Постанова № 42646684, 10.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 916/3090/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Мирошниченко М.А. та суддів Воронюка О.Л. і Лашина В.В.

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 34 від 14.01.2015 р.)

при секретарі судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" - Висоцький С.О. (на підставі довіреності),

ФОП ОСОБА_3 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 р. по справі № 916/3090/14 за позовом Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про виселення та стягнення заборгованості у розмірі 86 743,13 грн. та

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" про визнання недійсним Договору оренди нежитлових приміщень від 02.09.2013 №22

ВСТАНОВИЛА:

04.08.2014 р. Підприємство Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" (далі позивач або ПФПСУ) звернулось з позовом до господарського суду Одеської області про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач або ФОП) з нежитлових приміщень підвалу будинку по АДРЕСА_2 та стягнення заборгованості в сумі 50 757,99 грн. та неустойки в сумі 22 726,45 грн., в загальній сумі 73 484,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами спору 02.09.2013 р. укладено договір оренди нежитлових приміщень № 22 (далі договір), за умовами якого ПФПСУ передало ФОП у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу в будинку за адресою: АДРЕСА_2 площею 174,74 кв.м. За умовами договору п. 2.1 сторони 02.09.2013 р. склали акт приймання-передачі орендованих приміщень, за яким ПФПСУ передав, а ФОП прийняв приміщення. Проте в порушення взятих на себе зобов'язань ФОП за період з 03.09.2013 р. по 20.05.2014 р., орендну плату не сплачував, у зв'язку із чим за ним наявна заборгованість у розмірі 50 757,99 грн.

16.04.2014 р. ПФПСУ направило ФОП лист № 16/04-01 юр про повідомлення останнього про розірвання договору з 20.05.2014 р.. Відповідно до вимог п. п. 2.3.- 2.5., 5.1 договору ФОП мав звільнити та повернути об'єкт оренди, чого зроблено не було.

Враховуючи те, що ФОП своєчасно не повернула майно, то ПФПСУ нараховано за період з 24.05.2014 р. по 22.07.2014 р. неустойку (60 днів) в розмірі 22 726,45 грн. (а.с. 3-6).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2014 р. (суддею Шаратовим Ю.А.) за вказаним позовом порушено провадження по справі № 916/3090/14. (а.с. 1)

27.08.2014 р. ПФПСУ надало до господарського суду клопотання про збільшення суми позовних вимог. В обґрунтування заявленого клопотання, заявник зазначив, що станом на 26.08.2014 р. орендоване приміщення повернуто не було, у зв'язку з чим, збільшено розмір неустойки до 35985,14 грн. за період з 24.05.2014 р. по 26.08.2014 р.

Таким чином, загалом позовні вимоги щодо стягнення коштів складають основну заборгованість в сумі 50 757,99 грн. та неустойку в сумі 35 985,14 грн., всього 86 743,13 грн. (а.с. 47)

06.10.2014 р. ФОП подала зустрічний позов до господарського суду Одеської області до ППСУ про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, з посиланням на приписи норм ст.. ст.. 203, 215, 287, 331, 759, 761 ЦК України, ФОП зазначив, що на момент укладання договору оренди нежитлових приміщень № 22 від 02.09.2013 р. ПФПСУ не мало належним чином зареєстрованого права власності, однак позиціонувало себе як власника та належного вигодонабувача за укладеним договором. З доданої до позовної заяви, копії Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації прав та їх обтяжень, вбачається, що право власності на нежитлові приміщення ПФПСУ було зареєстровано лише 24.02.2014 р.. а відтак його не мало право на укладання цього договору (а.с.68-74)

06.10.2014 р. від ФОП надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, до вирішення Одеським апеляційним господарським судом справи за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.06.2008 р. у справі № 20/59-08-999 про затвердження мирової угоди. (а.с. 75-77)

Ухвалою господарського суду від 06.10.2014 справу призначено до колегіального розгляду. (а.с. 64)

