Ухвала суду № 42647052, 04.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.Справа № 820/18292/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

представника відповідача -Потапенко І.О.,

представника позивача - Ващенко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківськї об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 820/18292/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод"

до Харківськї об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції, а саме:- №0003652203 від 24.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 906 800,00 грн., в тому числі 1 271 200,00 грн. за основним платежем та 635 600,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0003712203 від 24.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 767 980,00 грн., в тому числі 1 414 384,00 грн., за основним платежем та 353 596,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0003662203 від 24.10.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми на додану вартість у розмірі 181 412,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.138.2 ст.138, п.139.1. ст.139, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.3.5 глави 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320) (із змінами та доповненнями), Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі направлень від 10.09.2014 р. № 1004, 1005, 1006, 1007, 1008, 1009 виданих фахівцями Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, з 10.09.2014 по 30.09.2014р. була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Перероблюючий завод" 07.10.2014 р. був складений акт № 1524/20-23-22-01-05/32943460 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Перероблюючий завод", код за ЄДРПОУ 32943460 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. (т.1, а.с. 15-92).

Згідно з висновками акту № 1524/20-23-22-01-05/32943460 від 07.10.2014р. перевіркою було встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у сумі 1271200,00 грн., у т.ч. у жовтні 2012 р. у сумі 110000,00 грн., у листопаді 2012 р. у сумі 82489,00 грн., у грудні 2012 р. у сумі 91676,00 грн., у січні 2013 р. у сумі 79676,00 грн., у лютому 2013 р. у сумі 93126,00 грн., у квітні 2013 р. у сумі 117313,00 грн., у травні 2013 р. у сумі 69887,00 грн., у червні 2013 р. у сумі 89973,00 грн.. у липні 2013 р. у сумі 84077,00грн., у серпні 2013 р. у сумі 105407,00 грн., у вересні 2013 р. у сумі 91123,00 грн., у жовтні 2013 р. у сумі 75496,00 грн., у листопаді 2013 р. у сумі 88518,00 грн. та у грудні 2013 р., у сумі 92919 грн.; зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з податку на додану вартість) за березень 2013 р. на суму 181412,00 грн.; п.138.2 ст.138, п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого за перевіряємий період донараховано податку на прибуток у сумі 1414384,00 грн. у т.ч. за 4 квартал 2012 р. у сумі 298374,00грн. та за 2013 р. на суму 1116010,00грн.; п.3.5 глави 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320) (із змінами та доповненнями) ТОВ "Перероблюючий завод" здійснювало видачу готівкових коштів працівникам підприємства за видатковими документами, в яких видача готівки з каси в деяких випадках не підтверджена підписами одержувачів на суму 2560,85 грн. У відповідності до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

На підставі висновків акту № 1524/20-23-22-01-05/32943460 від 07.10.2014р.року відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - №0003662203 від 24.10.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181412,00 грн.; - №0003712203 від 24.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1767980,00 грн., з них за основним платежем - 1414384,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 353596,00 грн.; - №0003652203 від 24.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1906800,00грн., з них за основним платежем - 1271200,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 635600,00 грн. (т.1, а.с.12-14).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ "Пайнер", позивачем були надані наступні документи: договір генерального підряду № 02-07/12 ГП від 01.07.2012 р. між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ "Пайнер", відповідно до якого Генеральний підрядник зобов'язується на свій ризик виконати будівні та монтажні роботи відповідно до проекту реконструкції цеха № 5 ПАТ "Підприємство Харківського району Перероблюючого заводу" в пос. Рогань Харківського району, Харківської області - ІІ-га черга забезпечення невідкладних противопадкових заходів, безперебійної роботи гідротехнічних споруд об'єкта, поетапного закриття об'єкта, а також інші будівні та ремонтно- будівні роботи за згодою з Замовником. Вартість за даним договором складає 5000000, грн. , в т.ч. 20 % ПДВ (Т.1, а.с. 124-127). На підтвердження виконання договору генерального підряду № 02-07/12 ГП від 01.07.2012 р. між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ "Пайнер", позивачем надано: акт №02-12 прийому виконаних будівник робіт за грудень 2012 р. (т.1,а.с. 128-129), довідка вартості виконаних будівних робіт та витрат за грудень 2012 р. (т.1, а.с. 130), локальний кошторис № 2-1-1 на роботи по рекультивації земельних ділянок цеха № 5 (т.1, а.с. 131-132), підсумкова відомість ресурсів (т.1, а.с. 135-136), податкові накладні (т.1, а.с.137-139), виписки з банківського рахунку (т.1, а.с. 140-152).

