Рішення № 42646587, 10.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.15р. Справа № 904/243/15

За позовом дочірнього підприємства "ЮМаК" закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема", Чернігівська область, м. Мена

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС ФІНАНЦ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 494233,54грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Білуха Р.М., представник, дов. № б/н від 12.01.2015 року

від відповідача - Гичова О.О., представник, дов. № б/н від 01.12.2014 року

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство ЮМаК закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс Фінанц" про стягнення 494 233,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 6.2014 від 03.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 10.02.2015р.

10.02.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання надав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу в повному обсязі, стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 20 500,49 грн. - заперечує.

10.02.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між дочірнім підприємством ЮМаК закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (постачальник-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техносервіс Фінанц" (покупець-відповідач) укладено договір поставки № 6.2014 від 03.01.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості у встановленій вартості, в порядку та строки, встановлені цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його за умовами, обумовленими даним договором. (а.с.11-15)

Відповідно до п.10.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014 року.

Найменування, кількість, асортимент (сортамент, номенклатура), комплектність та інші технічні вимоги до товару, вартість товару, який поставляється відповідно до цього договору вказуються у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).

Вартість товару встановлюється у відповідності з погодженими покупцем прайс-листами та вказується у специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Вартість товару може бути змінена постачальником у односторонньому порядку (п.1.3. договору). Загальна вартість поставленого товару по договору визначається на основі всієї вартості товару, вказаної в накладних на товар, по яким покупцем був отриманий товар і які є невід'ємною частиною договору. (п.1.4 договору)

Відповідно до п. 3.2. договору, покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу на протязі 90 календарних днів з дати поставки партії товару на основі виставлених постачальником рахунків.

На виконання вимог укладеного договору, позивач в період з 20.01.2014 року по 22.07.2014р. поставив відповідачу товар на загальну суму 11 446 924 грн. 89 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємства позивача та відповідача. (а.с.16-54).

Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором поставки відповідач, за отриманий товар розрахувався частково на суму 10 984 264,20 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с.55-77), у зв'язку чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 462 660,69 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується наявним в матеріалах підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.12.2014р. (а.с.78-79)

Станом на час звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача залишилась неоплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 20500 грн. 49 коп., з посиланням на п. 7.7. договору.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 2281,61 грн. та збитки від інфляції у розмірі 8790 грн. 55 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проти позову в частині основної заборгованості не заперечував та визнав позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, відповідач позовні вимоги щодо стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 462 660 грн. 69 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2281 грн. 61 коп. та інфляції у розмірі 8790 грн. 55 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за листопад 2014р. у розмірі 8790 грн. 55 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем проведена у повному обсязі не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 2281 грн. 61 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 20500 грн.49 коп., суд враховує наступне.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 Цивільного кодексу України).

Крім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Таким чином, нарахування пені відповідно до цього Закону, можливе лише у тому разі, коли вона встановлена за згодою сторін.

Позивач, нараховуючи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ посилається на п. 7.7. договору, проте судом встановлено, що пункт 7.7. договору не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату товару, тоді як такі положення викладені в п. 7.1.1. договору поставки.

Відповідно до п. 7.1.1. договору, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені встановив, що при здійсненні розрахунку пені, всупереч умов п. 7.1.1 договору, позивачем було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 20500 грн. 49 коп., в той час як відповідно до п. 7.1.1 договору, сторонами було обмежено граничний розмір пені однією обліковою ставкою НБУ, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені на суму 10267 грн. 26 коп.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс Фінанц" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 32 Б, код ЄДРПОУ 33164885) на користь Дочірнього підприємства ЮМаК закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Індустріальна, буд. 17 В, код ЄДРПОУ 32584274) суму основного боргу у розмірі 462 660 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 2281 грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 8790 грн. 55 коп., пеню у розмірі 10267 грн. 26 коп. та суму судового збору у розмірі 9680 грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 10.02.2015р.