Рішення № 42647171, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/15973/14

За позовомЗаступника прокурора Печерського району м.Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. КиєвудоТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивачаДержавне підприємство "Завод 410 Цивільної Авіації"простягнення коштівСудді Васильченко Т.В. (головуючий)

Марченко О.В.

Нечай О.В.

в присутності представників сторін:

прокурорПоловенко Л.В., посвідчення №002638 від 05.09.2012;від позивачаГармашов Б.С., довіреність №08 від 03.03.2014;від відповідача Корнієнко Т.Ю. довіреність №56/1 від 30.01.2014;від третьої особиДемський А.Л., довіреність №48-3510 від 31.12.2014.

Суть спору: Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про стягнення заборгованості в розмірі 135958,40 грн. з якої: 118274,92 грн. - основний борг, 6523,11 грн. - пеня, 7612,12 грн. - інфляційні втрати та 3548,25 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №4476 від 30.08.2009 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по cплаті орендних платежів до державного бюджету належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед бюджетом в сумі 118274,92 грн., що зумовило нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 порушено провадження у справі №910/15973/14 та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/15973/14 передано на розгляд судді Марченко О.В. у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В на навчанні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/15973/14 прийнято до провадження суддею Марченко О.В. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/15973/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку з поверненням судді з навчання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/15973/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №910/15973/14 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Завод 410 Цивільної Авіації" та відкладено розгляд справи.

27.10.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 164392,27 грн. - основного боргу, 10151,25 грн. - пені, 9471,63 грн. - інфляційних втрат та 4931,77 грн. - штрафу.

07.11.2014 третя особа, через відділ діловодства суду, подала письмові пояснення по справі, в яких підтримала позовні вимоги, оскільки відповідач користується орендованим приміщенням безоплатно, що призводить до порушення економічних інтересів держави.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи.

15.12.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав заперечення на позовну заяву, в яких заперечив проти позову з підстав того, що балансоутримувачем неодноразово порушувалось його право користування орендованим майном, зокрема відключено постачання електроенергії до орендованих приміщень та обладнання, яке розміщене в них, у зв'язку з чим вважає наявні правові підстави для звільнення від сплати орендних платежів.

В судовому засіданні 15.12.2014, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/15973/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Нечай О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 справу №910/15973/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Нечай О.В. та призначено до розгляду.

19.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що він не має відношення до договору про надання комунальних послуг, оскільки не є стороною даного договору та не чинить відповідачу перешкод в користуванні орендованим приміщенням.

19.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 236186,80 грн. - основного боргу, 20978,24 грн. - пені, 22360,75 грн. - інфляційних втрат та 7085,60 грн. - штрафу.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмових заявах, підтриманих прокуратурою, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення 236186,80 грн. - основного боргу, 20978,24 грн. - пені, 22360,75 грн. - інфляційних втрат та 7085,60 грн. - штрафу.

23.01.2015 третя особа, через відділ діловодства суду, подала письмові пояснення по справі в яких зазначила, що дій щодо не допуску відповідача до орендованих приміщень нею не чинилося, а відключення постачання електричної енергії відбулося з вини відповідача.

В судовому засіданні 26.01.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.02.2015.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 03.02.2015 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі.

В свою чергу, представник третьої особи позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно- нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв. м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" (балансоутримувач) вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2012 і становить 2146600,00 грн. без ПДВ (п. 1.1 договору оренди, в редакції додаткового договору №4476/03 від 26.12.2012).

Згідно п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).

30.09.2009 сторони договору та балансоутримувач підписали акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94.

У відповідності до п. 3.1 договору оренди, в редакції додаткового договору №4476/03 від 26.12.2012, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2012 - 29 262,82 грн. При цьому, орендна плата за перший місяць оренди-жовтень 2012 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень 2012.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору оренди).

Перераховується орендна плата, згідно п. 3.6 договору, до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності з п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 до 30.09.2010 р. включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 договору оренди).

24.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір №4476/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4476 від 30.09.2009 згідно п. 2 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди №4476 від 30.09.2009 на 365 днів, а саме з 30.09.2011 до 30.09.2012 включно.

01.11.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір №4476/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4476 від 30.09.2009 згідно п. 1 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди №4476 від 30.09.2009 на 1 рік, а саме з 30.09.2012 до 30.09.2013 включно.

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (орендар) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в місті Києві про: визнання права користування позивача нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94 та перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009; визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві на новий строк.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі №910/21198/13 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв.м, що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94 та перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009. Визнано продовженим (пролонгованим) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві на новий строк.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі №910/21198/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року у справі №910/21198/13, рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі №910/21198/13 скасовано щодо задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009 на новий строк, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі №910/21198/13 залишено без змін.

