Ухвала суду № 42646020, 03.02.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"03" лютого 2015 р. Справа № 817/3271/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю позивача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання нечинною та скасування вимоги ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівному про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.11.2013 року №Ф-4321 про сплату боргу в сумі 1850,74 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 05.12.2013 року №Ф-4321У про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1850,74 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV).

Судом встановлено, що у період з 04.08.2000 року по 20.11.2014 року ОСОБА_3 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (а.с. 10, 35).

05.11.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне прийнято вимогу №Ф-4321 про сплату ОСОБА_3 боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 1850,74 грн., в тому числі 734,08 грн. за 2004 рік, 288,32 грн. за 2005 рік, 356,90 грн. за 2007 рік, 471,44 грн. за 2008 рік (а.с. 12-16).

05.12.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне прийнято вимогу №Ф-4321У про сплату ОСОБА_3 боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1850,74 грн., котру пред'явлено для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 11.12.2013 року (а.с. 18, 37-41).

Судом першої інстанції вірно вказано, що ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність в частині з 01 січня 2011 року, в зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно п.7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що органи Пенсійного фонду України, незалежно від дати формування вимоги, мають право включати до них суми недоїмки зі страхових внесків, яка виникла до втрати чинності Законом України №1058-IV.

Водночас, з оспорюваної вимоги та повідомлень-розрахунків до неї вбачається, що вимога формувалась відповідачем на підставі даних картки особового рахунку позивача, суми недоїмки включені до вимоги, по своїй суті, є сумами доплати до суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які сплачувались позивачем протягом відповідних періодів у розмірах, менших ніж сума мінімального страхового внеску.

Представник відповідача в cуді першої інстанції вказану обставину підтвердив.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 11 Закону України №1058-IV, фізичні особи-підприємці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

В абзаці 1 частини 1 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 1-2 частини 3 статті 24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до Закону № 1058 та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР постановою правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Вказана Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Порядок здійснення такої доплати закріплений в розділі 15 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, та передбачає добровільність волевиявлення платника шляхом самостійного подання ним заяви.

Таким чином, сума доплати до мінімального розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не може вважатись недоїмкою платника, включатись до складу вимоги та стягуватись з нього у примусовому порядку.

Разом з тим, п.8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, є чинним та визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.

Так, згідно з пп.8.1 п.8 вищенаведеної Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. При цьому, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (пп.8.2 п.8 Інструкції).

Пунктом 8.2 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція) також передбачено випадки, коли органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що недоїмка розуміється як прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків і вона підлягає включенню до вимоги, крім того у вимогу можуть бути включені штраф та пеня, які безпосередньо пов'язані із даною сумою недоїмки, тобто простроченими платежами.

В оспорюваній вимозі відповідач посилається на дані картки особового рахунку позивача як на підставу для її формування.

Проте, в даному випадку, з урахуванням положень Інструкції, така вимога повинна була формуватись на кінець базового звітного періоду, яким є місяць, та протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому вона виникла.

Отже, включення відповідачем до складу оспорюваної вимоги, сформованої на підставі даних картки особового рахунку платника, сум, які орган Пенсійного фонду вважає недоїмкою та які на його думку виникли у 2004-2005 роках, 2007-2008 роках, свідчить про те, що відповідач таким чином діяв не у спосіб, визначений законом.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки, покладені відповідачем в основу прийняття оспорюваної вимоги, суперечать вимогам законодавства та виходять за межі його повноважень.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" грудня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" лютого 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області вул.Відінська,41,м.Рівне,33018

4-третій особі: - ,