Постанова № 42646179, 10.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 916/3856/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Гладишевої Т.Я., Мирошниченко М.А.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Богонос А.В. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

на рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2014

по справі № 916/3856/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС»

про стягнення 30 566,40 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» (далі - ТОВ «Газовик», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС» (далі - ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС», відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 26 833,37 грн., 3% річних - 509,47 грн., інфляційних втрат - 3 223,56 грн., а також судових витрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на ст.ст. 525, 625 ЦК України та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивач надав послуги з планового обслуговування автомобільних газозаправних станцій, однак відповідач вартість отриманих послуг з сервісного обслуговування в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 26 833,37 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2014 позов ТОВ «Газовик» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 928, 68 грн. - основного боргу, 303,74 грн. - 3% річних, 2 056,29 грн. - втрат від інфляції та 1 093, 09 грн. - витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акти виконаних робіт підписані робітниками ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС», які не мають повноважень для підписання таких актів, окрім акту виконаних робіт від 15.12.2012 на суму 467,24 грн. та акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №81509 від 18.01.2013 на суму 3 507,30 грн., які підписані повноважними особами. Також, господарський суд прийняв до уваги усні пояснення відповідача, та визнав що, роботи (послуги), які оформлені актами виконаних робіт від 09.10.2013, від 15.10.2013, від 29.11.2013, від 26.11.2013, від 22.11.2013, від 16.11.2013, від 12.07.2013, від 17.07.2013, від 12.07.2013, від 11.07.2013, від 02.12.2013, від 06.12.2013, від 10.12.2013, від 02.12.2013 та від 15.12.2013 на загальну суму 10 904,69 грн. не підтвердженні належним чином.

Не погоджуючись із зазначеним рішення, ТОВ «Газовик» та ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Так, ТОВ «Газовик» в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Скаржники вважають, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 31.12.2014, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Зокрема, надіслана апеляційним судом відповідачу поштова кореспонденція разом з ухвалою суду повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання, проте, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, неявка відповідача або його представника не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 про прийняття апеляційних скарг до провадження у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою. Крім цього, у п. 6 вищевказаної ухвали зазначено, що нез'явлення представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті. За таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності відповідача або його представника.

В судовому засіданні 10.02.2015 представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Газовик» у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 02 січня 2013 року між ТОВ «Газовик» (Виконавець) та ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» (Замовник) укладено договір №02\01\2013-с про надання послуг із сервісного обслуговування АГЗП, за умовами якого, Виконавець зобов'язується виконувати планове сервісне обслуговування автомобільних газозаправних пунктів (далі по тексту АГЗП) для заправки автомобілів зрідженим газом (пропан-бутан), які розташовані за адресами (Додаток 3) (п. 1.1. договору).

Отже предметом даного договору є надання послуг із сервісного обслуговування АГЗП. Пунктами 4.1, 4.2. сторони погодили, що вартість з сервісного обслуговування одного АГЗП складає 320,83 грн. без ПДВ, разом з ПДВ 385,00 грн. в місяць. Загальна сума формується згідно кількості об'єктів, що обслуговуються (додаток №3 даного договору). Замовник до 5-го числа кожного місяця здійснює попередню оплату за поточний місяць планового сервісного обслуговування АГЗП шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання, але не більш 365 (триста шістдесят п'ять) календарних днів. У разі, якщо жодна із сторін не виявила бажання припинити дію цього Договору по закінченню вказаного терміну, Договір автоматично вважається пролонгованим на наступні 365 днів (п. 7.1. договору).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи рішення, господарський суд прийняв до уваги акти виконаних робіт 12.12.2012 на суму 16,58 грн., від 15.12.2012 на суму 467,24 грн., від 24.12.2012 на суму 810,55 грн., від 07.12.2012 на суму 16,58 грн., від 11.12.2012 на суму 16,58 грн., від 05.12.2012 на суму 337,42 грн., від 08.12.2012 на суму 16,58 грн., від 08.12.2012 на суму 16,58 грн., від 15.12.2012 на суму 574,33 грн., від 14.12.2012 на суму 549,15 грн., від 13.12.2012 на суму 16,58 грн., від 07.12.2012 на суму 152,70 грн., від 12.12.2012 на суму 419,85 грн., від 11.12.2012 на суму 16,58 грн., однак дані акти виконаних робіт датовані ще до підписання сторонами договору №02\01\2013-с від 02 січня 2013 року на якому ґрунтуються позовні вимоги.

Отже судова колегія вважає, що дані акти виконаних робіт відповідно до ст. 34 ГПК України взагалі не мають відношення до даної справи.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг із сервісного обслуговування АГЗП не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 928,68 грн.

Однак з таким висновком господарського суду не погоджується судова колегія, у зв'язку з наступним.

25.11.2013 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 25/11/13-1 в якому повідомив останнього, що не має більше наміру продовжувати термін дії договору.

31.12.2013 повноважні представники сторін підписали додаткову угоду до Договору про надання послуг із сервісного обслуговування АГЗП № 02/01/2013-с від 02.01.2013, про наступне:

1. На підставі п. 7.1. Договору, Сторони вирішили достроково припинити дію цього Договору з 01.01.2014.

2. Сторони підтверджують, що на момент припинення дії Договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в т.ч. грошових.

3. У зв'язку з припиненням дії Договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по Договору.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили, по одному для кожної із сторін і становить невід'ємну частину Договору.

В матеріалах справи відсутні докази, що вищевказана додаткова угода від 31.12.2013 в судовому порядку визнана недійсною, отже вона є чинною.

Згідно з ст. 598, ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Отже, задовольняючи частково позов, господарський суд не встановив, що шляхом підписання додаткової угоди від 31.12.2013 до договору сторони в двосторонньому порядку припинили будь-які зобов'язання за договором відповідно до приписів ст. 598 та ч.1 ст. 604 ЦК України за обопільною домовленістю сторін.

За таких обставин, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, а також решта зобов'язань сторін за договором припинились 31.12.2013 з моменту підписання сторонами додаткової угоди. Таким чином, у відповідності до ст.604 ЦК України позивач не має права вимагати з відповідача виконання грошового зобов'язання, а заявлені вимоги є необґрунтованими і суперечать матеріалам справи.

Право на додаткові вимоги (пеня та 3% річних) відсутнє, оскільки позивачем недоведена наявність суми основного боргу.

У зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню.

Таким чином, підписавши додатку угоду сторони узгодили прощення боргу, оскільки в останній передбачено, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту набрання даної угоди чинності, претензій та будь-яких невиконаннях зобов'язань, в т.ч. грошових одне до одного не мають.

З урахуванням зазначеного, за результатами апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку, рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2014 підлягає скасуванню, адже приймаючи вищевказане рішення суд, порушив приписи ст. 43 ГПК України, а саме, рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» підлягає задовольню, апеляційну скаргу ТОВ «Газовик» необхідно залишити без задоволення, рішення господарського суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС» - задовольнити.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2014 - скасувати.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газовик» в задоволенні позовних вимог.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Гладишева Т.Я.

Мирошниченко М.А.