Рішення № 42647324, 03.02.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2015 р. Справа № 918/1826/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнепрозв'язок"

про стягнення в сумі 6 479 грн. 89 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бречко М.П. за довіреністю від 21 грудня 2014 року № 93;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнепрозв'язок" в якій просив суд стягнути заборгованість в сумі 6 479 грн. 89 коп. та 637 грн. 65 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1826/14 та призначено її до розгляду на 20 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 20 січня 2015 року розгляд даної справи відкладено на 3 лютого 2015 року.

3 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про збільшення розміру позовних вимог, в якій останнє просило суд стягнути з відповідача 7 199 грн. 89 коп. основного боргу та 791 грн. 83 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 3 лютого 2015 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання 20 січня 2015 року та 3 лютого 2015 року не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33024, місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 28. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 99, 105).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на тривалий розгляд справи та підтвердження факту отримання відповідачем копії ухвали про призначення даного судового засідання, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ВАТ - П "Рівнепромзв'язок", правонаступником якого на сьогоднішній день являється ТДВ "Рівнепромзв'язок" був укладений договір № 835 про платне користування пари проводів кабелю (надалі - Договір).

ПАТ "Рівнеобленерго" є новим найменуванням ПАТ "АЕС Рівнеобленерго", яке було правонаступником Закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго", яке було створено шляхом реорганізації Відкритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 січня 2004 року. Відкрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго" створене шляхом перейменування Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Рівнеобленерго", відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 14 листопада 2001 року (протокол № 7).

Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Рівнеобленерго" створена шляхом перетворення Державного підприємства "Рівненське обласне підприємство електричних мереж", відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" на наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 137 від 31 липня 1995 року, - пункт 1.1. Статуту Товариства.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування пари проводів кабелю згідно Додатку № 1, (надалі - майно), з метою надання по цих парах послуг телефонного зв'язку.

Згідно пункту 2.1. Договору, передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в пункті 1.1. цього Договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання Сторонами Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку № 1.

Орендна плата за місяць оренди майна, у відповідності до Протоколу узгодженої договірної ціни становить 360 грн. 00 коп. з ПДВ (пункт 3.2. Договору).

Отже, відповідно до Акту приймання - передачі майна, Орендодавець (Позивач) передав, а Орендар (Відповідач) прийняв 1 червня 2006 року в строкове платне користування пари проводів, з метою надання по цих парах послуг телефонного зв'язку.

Однак, з березня 2012 року відповідач не виконував договірні зобов'язання в частині проведення своєчасного та в повному обсязі розрахунку, щодо внесення орендної плати, передбаченої в Договорі.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, протягом березня 2012 року по квітень 2013 року включно утворилась заборгованість в сумі 2 159 грн. 59 коп.

Окрім того, 30 квітня 2013 року Пат "АЕС Рівнеобленерго" (надалі - Власник мереж) та Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнепромзв'язок" уклали Договір № 596 в новій редакції (надалі Договір 2), відповідно до якого Власник передає, а Замовник приймає в строкове платне користування пари проводів кабелю зв'язку 12*4*1,2 ПС Рівне 330-Грабів 330, з метою надання по цих парах послуг телефонного зв'язку (пункт 1.1. Договору 2).

Відповідно до пункту 2.1. Договору 2, вартість послуг за Договором користування парою проводів кабелю зв'язку 12*4*1,2 ПС Рівне 330- Грабів 330, встановлюється згідно Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору.

Оплата послуг з сумісної підвіски здійснюється щомісячно авансовим платежем у вигляді передоплати 100% (пункт 2.2. Договору 2).

Пунктом 2.3. Договору 2 встановлено, що оплата послуг проводиться, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Власника мереж до 10 числа поточного місяці, на основі авансового рахунку - фактури, сформованого Власником мереж 1-го числа поточного місяця. Сторони щомісячно засвідчують факт надання послуг документом "Акт здачі-приймання робіт (надання послуг" (пункт 2.4. Договору 2).

Вищезазначені Договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання Договору від 1 червня 2006 року № 835 та № 596 від 30 квітня 2013 року, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

На виконання вимог пункту 3.1. Договору та пункту 2.3. Договору 2 Товариство здійснювало направлення на адресу відповідача рахунки за послуги, що стверджується реєстрами направленої рекомендованої кореспонденції, копії яких містяться в матеріалах даної справи, однак з травня 2013 року по листопад 2014 року відповідач продовжував порушувати умови проведення оплати за користування парами проводів кабелю зв'язку 12*4*1,2 ПС Рівне 330-Грабів 330 та за вказаний період утворилася заборгованість в сумі 4 320 грн. 00 коп.