Таким чином, судом встановлено право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94 та перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009.

За змістом ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

При цьому, частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень.

Втім, доказів підписання акта приймання-передачі приміщень з оренди суду не представлено, таким чином після 30.09.2014 відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням, а відтак, зобов'язаний сплачувати орендну плату.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та умов договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Тоді як, відповідач, в порушення зазначених норм права та умов договору оренди, свої обов'язки щодо сплати орендних платежів до державного бюджету виконував не належним чином, внаслідок чого за період з грудня 2013 по листопад 2014 утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 236186,80 грн., яка і заявлена до стягнення.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів до державного бюджету за період з грудня 2013 по листопад 2014 підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 236186,80 грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктами 3.7, 3.8 договору оренди сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, а у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором і заборгованість становить більше ніж три місяці, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.п. 3.7, 3.8 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 11.12.2013 по 03.12.2014 в сумі 20978,24 грн. та штраф в сумі 7085,60 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 22360,75 грн. за період з грудня 2013 по жовтень 2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 20978,24 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 18640,28 грн., згідно розрахунку позивача доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.2014 №30-10/14131, який відповідає вимогам чинного законодавства. В іншій частині щодо стягнення пені в сумі 2337,96 грн. належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю вимог в цій частині.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а доводи відповідача про те, що відсутня підстава для нарахування орендної плати за користування майном, у зв'язку з неможливістю відповідача користуватися майном з незалежних від нього обставин, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно приписів п.п. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Підстави звільнення наймача від орендної плати встановлено ч. 6 ст. 762 ЦК України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використано через обставини, за які він не відповідає.

Отже, за наявності підстав, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України (неможливість використання орендованого майна через обставини, за які орендар не відповідає), орендар звільняється від сплати орендної плати.

Втім, відповідачем не надано суду жодних належних доказів в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, неможливості використання орендованого майна у спірний період через обставини, за які він не відповідає.

Так, як зазначалось вище, судом у справі №910/21198/13 визнано право користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" орендним приміщенням до 30.09.2014, при цьому доказів передачі орендованого майна орендарем орендодавцю після 30.09.2014 суду не надано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі №5011-30/14874-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково. Вирішено відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс", шляхом зобов'язання Державного підприємства "Завод 410 ЦА" безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та перепустки для ввезення і вивезення матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс", у відповідності до Інструкції №60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на ДП "Завод 410 ЦА", необхідних для здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" господарської діяльності згідно договору №4476 від 30.09.2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності".

В свою чергу, ухвалою господарського суду міста Києва у справі №910/21198/13 від 06.11.2013 заборонено регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву, державному підприємству "Завод 410 Цивільної авіації" та будь-яким іншим особам чинити товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" перешкоди у користуванні майном - нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебувають на балансі державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" шляхом прийняття будь-яких рішень або вчинення будь-яких дій.

Доказів невиконання позивачем, третьою особою або іншими особами постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі №5011-30/14874-2012 та ухвали господарського суду міста Києва у справі № 910/21198/13 від 06.11.13 суду не надано.

Безпідставними є і посилання відповідача на неправомірне відключення балансоутримувачем Державним підприємством "Завод 410 Цивільної Авіації" постачання електроенергії до орендованих приміщень та обладнання, яке розташовано в ньому, оскільки це пов'язано саме з поведінкою відповідача.

Так, рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/24500/13 від 21.03.2014 за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про стягнення 44780,44 грн. позов задоволено та встановлено, що між позивачем та відповідачем 20.01.2010 було укладено договір №20/01-11 про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання надійно постачати відповідачу електричну енергію у необхідних йому обсягах з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а відповідач зобов'язався відшкодовувати вартість отриманої електричної енергії за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором, проте, в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконував у зв'язку з чим виник борг за отриману електричну енергію, доказів оплати якого немає.

В той час, як п. 5.1 договору про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії №20/01-11 від 20.01.2011 визначено право третьої особи на обмеження або припинення електропостачання у разі виникнення у відповідача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" не довело суду належними доказами неможливість користування орендованим майном - нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, через обставини, за які він не відповідає, у зв'язку з чим підстави для звільнення відповідача від сплати орендних платежів у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України відсутні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судовий збір підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 34, ідентифікаційний код 04937956) на користь Державного бюджету України (на р/р 31111094700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ в м. Києві МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) 236186 (двісті тридцять шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, 18640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 28 коп. пені, 7085 (сім тисяч вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. штрафу та 22360 (двадцять дві тисячі триста шістдесят) грн. 75 коп. інфляційних втрат, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 34, ідентифікаційний код 04937956) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 5685 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 47 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2015.

Головуючий суддя Т.В.Васильченко

Судді О.В.Марченко

О.В.Нечай