Ухвалою господарського суду від 10.10.2014 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого суді Шаратова Ю.А., суддів Оборотової О.Ю. і Гут С.Ф., та призначено її розгляд на 28.10.2014. (а.с. 89)

Ухвалою господарського суду від 13.10.2014 до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Відповідача до Позивача про визнання недійсним Договору оренди від 02.09.2013 № 22, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Підприємством Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект". (а..95-96)

28.10.2014 р. ПФПСУ до господарського суду надало відзив на зустрічний позов, в якому зазначило, що проти зустрічних позовних вимог заперечує та вважає їх не обґрунтованими, оскільки під час укладання договору сторонами було додержано норми чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним в порядку ст.. 215 ЦК України. Крім того, ПФПСУ зазначило, що на час укладання спірного договору, воно мало вказане приміщення на праві господарського відання та фактично виконувало функції власника, відтак, мало право відповідно до ст.. 761 ЦК України на укладання договору оренди. (а.с.110-112)

Ухвалою господарського суду від 18.11.2014 продовжено строк розгляду спору до 23.12.2014.

У судовому засіданні 18.11.2014 оголошено перерву до 08.12.2014.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014 р. (повний текст якого складено та підписано колегією суддів у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Оборотової О.Ю. та Гута С.Ф.) позов Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором оренди не житлових приміщень від 02.09.2013 № 22 у розмірі 86 743,13 грн., з яких 50 757,99 грн. - основна сума заборгованості, 35 985,14 грн. - неустойка та про виселення з нежитлових приміщень задоволено частково. Виселено ФОП ОСОБА_3 з нежитлових приміщень підвалу будинку по АДРЕСА_2. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Підприємства Федерації професійних спілок України „ Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" заборгованості у розмірі 50 189,81 грн. та неустойки в сумі 9 848,57 грн.

Відмовлено в задоволенні позову Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" до ФОП ОСОБА_3 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 568,18 грн. та неустойки у розмірі 26 136,57 грн.

Відмовлено в повному обсязі у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно - вишукувальний інститут „Укркурортпроект" про визнання недійсним Договору оренди нежитлових приміщень від 02.09.2013 № 22. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" витрати на сплату судового збору у розмірі 3 045,00 грн..

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2008 у справі № 16/509-05-11699, встановлено, що нежилі приміщення першого та цокольного поверхів загальною площею 2 022,0 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, належать Федерації професійних спілок України та знаходяться у Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" на праві господарського відання (а.с. 102-105). Отже, на момент укладення Договору від 02.09.2013, Позивач мав майнове (речове право) - право господарського відання на майно, яке було передано в оренду Відповідачу. А відтак, відсутні підстави для визнання недійсним Договору від 02.09.2013 відповідно до частин першої, другої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України. При цьому, факт подальшого переходу до Позивача права власності на це майно, та його реєстрація 24.02.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 20), не впливає на дійсність Договору від 02.09.2013.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом господарський суд зазначив, що у ФОП перед ПФПСУ наявна заборгованість за період з 03.09.2013 р. по 20.05.2014 р. в сумі 50 189,81 грн.

Приймаючи рішення щодо виселення ФОП з нежитлових приміщень підвалу будинку по АДРЕСА_2. Місцевий господарський суд зазначив, що ПФПСУ на адресу ФОП направляло повідомлення про розірвання договору 17.04.2014, що підтверджується фіскальним чеком № 3307 та описом вкладення у цінний лист (а.с. 15). Проте, як випливає з письмових пояснень представника ПФПСУ від 08.12.2014, зазначене поштове відправлення було повернуто з поміткою пошти на конверті "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 151). Тобто ФОП не було отримано вказане повідомлення, а відтак, Договір від 02.09.2013 був чинним до закінчення строку його дії, а саме, до 31.07.2014.

Неустойка за прострочення повернення майна за період з 01.08.2014, дати припинення Договору від 02.09.2013, до 26.08.2014, дати визначеної Позивачем, становить 9 848,57 грн., яка розраховується наступним чином: 5 871,26 X 2 /31 X 26) = 9 848,57. Не підлягає стягненню неустойка у розмірі 12 877,88 грн., яка нарахована ПФПСУ за період з 24.05.2014 до 31.07.2014, тобто до моменту припинення Договору від 02.09.2013, оскільки у ФОП був відсутній обов'язок з повернення орендованого майна. (а.с. 146-151)

Позивач - ПФПСУ незважаючи на те,що його позовні вимоги були задоволенні лише частково не оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ФОП звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що місцевий суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Також скаржник зазначив, що ним під час зайняття приміщення було зроблено його ремонт, проте це не прийнято до уваги господарським судом під час прийняття рішення. Скаржник, в апеляційній скарзі посилається на те, що право власності ПФПСУ на нежитлові приміщення зареєстровано за останнім лише 24.02.2014 р., тобто після укладення договору оренди, про що свідчить Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Також скаржник наводить ті ж самі доводи, що і зустрічному позові.

Скаржник посилаючись на Постанову Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та зазначає, що за її змістом тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Крім того, скаржник зазначив, що місцевим господарським судом проігнорована правова позиція Верховного Суду України від 16.09.2014 р. № 51/227.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення йому пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги. В обґрунтування якого скаржник зазначив, що у судовому засіданні 08.12.2014 р. він присутнім не був. Копію повного тексту судового рішення від 08.12.2014 р. скаржник отримав лише 24.12.2014 р., в підтвердження чого до апеляційної скарги скаржник надав належним чином засвідчену роздруківку з сервісу відстеження поштових відправлень УДППЗ "Укрпошта" та конверт про направлення місцевим господарським судом йому копії рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. скаржнику відновлено пропущений строк для подачі апеляційної скарги, зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.02.2015 р. об 12:00, про що сторони були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення йому поштового відправленні (ухвали суду про призначення справи до розгляду). Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини, а також думку іншого учасника процесу, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника.

Представник ПФПСУ в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника ПФПСУ , обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, 02.09.2013 між Підприємством Федерацією професійних спілок України „Проектно - вишукувальний інститут „Укркурортпроект" (за договором наймодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (за договором наймач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 22 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору наймодавець передає наймачеві у строкове платне користування нежитлового приміщення (підвал), що орендується, за адресою: АДРЕСА_2. Площа об'єкта переданого в строкове платне користування 174,74 кв.м.

За приписами п. 2.1, п. 2.2 договору передача та повернення об'єкта, що орендується, здійснюється на підставі актів, підписаних двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Об'єкт, що орендується, передається наймодавцем та приймається наймачем в оренду протягом 3 днів з дати підписання цього договору.

Відповідно до умов п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 Плата за користування об'єктом є платежем, який здійснює наймач незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір плати за користування об'єктом, що орендується, складає 5 871,26 грн. на місяць в т.ч. ПДВ - 978,54 грн. із розрахунку вартості орендної плати за 1 кв.м. підвалу - 33,60 грн. в тому числі ПДВ - 5,60 грн..

Відповідно до положень п. 5.1 договору наймач за цим договором бере на себе зобов'язання: «…..- самостійно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт об'єкта, що орендується;

- утримувати об'єкт, що орендується в належному технічному стані.»

Розділом 6 сторони встановили відповідальність сторін та вирішення спорів.

Так п. 6.3 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, протягом 2-х місяців, наймодавець має право на розірвання договору в односторонньому порядку, попередивши наймача за 3 дні.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони встановили, що він укладається терміном з 02.09.2013 р. до 31.07.2014 р., Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору, які мали місце під час дії цього договору.

Пунктом 7.4. договору сторони встановили, що його може бути розірвано до закінчення строку його дії у випадках визначених законодавством або цим договором.

Згідно п. 7.5 договору сторони встановили, що договір може бути розірваним до закінчення його дії на вимогу однієї з сторін. Повідомлення про дострокове припинення дії договору надсилається однією стороною іншій стороні за один місяць до дати розірвання договору. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної стороною у повідомленні про розірвання.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 02.09.2013 р. сторонами складено акт приймання-передачі орендованих приміщень, відповідно до якого наймодавець передав, наймач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення 174,74 кв.м. Зазначений акт приймання-передачі підписано обома сторонами без будь-яких зауважень. (а.с. 13)

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що сторони умови договору щодо передачі орендованих приміщень виконали належним чином.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника (викладеним у зустрічному позові і апеляційній скарзі) щодо того, що право власності ПФПСУ на нежитлові приміщення зареєстровано за останнім лише 24.02.2014 р., тобто після укладення договору оренди, про що свідчить Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому ПФПСУ не мало права на укладання договору оренди, а відтак він є недійсним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2008 р. у справі № 16/509-05-11699, встановлено факт, що нежилі приміщення першого та цокольного поверхів загальною площею 2 022,0 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, належать Федерації професійних спілок України та знаходяться у Підприємства Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" на праві господарського відання. (а.с. 102-105)

З ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2008 р. та від 06.02.2009 р. по справі № 20/59-08-999 вбачається, що між Федерацією професійних спілок України та Підприємством Федерацією професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" укладено мирову угоду про наступне:

«- Федерація професійних спілок України передає у власність Підприємству Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"(код ЄДРПОУ 02576164) вбудоване виробниче приміщення проектного інституту "Укркурортпроект" у цокольному та на першому поверхах будинку гуртожитку МОП в АДРЕСА_3, площею 1996,2 кв. м., яке належить Федерації професійних спілок України на праві власності відповідно до договору про закріплення прав володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990 року укладеного між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України та затвердженого постановою Президії Загальної конфедерації профспілкових союзів СРСР від 18.11.1990 року №2-1а.;

- Підприємство Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" приймає у власність від Федерації професійних спілок України вбудоване виробниче приміщення проектного інституту "Укркурортпроект" у цокольному та на першому поверхах будинку гуртожитку МОП в АДРЕСА_3, площею 1996,2 кв.м.».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. апеляційне провадження у справі № 20/59-08-999 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а Постановою Вищого господарського суд України від 22.01.2015 р. по справі № 20/59-08-999 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. залишено без змін.

Викладене також свідчить про те, що за ПФПСУ визнано право власності і на час укладання оспорюваного договору оренди (02.09.2013 р.) ця юридична особа була власником майна, яке було передане нею в оренду ФОП за цим договором.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень з якої вбачається, що за ПФПСУ зареєстровано право власності на майно , підставами виникнення права власності є ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2008 р. (а.с. 84-85) та від 06.02.2009 р. (а.с. 86-87) по справі № 20/59-08-999, зазначені копії ухвал наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутні підстави для визнання недійсним договору від 02.09.2013 р., оскільки на час укладання спірного договору оренди ПФПСУ було власником майна, тобто мало всі правові підстави розпоряджуватись належним йому майном, в т.ч. здавати його в оренду, а час коли саме було здійснено реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 20), не впливає на дійсність Договору оренди, у зв'язку із цим доводи скаржника не приймаються до уваги, колегією суддів та не можуть бути підставою для скасування рішення, в частині відмови господарським судом у задоволенні зустрічного позову.

Посилання скаржника на те, що місцевим судом не враховано та проігноровано Постанову Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» правова позиція Верховного Суду України від 16.09.2014 р. № 51/227 згідно яких майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України є загальнодержавною власністю, тобто що ПФПСУ не є власником майно переданого ним в оренду скаржнику, а тому не правових підстав для пред'явлення заявленого ним у цій справі позову, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

По-перше, при розгляді цієї справи в суді першої інстанції скаржник в якості підстави своїх зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди недійсним послався лише на одну підставу, а саме на те, що на момент укладання цього договору за ПФПСУ не було зареєстровано права власності на приміщення які є предметом договору оренди і не посилався в якості підстави для визнання договору недійсним на Постанову Верховної Ради України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та правову позиція Верховного Суду України від 16.09.2014 р. по конкретній справі № 51/227 і відповідно місцевий суд не надавав і не міг надати оцінку цим документам, а суд апеляційної інстанції не має правових підстав враховувати підстави які не було визначені в позові .

По-друге, як зазначалось вище, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2008 р. у справі № 16/509-05-11699, встановлено, що нежилі приміщення першого та цокольного поверхів загальною площею 2 022,0 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, належать Федерації професійних спілок України та знаходяться у Підприємства Федерації професійних спілок України „ Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект" на праві господарського відання, а ухвалами господарського суду Одеської області від 09.06.2008 р. та від 06.02.2009 р. по справі № 20/59-08-999 за ПФПСУ визнано власником на ці приміщення .

Зазначені судові рішення ні ким не скасовані, а відтак в силу приписів ст. 35 ГПК України вони є належними доказами того, що ПФПСУ на час укладання договору оренди був і є власником майна, яке було передано ним в оренду скаржнику за спірним договором оренди.

Та обставини, що реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на це майно було здійснено після укладання договору оренди, як зазначалось вище, не впливає на дійсність спірного договору оренди.

Надаючи правову оцінку доводам ПФПСУ щодо стягнення з ФОП заборгованості по орендній платі колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище відповідно до умов п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 плата за користування об'єктом є платежем, який здійснює наймач незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір плати за користування об'єктом, що орендується, складає 5 871,26 грн. на місяць в т.ч. ПДВ - 978,54 грн. із розрахунку вартості орендної плати за 1 кв.м. підвалу - 33,60 грн. в тому числі ПДВ - 5,60 грн..

Проте докази сплати орендної плати за договором в матеріалах справи відсутні, тобто скаржник у порушення приписів ст. 33 і 34 ГПК України не довів здійснення ним цих платежів.

Так п. 6.3 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, протягом 2-х місяців, наймодавець має право на розірвання договору в односторонньому порядку, попередивши наймача за 3 дні.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони встановили, що він укладається терміном з 02.09.2013 р. до 31.07.2014 р., Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору, які мали місце під час дії цього договору.

Згідно п. 7.5 договору сторони встановили, що договір може бути розірваним до закінчення його дії на вимогу однієї з сторін. Повідомлення про дострокове припинення дії договору надсилається однією стороною іншій стороні за один місяць до дати розірвання договору. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної стороною у повідомленні про розірвання.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила та це встановив місцевий господарський суд, що ПФПСУ на адресу, місця проживання ФОП, а саме АДРЕСА_1, було направлено лист від 16.04.2014 № 16/04-01юр із повідомленням про розірвання Договору від 02.09.2013, у зв'язку з виробничою необхідністю з 20.05.2014, і проханням звільнити об'єкт оренди та передати його представнику наймодавця в строк до 23.05.2014. (а.с.14). Вказане повідомлення про розірвання договору було надіслано ФОП 17.04.2014, що підтверджується фіскальним чеком № 3307 та описом вкладення у цінний лист. (а.с. 15)

Проте, як вбачається з наявних у справі письмових пояснень представника ПФПСУ від 08.12.2014, зазначене поштове відправлення було повернуто з поміткою пошти на конверті "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 141), тобто, ФОП не було отримано вказане повідомлення, а відтак, договір, був чинним до закінчення строку його дії, а саме до 31.07.2014р.

Перевіривши здійснений ПФПСУ розрахунок заборгованості з орендної плати за договором за визначений ПФПСУ у позові період з 03.09.2013 р. по 20.05.2014 р. та розрахунок місцевого господарського суду, колегія суддів доходить висновку, що розрахунок здійснений господарським судом здійснено вірно, а тому рішення в частині стягнення з ФОП на користь ПФПСУ заборгованості по орендній платі за договором в сумі 50 189,81 грн. за період з 03.03.2013 р. по 20.05.2014 р. є правомірним та обґрунтованим.