Між позивачем та його контрагентом було укладено договір № 01/07-12 ТО на технічне обслуговування полігона по захороненню твердих побутових відходів від 01.07.2012 р., сторонами якого є ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ "Пайнер". Предметом зазначеного договору є складування твердих побутових відходів в котловані (1,50 грн. за м/куб), планування твердих побутових відходів по полігону та їх затоплення на всій площі полігона, що використовується (3,30 грн. за м/куб), підтримка в робочому стані, здійснювати поточний та капітальний ремонт гідротехнічних споруд вздовж границь полігона для відводу зливових та талих вод (4,50 грн. за м/куб). Вартість виконуваних робіт приблизно дорівнює 30000000,00 грн. (т.1, а.с. 153-154). На підтвердження виконання договору позивачем надано: акт №02-10 прийому виконаних будівних робіт за жовтень 2012 р. (т.1, а.с. 155-157), довідка про вартість виконаних будівних робіт та витрати (т.1, а.с. 158 - 160), акт № 03-10 прийому виконаних будівних робіт за жовтень 2012 року (т.1, а.с. 165-167), довідка про вартість виконаних будівних робіт та витрати за жовтень 2012 року (т.1, а.с. 168), а також інші первісні документи, які підтверджують взаємовідносини ТОВ "Перероблюючий завод " та ТОВ "Пайнер" (т.1, а.с.169-208).

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "Перероблюючий завод " та ТОВ "Сібол", 31 січня 2013 року було укладено Договір переведення боргу, де ТОВ "Перероблюючий завод" - Первісний боржник, ТОВ "Сібол" - Новий Боржник, ТОВ "Пайнер" - Кредитор. Відповідно до зазначеного договору, грошове зобов'язання Первісного Боржника перед Кредитором, що виникло на підставі договору №02-07/12/ГП від 01.07.2012 року в сумі 2247992, 88 грн., що підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2013 року між кредитором та Первісним Боржником, що загальна сума заборгованості Первісного Боржника на користь Кредитора складає 3053303,85 грн. на підставі даного договору Первісний Боржник переводить свій борг за основними зобов'язаннями, а Новий Боржник приймає на себе обов'язок Первісного Боржника у основних зобов'язаннях перед Кредитором, а Кредитор надає на це свою згоду. За прийняття боргу Первісний Боржник зобов'язується сплатити Новому Боржнику 3053303,85 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Нового Боржника, або в іншій спосіб. Що не суперечить діючому законодавству України (т.1, а.с. 208-209). На підтвердження взаємовідносин між ТОВ "Перероблюючий завод " та ТОВ "Сібол", позивачем надано наступні первісні документи: акт приймання-передачі (т.1, а.с. 210), акт звірки (т.1, а.с. 211).

Отже, залишки кредиторської заборгованості за операціями з ТОВ "Пайнер" та ТОВ "Сібол" були погашені шляхом переведення боргу за договорами № б/н 31.01.2013 року та № б/н від 14.03.2013 року.

02.01.2013 року між ТОВ "Перероблюючий завод " та ТОВ "Сібол" укладено договір № 02/01/2013-1 на технічне обслуговування полігона по захороненню твердих побутових відходів, відповідно до якого ТОВ "Сібол" зобов'язується за завданням ТОВ "Перероблюючий завод" провести роботи по технічному обслуговуванню полігону по захороненню твердих побутових відходів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість таких робіт складає 30000000,00 грн., в т.ч.20% ПДВ (т.1, а.с. 212-213). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано наступні первісні документи: додаткова згода №1 до Договору на технічне обслуговування полігона по захороненню твердих побутових відходів, акти прийому виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, банківські виписки (т.1, а.с. 214-250, т.2, а.с. 2-200, т.3, а.с. 2-139).

Відповідно до наданих документів зазначені договори було виконано у повному обсязі. Оплата за договорам здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій з надання послуг ТОВ "Перероблюючий завод", ТОВ "Пайнер" та ТОВ "Сібол" повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки № 1524/20-23-22-01-05/32943460 від 07.10.2014р підставою для прийняття висновків про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Перероблюючий завод" став акт перевірки контролюючого органу №282/20-33-22-03-07/37091308 від 10.04.2014 року

25.07.2013 року між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ "Укргеопроект" було укладено договір № 123-2013 на створення науково-технічної продукції, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконання роботи за темою "Наукова еколого-експертна оцінка проекту реконструкції цеху № 5". Вартість договору складає 31500,00 грн, крім того 20% ПДВ - 6300, 00 грн. (т.3, а.с. 140-143). На підтвердження реальності здійснення угоди позивачем надано: протокол угоди про договірну ціну, податкові накладні, виписки з банківських рахунків, науково-експертну оцінку проекту (т.3, а.с. 144-208).

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 "Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Проте, в акті перевірки№1524/20-23-22-01-05/32943460 від 07.10.2014р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Щодо порушень п.138.1.1 ст.138, п.138.8 ст.138 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута вище.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.138.2 ст.138, п.139.1. ст.139, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.3.5 глави 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320) (із змінами та доповненнями), Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківськї об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 820/18292/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.