Ухвала суду № 42646856, 19.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2014 року

справа № 2а/0470/5035/12-06

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. у справі №2а/0470/5035/12

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін», смт.Просяна, Покровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» (далі по тексту – відповідач) заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.«б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 67 236,51 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на Закони України «Про пенсійне забезпечення», ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.6.1 Інструкції про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1 (далі – Інструкція №21-1), та зазначив, що на відповідача покладено обов’язок відшкодувати витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вказував, що відповідач своєчасно не проводить розрахунки з Пенсійним фондом, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за квітень, травень, червень 2011 року у розмірі 67 236,51 грн. З урахуванням того, що відповідачем самостійно не сплачена сума заборгованості, позивач наполягав на судовому вирішенні даного спору.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Суд встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла за період з квітня по червень 2011 року, тому визнав обґрунтованими позовні вимоги і стягнув з відповідача 67 236,51 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, відповідно до п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. апелянт наполягає на скасуванні постанови суду першої інстанції, просить закрити провадження у даній справі. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та порушив процесуальні норми, а також неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що судом порушено його законне право на судовий захист, оскільки вирішуючи спір по суті судом не враховано клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явку представника, який з поважний причин не міг бути присутнім в судовому засіданні, про що заздалегідь повідомлено суд. Відповідач також вказує, що порушуючи вимоги ст.7,11 КАС України щодо всебічного та повного з’ясування фактичних обставин, суд не зобов’язав позивача провести звірку розрахунків з підприємством відповідача, що є суттєвим при вирішенні даного спору.

Сторони у даній справі належно повідомлені про дату та час судового засідання (а.с.76-77); перешкод для розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін не вбачається.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» є підприємством з особливо важкими умовами праці за списком №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Згідно з карткою особового рахунку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за ТОВ «Дніпро Каолін» рахується борг, що виник за період з квітня по червень 2011 року у розмірі 67 236,51 грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до п. п. «б»-«з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000р. №2464-VI було внесено зміни до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням яких суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 (далі – Закон №1058), який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України.

У відповідності до абз.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

За приписами ч.2 абз.2 п.1 Прикінцевих положень Закону №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058 в разі досягнення пенсійного віку та при наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Так, на моменту набрання чинності Законом №1058 питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788) було врегульовано Законом України від 26.06.1997р. «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 400/97-ВР).

Враховуючи вищезазначене, відповідач як страхувальник повинен сплачувати фактичні витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до п. «а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у строки.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі по тексту –Інструкція №21-1).

Згідно з абз.2 п.6.1. Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058 в таких розмірах: для платників, зазначених у пп.2.1.1 п.2.1 цієї Інструкції - 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 ч.2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

У відповідності до п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. У відповідності до пп.6.8 п.6 Інструкції підприємства щомісяця, до 26-го числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, відповідач зобов’язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем за період з квітня по червень 2011 року на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у строки, які передбачені п.6.8 Інструкції №21-1. Позивачем доведено понесення витрат на зазначену у позові суму.

Відповідач не надав доказів погашення суми заявлених витрат. Тому висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог є вірними.

Що стосується доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідачем було заявлено клопотання, проте в ньому не зазначалось, які саме документи на заперечення проти позову може надати відповідач до суду. Суд відхилив клопотання про відкладення і розглянув спір за наявними в матеріалах справи документами. При цьому, вважає колегія, порушень процесуальних норм судом не допущено.

Апелянт оскаржує рішення з посиланням на процесуальні норми, зазначаючи, що суд мав би відкласти розгляд справи з метою з’ясування фактичних обставин. Проте, навіть при апеляційному оскарженні постанови суду першої інстанції відповідач не наводить будь-яких фактичних обставин чи документів, з урахуванням яких можливо було б зробити висновок про те, що суд їх не врахував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення. Судом прийнято обґрунтовану постанову за наявними в матеріалах справи документами. Доводи апелянта не спростовують висновки суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. у справі №2а/0470/5035/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. у справі №2а/0470/5035/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна