Рішення № 42646036, 05.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.15р. Справа № 904/9942/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арсенал Страхування" в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал Страхування", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", м. Донецьк

про стягнення страхового відшкодування

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Капелянова О.В., дов. № 16 від 19.01.2015 року, представник;

від відповідача: Данилов А.Г., дов. № 231214-03/с від 23.12.2014 року, представник;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арсенал Страхування" в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал Страхування", м. Дніпропетровськ про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані настанням страхового випадку, тому відповідач має сплатити позивачу страхову виплату, передбачену договорами страхування майна від 14.03.2014року.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що для виплати страхового відшкодування відсутні підстави, оскільки випадок з майном позивача не може бути визнаний страховим, крім того, позивачем не вжито заходів для забезпечення посиленої охорони застрахованого майна, зменшення збитків, а також належним чином не повідомлено про зміну ступеня страхового ризику.

Від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, також в ньому зазначено, що листом від 19.01.2015 року було надано позивачу згоду на виплату страхового відшкодування.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.02.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (далі-позивач) та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" Арсенал Страхування" (далі-відповідач) було укладено договори добровільного страхування майна №45/14-Из/Ц2 та №46/14-Из/Ц2 від 14.03.2014 року (далі - договори).

Відповідно до п.1.1. договорів, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням та/або розпорядженням та/ або користуванням майном, вказаним у додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Вигодонабувачем за договорами є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (п. 1.2. договорів).

Загальна страхова сума за договором №45/14-Из/Ц2 за перший рік його дії дорівнює 61 462 003,35 грн. (п.2.1. договору).

Загальна страхова сума за договором №46/14-Из/Ц2 за перший рік його дії дорівнює 53 374 398,82 грн. (п.2.1. договору).

Безумовна страхова франшиза за договорами складає 1% від страхової суми по кожному окремому місцезнаходженню, зазначеному в додатку (п. 2.4. договорів). Майно, зазначене в договорах, є предметом застави за договором застави рухомого майна та товарів в обороті, укладених між страхувальником і вигодонабувачем.

Строк дії договорів становить 1 рік. Зазначений термін дії договору не може бути меншим від строку дії кредитного договору, який страхувальник уклав з вигодонабувачем, у зв'язку з якими укладено ці договору (п. 3.1.договорів).

Договір діє з дати підписання. При цьому відповідальність страховика на повну суму починається з 00-00 годин дня, наступного за днем внесення першої частини страхового платежу на поточний рахунок чи до каси страховика і діє до дати закінчення першого періоду страхування (згідно з додатком 2 до договору). В частині страхового покриття договір поновлює дію з 00-00 годин дня, наступного за днем внесення чергової частини страхового платежу і діє до дати закінчення відповідного періоду страхування (згідно з додатком 2 до договору). Після останньої частини страхового платежу договір діє по 24-00 годину 13.03.2015 року.

На виконання п.2.3 договорів, позивачем сплачено страхові платежі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем подано до Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в області заяву про вчинення злочину №298/07-14 від 23.07.2014року. Згідно зі змісту вказаної заяви, 22.07.14р. о 18:30 год., в супермаркеті «Варус», який належить ТОВ «Омега», та знаходиться в торгівельно-розважальному центрі «Донецьк Сіті» за адресою м. Донецьк, вул. Артема 6.130, діями невстановлених осіб завдано збитків в особливо великих розмірах.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12014040640003182 від 11.08.2014року, страховий випадок кваліфіковано як злочин за ч.3 ст.187 КК України.

24.07.2014 року позивач звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку - дії невстановлених осіб, які спричинили ТОВ „Омега" збитки в особливо великих розмірах.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вказано вище, між сторонами укладено договори добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ і добровільного страхування майна №45/14-Из/Ц2 та №46/14-Из/Ц2 від 14.03.2014р.

Згідно з статті 980 Цивільного кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі, страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В підпункті 6.1.6.1. пункту 4.1.6. договору, сторони погодили, що страховим випадком визнається втрата (загибель) або пошкодження майна в результаті протиправних дій третіх осіб в результаті нападу з метою заволодіння застрахованим майном з застосуванням насильства під загрозою здоров'я та життя (пограбування). Наявність протиправних дій підтверджується повідомленням про початок кримінального провадження відповідно до ст. 111 Кримінального процесуального кодексу України за ознакою скоєння відповідного злочину.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12014040640003182 від 11.08.2014року, страховий випадок кваліфіковано як злочин за ч.3 ст.187 КК України.

Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

У відповідності до статті 990 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком відповідно до умов договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

24.07.2014 року позивач звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку - дії невстановлених осіб, які спричинили ТОВ „Омега" збитки в особливо великих розмірах.

Згідно з приписами статті 9 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно частини 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Позивачем надано розрахунок збитків у розмірі 10 113 682,57грн., з яких розмір франшизи складає 153 060,99грн.

Таким чином, страхове відшкодування по страховому випадку, за виключенням безумовної франшизи, складає 9 960 621,58грн.

Відповідно до п. 8.2. договорів, страховик протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування на наданих документів згідно з п. 8.1. договорів, складає страховий Акт, який кваліфікує подію як страховий випадок, та в якому зафіксований розмір завданих збитків і сума страхового відшкодування.

19.11.2014 року позивач звернувся з заявою про випадку страхового відшкодування за договорами страхування.

05.12.2014р. позивачем отримано лист №051214-12156/к в якому повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

Статтею 26 Закону України «Про страхування» визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Пунктом 4.2. договорів, на який послався відповідач обґрунтовуючи відмову позивачу у виплаті страхового відшкодування, передбачено, що не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок громадянської війни, терористичних актів, народних хвилювань усякого роду або страйків.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Нормами чинного законодавства закріплено, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством.

В Указі Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 йдеться про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Цим же Законом визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014.

Таким чином, саме лише рішення про проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, як і саме проведення операції, автоматично не рахуються форс-мажорними обставинами і не можуть бути безумовною підставою звільнення від відповідальності за страховим договором.

При цьому, суд вважає, якщо неідентифіковані озброєні особи за допомогою зброї заволоділи продуктами харчування, товарами народного споживання, торговельним обладнанням та іншим майном поза зоною бойових дій, то відсутні підстави стверджувати, що такий страховий випадок є результатом або наслідком проведення антитерористичної операції.

Інших конкретних обставин, які підтверджують, що у даному випадку збитки були спричинені внаслідок терористичних актів або військових дій, які мали місце саме 22.07.2014 року в супермаркеті "Варус" в ТРЦ "Донецьк Сіті" в м. Донецьк по вул. Артема, 130, відповідач суду не довів, як і не надав письмових доказів, які підтверджують наявність таких обставин.

В той же час витягом з кримінального провадження №12014040640003182 від 11.08.2014року вказаний страховий випадок кваліфіковано саме як злочин за ч.3 ст.187 КК України.

Посилання відповідача на невиконання позивачем п. 13.1.7 договору, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, спростовується наявним в матеріалах справи договором про надання охоронних послуг, укладеним відповідачем з ТОВ "Барьер -Сервіс", яким підтверджується, що позивачем було здійснено заходи для забезпечення охорони майна, крім того останній своєчасно звернувся до правоохоронних органів.

Суд погоджується з твердженням позивача, що є загальновідомим факт проведення з 07.04.2014року - на території Донецької Луганської та Харківської областей Анти терористичним центром Служби Безпеки України антитерористичної операції, але відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою щодо укладення додаткової угоди або зміни тарифів, у зв'язку зі змінами ризиків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах у відповідача не було передбачених законом або договором підстав для відмови Страхувальнику (позивачу у справі) у виплаті страхового відшкодування, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал Страхування" в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал Страхування" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 33908322) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 15, код ЄДРПОУ 30982361) страхове відшкодування в розмірі 9 960 621,58 грн. та судовий збір в розмірі 73080 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.02.2015 року

Суддя С.В. Мартинюк