Рішення № 42647149, 05.02.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2015 р. Справа № 906/1696/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Сіндряков О.В. - дов. №14-104 від 18.04.14р.

від відповідача: Бесараб О.Д. - дов. №854 від 15.12.14р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (смт. Новогуйвинське, Житомирська область)

про стягнення 57254,84 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 57254,84 грн. неустойки, інфляційних та 3% річних за прострочення оплати отриманого природного газу згідно договору №12/382-БО-10 від 28.08.12р., з яких 21070,24 грн. - пеня, 30900,21 грн. - штраф, 481,55 - інфляційні та 4802,83 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов. Проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки заперечував з мотивів, зазначених у письмових запереченнях на відзив відповідача.

Представник відповідача в засіданні суду надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства просить суд зменшити розмір штрафу та пені на 70%. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3-ох% річних визнав.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір купівлі-продажу природного газу №12/382-БО-10 від 28.08.12р., акти приймання-передачі природного газу, довідки, розрахунки суми боргу, відзив на позовну заяву, платіжні доручення, акт звірки взаємних розрахунків, додаткові пояснення, заперечення на відзив, свідоцтво про державну реєстрацію, статути, виписки з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.12р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/382-БО-10 (а.с.9-14), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) у 2012 році природний газ, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 3.3 даного договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов даного договору, позивач протягом періоду з жовтня по грудень 2012р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 721431,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.11.12р., від 30.11.12р. та від 31.12.12р. (а.с.15-17).

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач вартість отриманого природного газу позивачеві сплатив, однак з порушенням строків, визначених пунктом 6.1 договору, про що не заперечували представники сторін в засіданні суду.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді сума основного боргу у відповідача перед позивачем погашена, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків.

Однак, за прострочення термінів оплати вартості отриманого природного газу позивач нарахував відповідачеві 21070,24 грн. пені, 30900,21 грн. штрафу, 4802,83 грн. 3% річних та 481,55 грн. інфляційних, які і просить суд стягнути в позовній заяві.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 4802,83 грн. 3% річних та інфляційні в розмірі 481,55 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 років (п. 9.3 договору).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня та штраф нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені та штрафу, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 визначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи важке фінансове становище відповідача, велику кредиторську заборгованість, наявну значну дебіторську заборгованість, а також те, що розмір пені та штрафу значно великий, збитків позивачеві не причинено, сума основного боргу перед позивачем погашена, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені до 10535,12 грн. та штрафу до 15450,11 грн., що становить 50% від заявленої суми пені та штрафу (21070,24 грн. х 50%; 30900,21 грн. х 50%).

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати інфляційних, 3% річних та неустойки суду не надав, в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягали би задоволенню. Однак, суд зменшує розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню, до 10535,12 грн. пені і 15450,11 грн. штрафу, про що зазначав вище.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства, 12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. 9-ої П'ятирічки, 15, код ЄДРПОУ 30273396

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720

- 10535,12 грн. - пені;

- 15450,11 грн. - штрафу;

- 481,55 грн. - інфляційних нарахувань;

- 4802,83 грн. - 3% річних;

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання:11/02/15

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - на вимогу