Постанова № 42645661, 09.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 910/21888/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Коваль О.С. (довіреність №3 від 18.11.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р.

у справі №910/21888/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД»

про стягнення заборгованості, неустойки та інфляції

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД» про стягнення суми основного боргу в розмірі 68035,62 грн., 8471,83 грн. пені, 8629,62 грн. інфляційних втрат та 1358,85 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р. провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 68035,62 грн. припинено. В іншій частині позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8471,83 грн. пені, 8629,62 грн. інфляційних втрат, 1358,85 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та змініти його в частині стягнення пені в розмірі 8471,83 грн. та викласти резолютивну частині рішення в наступній редакції: «Стягнути з відповідача на корсить позивача 5629,25 грн. пені, 8629,62 грн. інфляційних втрат та 1358,85 грн. 3% річних.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині стягнення суми пені за період більший ніж 6 місяців.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення в частині стягнення розміру пені змінити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 30.01.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД» (покупець) було укладено договір поставки № 02/12/13-65 від 02.12.2013 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупцю бетон товарний в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти бетон і оплатити його вартість так, як це визначено умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент бетону, що є предметом поставки за договором, погоджується сторонами додатково та вказується в додатках до цього договору, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, бетон за цим договором постачається автотранспортом (в спеціальних транспортних засобах, придатних до перевезення бетону).

Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість бетону, що має бути поставлений постачальником покупцю за цим договором, визначається покупцем шляхом надання постачальнику замовлень в порядку, встановленому в п. 4 цього договору.

Згідно п. 2.2. договору, якість бетону та його властивості повинні відповідати вимогам ДСТУ, встановлених для даного виду продукції, і підтверджуватись сертифікатом якості, виданим постачальником.

У відповідності до п. 3.1. договору, бетон за договором поставляється постачальником згідно з правилами Incoterms-2000 на умовах СРТ місце призначення в межах міста Києва та Київської області. При цьому, місцем призначення визнається адреса будівельного майданчика в межах міста Києва та Київської області, вказана покупцем в замовленнях на поставку бетону, які надаються останнім відповідно до умов п. 4 цього договору.

Бетон вважається поставленим покупцю з моменту його отримання представником покупця в місці призначення (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що з метою підтвердження факту поставки бетону покупцю сторони складають та підписують з періодичністю один раз в десять днів (декаду) зведені накладні, які підтверджують обсяг поставки бетону як в натуральному, так і в вартісному виразі, а також вартість доставки такого бетону покупцю за відповідну декаду. Одночасно, з метою ведення оперативного обліку поставленого бетону протягом відповідної декади, представник покупця або інша особа, вказана покупцем як вантажоотримувач бетону, зобов'язані робити відмітки про отримання бетону в накладній, виданій постачальником безпосередньо на транспортний засіб, який здійснив доставку такого бетону до місця призначення. За наявності таких накладних з відміткою вантажоодержувача про отримання бетону та за відсутності у покупця претензій щодо кількості та/або якості поставленого бетону покупець зобов'язаний підписати зведену накладну та не має права відмовитись від її підписання, а його відмова в цьому випадку від підписання зведеної накладної вважається порушенням умов цього договору.

Згідно п. 3.4. договору, для отримання бетону за цим договором покупець зобов'язаний надати постачальнику до початку відвантаження будь-якої партії бетону оформлену у встановленому чинним законодавством порядку довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відсутність у постачальника на момент отримання замовлення покупця на поставку партії бетону чинної та оформленої належним чином довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей може бути підставою для відмови від виконання такої заявки покупця та поставки замовленої партії бетону. Сторони цим встановили, що невиконання постачальником письмових замовлень покупця в цьому випадку не буде вважатися порушенням постачальником умов цього договору.

Пунктом 3.5. договору визначено, що доставка бетону за цим договором здійснюється постачальником тільки у межах м. Києва та Київської області.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка бетону за цим договором здійснюється постачальником на підставі письмових замовлень покупця (форма такого замовлення наведена в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною).

За умовами п. 4.2. договору, письмові замовлення на поставку бетону повинні надсилатися покупцем постачальнику щомісячно до 20 числа місяця, який передує місяцю, в якому повинна бути здійснена поставка бетону, і містити в собі таку інформацію: дату або графік поставки бетону протягом місяця; кількість бетону; клас бетону та рухомість; точну адресу доставки (місце призначення); інтервал поставки бетону протягом доби; найменування вантажоотримувача, що здійснює приймання бетону в місці призначення. Замовлення можуть містити також інформацію щодо декількох поставок бетону (на різні дати та місця призначення).

Згідно з п. 4.2.2. Договору накладні на поставку бетону з відміткою уповноваженої особи покупця або вказаного ним вантажоотримувача бетону про прийняття бетону визнаються сторонами в якості змін до замовлення, у випадку, якщо сторони не мали змоги внести зміни до замовлення іншим чином.

Будь-які письмові замовлення покупця мають бути підписані повноважним представником покупця та скріплені печаткою останнього (п. 4.2.3. договору).

Пунктом 4.2.4. договору сторони погодили, що письмові замовлення та/або зміни до них можуть бути надіслані факсимільним зв'язком або за допомогою електронної пошти з обов'язковим підтвердженням отримання такого замовлення уповноваженою особою постачальника. Підтвердження здійснюється шляхом надсилання покупцю замовлення з підписом уповноваженої особи постачальника, що його отримала. В будь-якому випадку, оригінал замовлення повинен бути наданий постачальнику не пізніше 5 днів з дати складання замовлення.

Письмове замовлення вважається таким, що прийняте до виконання постачальником лише у випадку, якщо уповноважена особа постачальника поставить свій підпис на замовленні та скріпить його печаткою постачальника (п. 4.2.5. договору).

Відповідно до п. 4.2.6. договору, в окремих випадках, замовлення на поставку бетону може бути надане покупцем постачальнику телефоном, тобто без складання письмового документу. В цьому випадку, а також в інших випадках, коли поставка бетону буде здійснена за відсутності оформленого відповідно до вимог цього договору письмового замовлення на поставку бетону, підписані покупцем накладні (в т.ч. зведені накладні) будуть достатнім доказом того, що така поставка бетону відбулася відповідно до вказівок покупця та вона задовольняє всі вимоги останнього як по асортименту та кількості поставленого бетону, так і по ціні бетону та вартості його доставки.

Згідно п. 5.1. договору, ціна бетону, який поставляться постачальником покупцю за цим договором, погоджена сторонами та вказана в додатку № 2 до цього договору, який складає його невід'ємну частину.

Пунктом 5.2. договору визначено, що в додатку № 2 до цього договору ціна бетону вказана без врахування вартості доставки (транспортування) бетону до місця призначення.

У відповідності до п. 5.3. договору, вартість доставки (транспортування) бетону до місця призначення розраховується постачальником на підставі погоджених сторонами та вказаних в додатку № 3 до цього договору тарифів на транспортування бетону в залежності від відстані, на яку необхідно доставляти (транспортувати) бетон. В кожному окремому випадку вартість доставки (транспортування) бетону до місця призначення, вказаного покупцем, вказується в зведених накладних.

За умовами п. 5.4. договору, вартість транспортування бетону також зазначається в рахунку постачальника на оплату бетону окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості бетону протягом строку, вказаного в п. 5.5. цього договору.

Покупець здійснює повну оплату вартості бетону шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець повинен здійснити оплату кожної та будь-якої партії бетону до відвантаження такої партії постачальником в розмірі, що дорівнює 100 % вартості такої партії бетону. При цьому постачальник не позбавлений права здійснити відвантаження бетону без попередньої оплати, в такому разі покупець повинен сплатити вартість відвантаженого бетону протягом 3 банківських днів з моменту відвантаження такого бетону постачальником (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору, у разі, якщо сума грошових коштів, отримана постачальником від покупця за цим договором, виявиться недостатньою для погашення зобов'язань покупця щодо оплати поставленого бетону, її буде зараховано в рахунок погашення зобов'язань покупця в наступній черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачується пеня та збитки, завдані невиконанням;

- у третю чергу сплачується основна сума боргу за поставлений бетон.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору, цей договір набуває чинності з 02.12.2013 р. та залишається чинним до 31.12.2014 р.; якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про свій намір припинити його дію, строк дії цього договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу бетон згідно видаткових накладних № СвРН-000000000014 від 10.01.2014 р. на суму 110616,28 грн. та № СвРН-000000000039 від 20.01.2014 р. на суму 38761,62 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого бетону за договором виконав частково на суму 81342,28 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 23.09.2014 р. у розмірі 68035,62 грн.

Оскільки остання поставка бетону на користь відповідача була здійснена позивачем 20.01.2014 р. за видатковою накладною № СвРН-000000000039, то відповідач повинен був сплатити за отриманий бетон до 23.01.2014 р. Однак, станом на день звернення з даним позовом до суду відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати поставленого бетону.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивач надав суду в якості доказів оплати відповідачем основного боргу кредитові повідомлення про зарахування грошових коштів в сумі 28035,62 грн. від 22.10.2014 р. та в сумі 40000,00 грн. від 03.11.2014 р.

Отже, основний борг за поставлений бетон за договором у розмірі 68035,62 грн. було сплачено відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 68035,62 грн. основного боргу за поставлений бетон підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 8629,62 грн. інфляційних втрат та 1358,85 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 8629,62 грн. інфляційних втрат та 1358,85 грн. 3% річних є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8471,83 грн. пені.

Згідно п. 6.1. договору, у разі прострочення строку оплати бетону та/або вартості його доставки (транспортування), покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день такого прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування та сплата пені здійснюється за весь період прострочки, тобто до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого бетону та/або вартості його доставки (транспортування).

Сторони також погодили, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) та застосування будь-яких інших штрафних санкцій є договірною та становить 3 календарних роки (п. 6.7. договору).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що згідно вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня повинна нараховуватись за період з 24.01.2014 р. по 24.07.2014 р., а не по 23.09.2014 р., як нараховує позивач.

За розрахунком відповідача, наведеним в апеляційній скарзі, сума пені за період з 24.01.2014 р. по 24.07.2014 р. становить 5629,25 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 5605,02 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р. підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р. у справі №910/21888/14 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Провадження у справі № 910/21888/14 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД» про стягнення заборгованості в розмірі 68035,62 грн. припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД» (02125, м. Київ, вул. Старосельська, будинок 1, офіс 89; ідентифікаційний код: 38408752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 26; ідентифікаційний код: 31029255) пеню в розмірі 5605 (п'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 8629 (вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 62 коп., 3% річних в розмірі 1358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 85 коп. та 1543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 28 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 26; ідентифікаційний код: 31029255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-БУД» (02125, м. Київ, вул. Старосельська, будинок 1, офіс 89; ідентифікаційний код: 38408752) 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 57 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/21888/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун