Ухвала суду № 42646840, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 808/7200/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянського міського центру зайнятості на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 808/7200/13-а за адміністративним позовом Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю,отриманої незаконним шляхом, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердянського міського центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5021,9 гривень у зв'язку з ненаданням відповідачем інформації про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця при наданні йому статусу безробітнього та призначення допомоги по безробіттю.Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.02.2013 ОСОБА_1 звернувся до МЦЗ за сприянням у працевлаштуванні. На підставі його заяви йому було надано статус безробітнього та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі, відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 (у редакції від 01.01.2013, далі - Закон №1533).

Допомогу по безробіттю ОСОБА_1 отримав за період з 22.02.2013 по 18.07.2013 у розмірі 5021,9 гривень.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.12.2002. 22.10.2012, на підставі судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності відповідача, в ЄДР внесено відповідний запис.

В подальшому Позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатом якого складено акт від 06.12.2002 року №161.

В ході розслідування Позивачем встановлено, що в період перебування на обліку і отримуючи допомогу по безробіттю за період з 06.12.2002 про 22.10.2012 року, Відповідач був зареєстрований як приватний підприємець.

Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно п.«б» ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Як вже зазначалося вище, 22.02.2013 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю відповідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 22.02.2013 року, у якій Відповідач вказав, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не займається трудовою діяльністю, тобто не відноситься до зайнятого населення.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , з 22.10.2012 року відповідач знаходиться в стані припинення, за судовим рішенням (а.с. 17-18).

Положеннями ст.43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Згідно ст.46 вказаного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Приписами ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На момент надання статусу безробітного 22.02.2013 року Відповідачем було припинено підприємницьку діяльність на підставі судового рішення, про в ЄДР зроблено відповідний запис.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Борзнянського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов