Ухвала суду № 42646571, 03.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3504/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

03 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" (далі - позивач) до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2014 № 0007782203.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.08.2014 по 29.08.2014 відповідачем, відповідно до наказу від 28.08.2014 № 2460, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з Гніванським ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр" за лютий 2014 року.

Так, результати перевірки оформлено актом від 04.09.2014 № 2349/22-03/37028828. Згідно висновків, викладених у зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2014 року, на 124626,00 грн.

Підставою для вищенаведених висновків відповідача слугувало відображене в акті перевірки № 2349/22-03/37028828 від 04.092014 судження ревізора - інспектора про неналежне оформлення первинних документів, а саме невірне визначення дати виникнення податкового зобов'язання в податкових накладних №6/2 від 12.02.2014 на загальну суму 497753,6 грн. та №8/2 від 18.02.2014 на загальну суму 250000 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання контрагентом позивача своїх обов'язків щодо належного оформлення податкових накладних, визначених ст. 197, 201 ПК України, за умови своєчасного та повного виконання ТОВ "Астон-Агро" зобов'язань щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість до податкового органу, не може бути підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції суть виявлених порушень полягає у тому, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання товарів від Гніванського ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр", оскільки в податкових накладних №6/2 від 12.02.2014 на загальну суму 497753,6 грн. та №8/2 від 18.02.2014 на загальну суму 250000 грн. невірно визначено дату виникнення податкового зобов'язання, останні не можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Стосовно господарської операції позивача з Гніванським ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр", то варто зазначити наступне.

06 лютого 2014 року між Гніванським ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр" та позивачем укладено договір поставки пшениці №4.

На виконання умов укладеного договору позивачем був отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними № 5 від 12.02.2014, № 12 від 18.02.2014.

Розрахунки з постачальником проведено, що підтверджується платіжними дорученнями № 79 від 07.02.2014 № 84 від 10.02.2014 № 92 від 11.02.2014 № 121 від 17.02.2014 та № 134 від 18.02.2014.

Позивач отримав від Гніванське ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр" податкові накладні №6/2 від 12.02.2014 на загальну суму 497753,6 грн. та №8/2 від 18.02.2014 на загальну суму 250000 грн., що також підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Отже реальних здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи вищезазначеними первинними документами. Окрім цього, самим податковим органом в акті перевірки підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та Гніванським ДСГП " Борське " за лютий 2014 року, а також, що позивач в подальшому реалізував отриманий товар, відобразивши дану операцію у складі своїх податкових зобов'язань. В судовому засіданні в суді першої інстанції не заперечував зазначеного і представник відповідача, вказавши, що податковий орган не погоджується з включенням до податкового кредиту ТОВ " Астон - Агро " сум ПДВ, відповідно до вищезазначених податкових накладних, лише на тій підставі, що вони оформлені не належним чином, а саме в них невірно визначено дату виникнення податкового зобов"язання на суму 124626,0 грн. ( не по першій події ).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи податкового органу щодо невключення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту оскільки позивачем було невірно визначено дату виникнення податкового зобов'язання в податкових накладних.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

При цьому, 23.05.2014 Вінницькою ОДПІ була проведена зустрічна звірка Гніванського ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з платником податків ТОВ "Астон- Агро" за лютий 2014 року. Ніяких повідомлень про неналежне оформлення податкових накладних та необхідність внесення виправлень від податкової інспекції на їх адресу не надходило.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Вінницької ОДПІ від 28.05.2014 №1398/22-03/30808972, яка була складена за результатами зустрічної звірки позивача з його контрагентом. Так, відповідно до висновків, що містяться у вищезазначеній довідці, звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин Гніванським ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр" із позивачем, їх вид, обсяг та розрахунки, реальність вчинення господарських операцій за лютий 2014 року. Також, звіркою встановлено відображення Гніванським ДСП "Борське" в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із позивачем за лютий 2014 року.

Разом з тим, як вбачається з довідки від 28.05.2014 №1398/22-03/30808972 про результати проведення зустрічної звірки, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за лютий 2014 року зареєстровані виписані Гніванським ДСП "Борське" ВАТ "Гніванський кар'єр" податкові накладні №6/2 від 12.02.2014 на загальну суму 497753,6 грн. (кв. №9006403099 від 13.02.2014) та №8/2 від 18.02.2014 на загальну суму 250000 грн. (кв. №9009765006 від 25.02.2014).

Отже, факт реєстрації податкових накладних, які фактично і стали підставою для збільшення позивачу податкових зобов'язань, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та відсутність в реєстрі відомостей про коригування контрагентом податкових зобов'язань, дає право покупцю (позивачу) на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Водночас варто зазначити, що позивач не міг знати, коли саме кошти, перераховані позивачем як оплата товару (послуг) за договором поставки від №4 від 06.02.2014 були зараховані на рахунок контрагента. Крім того, обов'язок щодо дослідження та встановлення вищевказаних обставин на позивача Податковим кодексом України не покладено.

Таким чином Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії".

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.