешту з яким не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначені наслідки завершення виконавчого провадження. Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач у супереч чинного законодавства не здійснив дії, які прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а саме ним не було знято арешт з грошових коштів, належних Приватному підприємству «Миколаївтехснабсервіс», що містяться на рахунках:

- ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 326610, р/р 26059060273725 та р/р 26003060305025;

- САТ «УКРСІББАНК» МФО 351005, р/р 26007064526500.

Частиною 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством.

Крім того, положеннями ст.6 та 11 Закону Країни "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до стаття 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта суб'єктів владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Миколаївтехснабсервіс» - задовольнити повністю.

Скасувати та зняти всі накладені арешти на рахунки та майно Приватного підприємства «Миколаївтехснабсервіс», які накладені в рамках виконавчого провадження № 36080878, № 36081040 у Центральному відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа