Рішення № 42646168, 04.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 Справа № 908/5703/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.,

Представники сторін не з'явились.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5703/14,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус "З", скорочено ТОВ "Логістик МТС");

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Агро Груп" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проїзд Дачний, буд. 9; 65089, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 1, скорочено ТОВ "Азов Агро Груп");

про стягнення суми

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Агро Груп" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Е 01/07/14 від 01.07.2014 р. в розмірі 124063,74 грн., з яких: 109803,30 грн. основного боргу, 4133,38 грн. пені, 475,42 3% річних, 1965,41 грн. інфляційних втрат, 7686,23 грн. 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5703/14, якій присвоєно номер провадження 34/155/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.01.2015 р., розгляд справи відкладено до 04.02.15 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з договором про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Е-01/07/14 від 01.07.2014 р., укладеним між ТОВ «Логістик МТС» (виконавець) та ТОВ ТОВ «Азов Агро Груп» (замовник) позивачем було виконано послуги по перевезенню вантажів транспортними засобами виконавця, на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2.3. договору плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 5 (п 'яти) банківських днів з дати підписання Актів передачі-прийняття наданих послуг. Заборгованість відповідача складає 109 803,30 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 193, 195, 231 ГК України, ст. ст. 525, 526, 546, 549, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 1,2, 4-1, 12, 13, 15, 44, 49, 54 ГПК України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС", позивача по справі, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Агро Груп", відповідача по справі, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, проїзд Дачний, буд. 9, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 р. ТОВ «Логістик МТС» (виконавець) та ТОВ «Азов Агро Груп» (замовник) укладено договір про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Е-01/07/14 від 01.07.2014 р. (далі договір № Е-01/07/14).

Згідно п. 1.1 договору № Е-01/07/14 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату.

За умовами пункту 1.3 договору № Е-01/07/14 найменування вантажів, їх обсяг, (кількість, вага брутто), місце завантаження, строки (дати приймання вантажів, дати подачі транспортних засобів і подання вантажів до перевезення), та інші умови визначаються в разових заявках.

Відповідно до п. 2.2 договору № Е-01/07/14 розмір плати за кожне перевезення підтверджується у окремих узгоджених заявках на перевезення замовника, що є невід'ємною частиною цього договору (за формою згідно додатку 1). Всі послуги, що надаються виконавцем та третіми особами у разі (залучення) за цим договором, визначаються в акті приймання-передачі окремими позиціями (за формою згідно додатку № 4).

Пунктом 6.1 договору № Е-01/07/14 передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором про надання послуг перевезення.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В період: з 03.07.14 р. по 21.08.14 р. ТОВ «Азов Агро Груп» виставило ТОВ «Логістик МТС» заявки на перевезення вантажу №№ 1-28.

Зобов'язання з перевезення ТОВ «Логістик МТС» виконало належним чином та у повному обсязі, про що свідчить підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) до договору № Е-01/07/14 на загальну суму 112 287,40 грн.:

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1613 від 26.09.2014 р. на суму 6 800,00 грн. (оплачено частково в розмірі 2 484,10 грн.);

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1639 від 29.09.2014 р. на суму 26 647,20 грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1967 від 30.09.2014 р. на суму 16 910,35 грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1973 від 30.09.2014 р. на суму 14 384,50 грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1802 від 30.09.2014 р. на суму 14 764,75 грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1994 від 09.10.2014 р. на суму 4 869,60 грн.;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 2142 від 17.10.2014 р. на суму 27 911,00 грн.

Відповідач зазначені акти підписав, узгодивши, що претензій щодо виконаних послуг не має та прийняв їх від виконавця у повному обсязі.

Що стосується часткової оплати коштів у розмірі 2 484,10 грн. по Акту від 26.09.2014 № 1613 позивач пояснює наступне. 13.11.2014 року на рахунок Позивача надійшла сума від Відповідача у розмірі 12 000 грн. Станом на 13.11.2014 залишалися неоплаченими акти, які не було включено до підстав даного позову: від 25.09.2014 року № 1566 на загальну суму 3 083,40 грн.; від 18.09.2014 р. № 1428 на загальну суму 4 897,20 грн.; від 16.09.2014 р. № 1362 на загальну суму 19 472,24 грн. залишок боргу по акту становив 1 535,30 грн. Сумою в 12 000,00 грн. було закрито вищевказані акти, залишок суми у розмірі 2 484,10 грн. було зараховано у якості часткового погашення заборгованості по акту від 26.09.2014 року № 1613.

Таким чином, з врахуванням часткової оплати в сумі 2 484,10 грн., залишок заборгованості відповідача складає 109 803,30 грн.

Пунктом 2.5. договору № Е-01/07/14 визначено, що датою надання послуг є дата підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.

Відповідно до пункту 2.3. договору № Е-01/07/14 плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання актів передачі-прийняття наданих послуг.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є доведеними і підлягають задоволенню.

Також позивач за порушення строків оплати просить стягнути з відповідача 4133,38 грн. пені за період: з 02.10.14 р. по 01.12.14 р. та 7686,23 грн. 7% штрафу.

Згідно пункту 4.7. договору № Е-01/07/14 за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку не погашення заборгованості більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р. «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначається, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011).

Судом перевірено заявлений розмір штрафу, та встановлено, що розрахунок позивача є правильним та підлягає задоволенню.

Стосовно розміру пені позивачем не враховано, що оплата відбувається протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання актів передачі-прийняття, а не календарних днів, вихідні дні не входять до початку строку порушення грошових зобов'язань. Відповідно грошові зобов'язання є порушеними:

- по Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1613 від 26.09.2014 р. - з 03.10.14 р.;

- по Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1639 від 29.09.2014 р.- з 06.10.14 р.;

- по Актам здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1967, № 1973, № 1802 від 30.09.2014 р. - з 07.10.14 р.;

- по Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1994 від 09.10.2014 р. - з 16.10.14 р.;

- по Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 2142 від 17.10.2014 р. - 24.10.14 р.

Отже, правильним розміром пені є сума - 4058 грн. 18 коп., яка і підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 1965,41 грн. за період: жовтень-листопад 2014 року та 3% річних у розмірі 475,42 грн. за період: з 02.10.14 р. по 01.12.14 р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено вказані розрахунки та встановлено, що правильним розміром 3% річних є сума 464 грн. 21 коп., а інфляція складає більшу суму, ніж заявлена позивачем - 3558,71 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Агро Груп" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проїзд Дачний, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи: 36427333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус "З", ідентифікаційний номер: 39209821) 109803 (сто дев'ять тисяч вісімсот три) грн. 30 коп. основного боргу, 4058 (чотири тисячі п'ятдесят вісім) грн. 18 коп. пені, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 21 коп. 3 % річних, 1965 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять) 41 коп. втрат від інфляції, 7686 (сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 23 коп. штрафу, 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя А.О. Науменко