Відтак станом на 1 грудня 2014 року за відповідачем рахується загальна заборгованість в сумі 6 479 грн. 89 коп., за користування парами проводів кабелю зв'язку, яка відповідачем добровільно не сплачена.

16 грудня 2013 року позивачем був направлений лист вих. № 4499 щодо виконання Договорів та оплати заборгованості за користування пари проводів кабелю зв'язку. Проте, відповідач жодним чином не відреагував на даний лист та не здійснив оплату заборгованості.

Однак як зазначалось в описовій частині рішення, позивачем перед початком судового засідання, була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої уповноважений представник позивача вказує, що оскільки договірні відносини між Товариством та Товариством з додатковою відповідальністю "Рівнепромзв'язок" станом на 1 лютого 2015 року не припинені, сума заборгованості збільшилась на суму наданих послуг за грудень 2014 року, а саме на 360 грн. 00 коп.

Відтак, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнепромзв'язок" перед Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" утворилася заборгованість у розмірі 6 839 грн. 89 коп.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договорами, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка складає 6 839 грн. 89 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнепромзв'язок" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно пункту 4.1. Договору 2, у разі недотримання строків оплати рахунків зазначених в пункті 2.2. Договору, Замовник сплачує Власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Окрім того, на підставі пункту 4.1. Договору та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договорами, позивач, з урахуванням заяви про збільшення роз розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнепромзв'язок" 791 грн. 83 коп. пені, з яких: 107 грн. 01 коп. - пеня, нарахована у період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 5 039 грн. 89 коп., 110 грн. 96 коп. - пеня, нарахована у період з 1 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 5 399 грн. 89 коп., 122 грн. 30 коп. - пеня, нарахована у період з 1 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 5 759 грн. 89 коп., 50 грн. 30 коп. - пеня, нарахована у період з 1 листопада 2014 року по 12 листопада 2014 року на суму основного боргу в розмірі 6 119 грн. 89 коп., 84 грн. 50 коп. - пеня, нарахована у період з 13 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року на суму основного боргу в розмірі 6 119 грн. 89 коп., 154 грн. 10 коп. - пеня, нарахована у період з 1 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 6 479 грн. 89 коп., 162 грн. 66 коп. - пеня, нарахована у період з 1 січня 2015 року по 31 січня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 6 839 грн. 89 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Щодо періоду за який нарахована пеню, а саме з 1 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року, суд зазначає, що позивачем враховано положення частини 6 статті 232 ГК України та нарахована пеню не за весь час прострочення зобов'язань, а за шість місяців, однак, позивачем не вірно застосовано положення зазначеної статті ГК України, оскільки нарахувань штрафні санкції за шість місяців які передують даті подачі позову, в той час, як потрібно нараховувати штрафні санкції від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого роз'яснено - даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тому, судом здійснено перерахунок суми пені за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга Закон", розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с. 126).

Відповідно до перерахунку суду, до стягнення підлягає сума пені в розмірі 63 грн. 41 коп., з яких: 3 грн. 35 коп. - пеня, нарахована у період з 10 березня 2012 року по 22 березня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 360 грн. 00 коп., 1 грн. 33 коп. - пеня, нарахована у період з 23 березня 2012 року по 31 березня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 360 грн. 00 коп., 8 грн. 85 коп. - пеня, нарахована у період з 1 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 720 грн. 00 коп., 9 грн. 15 коп. - пеня, нарахована у період з 1 травня 2012 року по 31 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 720 грн. 00 коп., 13 грн. 28 коп. - пеня, нарахована у період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 080 грн. 00 коп., 18 грн. 30 коп. - пеня, нарахована у період з 1 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 440 грн. 00 коп., 9 грн. 15 коп. - пеня, нарахована у період з 1 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 719 грн. 89 коп., 4 грн. 43 коп. - пеня, нарахована у період з 1 вересня 2012 року по 10 вересня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 079 грн. 89 коп.

Відтак, вимога позивача до відповідача про стягнення пені, підлягає частковому задоволенню, в сумі 66 грн. 47 коп.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнепромзв'язок" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 28, ідентифікаційний код: 13969553) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кн. Володимира, 71, ідентифікаційний код: 05424874) 6 839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 89 коп. основного боргу, 66 (шістдесят шість) грн. 47 коп. пені, а також 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 35 коп. судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "5" лютого 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.