Ухвала суду № 42646837, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/10056/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Марганецька птахофабрика" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000113432 від 19.03.2014 р. ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.03.2014 року № 000113432 про завищення податкового кредиту за період лютий 2013 року в розмірі 60959,00 грн., складеного за результатами Акту перевірки Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.02.2014 р. № 670/2201/30791702.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 047993 виданого Нікопольською ОДПІ, ТОВ "Марганецька птахофабрика" з 01.07.2013 р. є платником податку на додану вартість (ПДВ) зі спеціальним режимом оподаткування.

Як встановлено судом першої інстанції та встановлено матеріалами справи у період з 17.02.2014 р. по 21.02.2014р. згідно із ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 11.02.2014 р. № 233 посадовою особою Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Марганецька птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по господарським операціям по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Інсел" (ЄДРПОУ 24248517) за період лютий 2013 року, за ррезультатами якої складено акт № 670/2201/30791702 від 28.02.2014р.

Перевіркою встановлено порушення:

ст. 185, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит, що призвело до завищення ряд.18 "Перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" по скороченій Декларації з ПДВ за період лютий 2013 року у сумі 60959 грн.

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками, позивачем до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були подані заперечення від 13.03.2014 р. вих.№ 130.

За результатами виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року №000113432, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60959 грн..

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Марганецька птахофабрика" в порядку адміністративного оскарження було подано до Гловного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу від 31.03.2014р. №157, за розглядом якої останнім було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.05.2014р. № 2977/10/04-36-10-08-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року №000113432, а скаргу - без задоволення.

Також позивачем до Міністерства доходів і зборів України було направлено скаргу від 03.06.2014р. вих.№ 260, за розглядом якої 20.06.2014р. було винесено рішення про результати повторної скарги № 11086/6/99-99-10-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року №000113432, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки господарських відносин ТОВ "Марганецька птахофабрика" із ТОВ "Компанія "Інсел" відповідачем брались до уваги договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, також використано бази даних Нікопольскої ОДПІ, декларації з податку на додану вартість.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджено зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, подорожними листами, актами виконання капітального ремонту, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, паспортами якості на товар, копії яких наявні в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до матеріалів справи, предметом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" були взаємовідносини із ТОВ "Компанія "Інсел".

Як встановлено судом першої інстанції між ТОВ "Марганецька птахофабрика" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Інсел" (Продавець) 10 лютого 2013 року було укладено договір поставки № 10/02/13, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати в погоджені строки у власність Покупця товар - соя у кількості 90 тон +/- 10%. Загальна вартість товару за укладеним договором складає приблизно 382500,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Продавець зобов'язується поставити Покупцю належним чином оформлену податкову накладну , видаткову накладну та інші товаросупровідні документи.

За умовами наведеного договору постачальником було виписано Накладну №76 від 11.02.2013р. на суму 365755,34 грн. ( у тому числі ПДВ - 60959 грн.).

За фактом виконання умов даного договору ТОВ "Компанія "Інсел" до ТОВ "Марганецька птахофабрика" було надано: товарно-транспортні накладні, податкова накладна № 8 від 11.02.2013 року.

Позивачем було надано картки аналізу зерна від 11.02.2013р., якими зазначено показники якості та підтверджено належну якість придбаного товару.

Окрім того, позивачем в підтвердження реальності виконання умов укладеного договору було надано Акт нестачі ваги придбаної сої у кількості 380 кг.

Також, оприбуткування придбаного товару було відображено в даних бухгалтерського обліку, про що свідчить наданий позивачем витяг .

Розрахунок за умовами наведеного договору підтверджено платіжними дорученнями № 99 від 13.02.2013 року.

Крім того, судом встановлено, що придбана соя в подальшому була використана ТОВ "Марганецька птахофабрика" за умовами укладеного між ТОВ "Марганецька птахофабрика" (Замовник) та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" (Виконавець) договору № 23/09 від 23.09.2010 р. на виконання робіт по виготовленню продукції, за умовами якого Виконавець зобов'язується на свій ризик за завданням та рецептурою Замовника виконувати наступні роботи, пов'язані з виготовленням продукції: прийняти сировину замовника, здійснити зберігання до моменту виготовлення продукції, виготовити комбікорм, виготовлювати екструдат сої.

Відповідно до наданих товарно-транспортних накладних, товар було доставлено та розвантажено на ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська", що також підтверджено долученим до матеріалів справи Витягом з Журналу обліку реєстрації ТМЦ ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" та Витягом з книги складського обліку за період лютий 2013 року.

Факт виконання умов договору № 23/09 від 23.09.2010р. на виконання робіт по виготовленню продукції підтверджено Актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) від 11.02.2013р., Актом надання послуг від 28.02.2013р.

Щодо посилань податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента позивача ТОВ "Компанія "Інсел"

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача необхідних первинних документів, що дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова