Рішення № 42647204, 05.02.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 Справа № 917/2544/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго", бульвар Івана Лепсе, 4, корп. 20, м. Київ, 03680

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621

про стягнення 79 357,69 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

05.02.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 79 357,69 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 27.11.2014 р. договору поставки № 0576-СН, з яких : 58 634,88 грн. основний борг, 9 513,10 грн. пені за період з 22.02.2014 р. по 30.11.2014 р., 1 359,04 грн. три проценти річних за період з 22.02.2014 р. по 30.11.2014 р., 9 850,67 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 р. по листопад 2014 р. включно.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. При цьому, позивач надіслав суду клопотання № 4/01/15 від 09.01.2015р. (вх. № 481 від 17.01.2015 р.) про розгляд справи без участі його представника. У минулому судовому засіданні представник позивача заявив, що наполягає на задоволенні позовних вимог за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 09.12.2014 р. та п. 3 ухвали суду від 25.12.2014 р.) не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач надіслав суду клопотання № 40-21/70 від 04.02.2015 р. (в. №1500 від 05.02.2015 р.) про перенесення розгляду даної справи, проте в його прохальній частині останній просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі його представників.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача щодо перенесення розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що останнє задоволенню не підлягає як таке, що є невмотивованим та необґрунтованим. При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України № 3477-VІІ від 23.02.2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (із змінами та доповненнями) при розгляді даної справи та вирішенні вищезазначеного клопотання відповідача, судом враховано приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод якою передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, суд задовольняє клопотання відповідача про розгляд даної справи за наявними в ній матеріалами та без участі його представників з урахуванням положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у минулому судовому засіданні пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

27.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) було укладено Договір поставки товару № 0576-СН (надалі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору);

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього Договору (п. 1.2 Договору);

- специфікація № 1 викладена у п. 1.3 Договору;

- загальна ціна товару за цим Договором становить 58 634,88 грн., в тому числі ПДВ (п. 1.4 Договору);

- поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки : 15-30 календарних днів з дати отримання постачальником узгодження договору. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.1 та п. 2.4 Договору);

- підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є паспорт, сертифікат відповідності. (п. 4.1 Договору);

- розрахунки за товар здійснюються протягом 60-ти кaлeндaрниx днів з дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п. 6.1, п. 6.2 Договору);

- умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Поставка здійснюється на умовах СРТ. Місцем поставки товару Постачальником за цим Договором є : м. Кременчук, вул. І.Приходька, 141 (п. 7 та п. 8.1 Договору);

- передання товару Постачальником та приймання товару Покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 8.1 цього Договору. Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару Покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності направо отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 9.1 та п. 9.2 Договору);

- у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.6 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору та закінчується 31.12.2014 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (3.1-3.3 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім вищезазначеного товару на загальну суму 58 634,88 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної № РН-1223015 від 23.12.2013 р.. Крім того, факт отримання товару відповідачем підтверджується також копією належним чином оформленої довіреності (типової форми № М-2) № 0000003659 від 17.12.2013 р. на отримання його представником (Жаботинським Олегом Геннадійовичем) від позивача товароматеріальних цінностей (а.с. 13-14).

В порушення умов Договору відповідач не провів розрахунку за отриманий товар.

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отриманий ним товар в розмірі 58 634,88 грн., 02.10.2014 р. на адресу останнього позивачем було направлено претензію № 304/10/14 від 01.10.2014 р. про негайну сплату вищезазначеної заборгованості. Вищезазначена претензія була отримана представником відповідача 07.10.2014 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення № 3962101823838 про вручення поштового відправлення - претензії (а.с. 18).

Вищезазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару не виконав, заборгованість останнього складає 58 634,88 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 79 357,69 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 27.11.2014 р. договору поставки № 0576-СН, з яких : 58 634,88 грн. основний борг, 9 513,10 грн. пені за період з 22.02.2014 р. по 30.11.2014 р., 1 359,04 грн. три проценти річних за період з 22.02.2014 р. по 30.11.2014 р., 9 850,67 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 р. по листопад 2014 р. включно.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 58 634,88 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 58 634,88 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 10.6 Договору визначено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 976,75 грн. пені за період з 22.02.2014 р. по 30.11.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме : у розмірі 5 410,47 грн. за період з 22.02.2014р. по 22.08.2014 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати поставленого товару та шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, що встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 3059,04 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 9 850,67 грн. за період з 22.02.2014 р. по 30.11.2014 р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 58 634,88 грн. основного боргу, 5 410,47 грн. пені, 1 359,04 грн. трьох процентів річних та 9 850,67 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 4 102,63 грн. пені у позові слід відмовити.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 05756783, р/р 26007057004679 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305229 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-енерго" (бульвар Івана Лепсе, 4, корп. 20, м. Київ, 03680), ідентифікаційний код юридичної особи 31902769, р/р 26009010306735 в ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" м. Київ, МФО 380582 - 58 634,88 грн. основного боргу, 5 410,47 грн. пені, 1 359,04 грн. три проценти річних, 9 850,67 грн. інфляційних втрат та 1 732,54 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 102,63 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 10.02.2015 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.