Щодо стягнення орендної плати з 20.05.2014 р. (кінцева визначена позивачем дата періоду за який він просив стягнути орендну плату) по 31.07.2014 р. включно (дата закінчення дії договору) ПФПСУ позовних вимог не заявляв і тому за цей період, враховуючи що цей період договір оренди діяв а тому не можна стягувати неустойку передбачену ст. 785 ЦК України, орендна плата не стягується при вирішенні цього спору.

Згідно із вимогами частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вже було неодноразово зазначено, що відповідно до п. 7.1 договору сторони встановили, що він укладається терміном з 02.09.2013 р. до 31.07.2014 р..

Проте як свідчать матеріали справи та це встановлено місцевим господарським судом, ФОП орендоване майно за договором після 31.07.2014 р. ПФПСУ не повернула, у зв'язку з цим у останнього виникло право на стягнення неустойки, за прострочення повернення майна за період з 01.08.2014, дати припинення договору, по 26.08.2014, дати визначеної позивачем.

Тобто з викладеного вбачається, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку наявним в ній доказам, а тому колегія суддів дійшла висновку про обґрунтоване, часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з ФОП на користь ПФПСУ неустойки у розмірі 9 848,57 грн., за період з 01.08.2014 р. по 26.08.2014 р. та відмову щодо стягнення неустойки в сумі 12 877,88 грн., яка нарахована ПФПСУ за період з 24.05.2014 до 31.07.2014, тобто до моменту припинення договору, оскільки у ФОП був відсутній обов'язок з повернення орендованого майна.

Щодо доводів ФОП з приводу того, що ним під час зайняття приміщення було зроблено його ремонт, проте це не прийнято до уваги господарським судом під час прийняття рішення, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положення п. 5.1 договору наймач за цим договором бере на себе зобов'язання: «…- самостійно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт об'єкта, що орендується; - утримувати об'єкт, що орендується в належному технічному стані.»

Тобто, викладене свідчить про те, що за умовами договору у ФОП це є обов'язок, як і сплата орендної плати за орендоване майно, а тому підстав для зменшення розміру орендної плати за користування нежитловим приміщенням по АДРЕСА_2, у зв'язку із здійсненням ним ремонту не має.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять їх помилковість, а тому не приймаються до уваги колегією суддів.

Крім того, ПФПСУ в своєму позові просило суд виселити ФОП з нежитлових приміщень підвалу будинку по АДРЕСА_2, з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак в порушення умов договору та положень норм чинного законодавства України ФОП після припинення дії договору орендоване майно не повернуло, а відтак, оскільки правові підстави для володіння і користування майном що було об'єктом оренди у ФОП припинились, то позивач як власник цього майна має право вимагати його звільнення (повернення), в тому числі шляхом пред'явлення позову про його виселення, тобто ця вимога вмотивована, а відтак місцевий суд обґрунтовано задовольнив цю позовну вимогу.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що позивач у позові і місцевий суд у рішенні, в обґрунтування виселення, поряд зі ст. 785 ЦК України, послався на ст. 387 і ст. 400 ЦК України, хоча ці правові норми (ст. ст. 387 і 400) не можна застосовувати в даному випадку в якості правової підстави для задоволення цієї вимоги, оскільки вони регулюють відносини повернення майна у разі незаконного заволодіння ним і недобросовісним набувачем, а в цьому випадку такої правової ситуації не має.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив частково заявлені позивачем у позовній заяві вимоги .

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На переконання судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють доводи викладені ним у зустрічному позові і яким місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні у повному обсязі первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 р. у справі №916/3090/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на зазначене рішення - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.02.2015 р.

Суддя-доповідач М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин