Ухвала суду № 42646932, 03.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-3273/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2010 року № 0000362301/0, від 02 вересня 2010 року № 0000362301/1 та від 04 жовтня 2010 року 0000362301/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 749 506,48 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 року № 0000362301/0, від 02 вересня 2010 року № 0000362301/1, від 04 жовтня 2010 року № 0000362301/2, прийняті Первомайською ОДПІ Миколаївської області ДПС.

В апеляційній скарзі Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в серпні 2010 року Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області ДПС провела невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, під час відображення операцій з ТОВ "Будівельне управління-77".

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 1436/07/32390305 від 11 серпня 2010 року у висновках якого зазначено, що позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого Підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 1 749 506,48 грн. і, відповідно, завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2009 року на 1 749 506,48 грн.

На підставі акту перевірки 12 серпня 2010 року ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1 749 506,48 грн., а також за результатом адміністративного оскарження відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0000362301/1 та від 04 жовтня 2010 року № 0000362301/2, аналогічні первинному рішенню від 12 серпня 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, правильно та повно встановлені обставини справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2009 року між позивачем та ТОВ "Будівельне управління-77" був укладений договір генерального підряду №77.

Відповідно до п. 2.1. цього договору, його предметом є виконання генеральним підрядником - ТОВ "Будівельне управління-77", власними силами і засобами робіт по будівництву Бандурського олійноекстракційного заводу. Ціна договору складає 3 205 566,0 грн., в тому числі 20% ПДВ (п. 4.1. договору).

На підтвердження реальності отримання від вказаного контрагента товарів та послуг за вище зазначеним договором, позивачем надані до матеріалів справи дозволи і сертифікати відповідності, видані ТОВ "Будівельне управління-77" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, архітектурно-технічні паспорти на окремі об'єкти, які входять до складу цілісного майнового комплексу Бандурського олійноекстракційного заводу, а також акти готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до яких об'єкт закінчений будівництвом.

Крім того, 27 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію прав позивача на вказане майно.

Позивач повністю сплатив договірну ціну, про що свідчать платіжні доручення, додані до матеріалів справи і на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Будівельне управління-77", сформував податковий кредит.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті 7 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст.7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ "Будівельне управління-77", на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вище наведених вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), акти готовності об'єкта до експлуатації, дозволи і сертифікати відповідності, платіжні доручення, а також правоустановчі документи на збудоване майно), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають можливість встановити обсяги наданих позивачу послуг з будівництва Бандурського олійноекстракційного заводу, що в тому числі, дає підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своєму безпосередньому постачальниу (генеральному підрядчику), який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Закону України «Про податок на додану вартість» яким встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на результати акту перевірки позивача, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано встановлено та зазначено, що з 9 наданих ОДПІ матеріалів перевірок, по 6 підприємствах складені довідки, які засвідчують відсутність порушень (відсутність розбіжностей між податковими даними позивача та генпідрядника), а по 3 підприємствах складені акти про неможливість проведення перевірки.

З вказаного приводу колегія суддів зазначає, що податковий орган неправомірно співвідносить господарські правовідносини позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагентів його контрагента та неможливості перевірки таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не мають повноважень тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника за місцем реєстрації, в тому числі і наявність у контрагента технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.Г.Ступакова

Судді: А.І.Бітов

М.М.Милосердний