Ухвала суду № 42645398, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/52459/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р.

у справі № 826/6265/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (далі - позивач, ТОВ «Ізодром») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 20 грудня 2013 року №0008142208.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ізодром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Телсі» за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2013 року №449/1-22-08-21591608.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 428353,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року - 221677,00 грн., листопад 2012 року - 91823,00 грн., березень 2012 року - 81520,00 грн., квітень 2013 року - 33333,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008142208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 642530,00 грн., у тому числі 428353,00 грн. за основним платежем та 214177,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Телсі» (підрядник) було укладено договір від 28 серпня 2012 року №426, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати комплекс монтажних робіт по встановленню обладнання для систем збору та обробки даних на восьми ГРП м. Києва (система телеметрії). Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином виконані роботи підрядника в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Телсі» (постачальник) було укладено договір поставки обладнання від 14 вересня 2012 року №455, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Телсі» (підрядник) було укладено договори на виконання проектних робіт №510 від 10 жовтня 2012 року, №525 від 15 жовтня 2012 року, №537 від 19 жовтня 2012 року, №593 від 09 листопада 2012 року, №596 від 13 листопада 2012 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: виконати розробку технічної документації на встановлення побутових лічильників (1000 шт.) Київгаз; виконати розробку проектної документації систем обліку природного газу Черкасигаз; виконати коригування проектної документації систем телеметрії ГРП, у зв'язку з реконструкцією технологічного обладнання і збільшення кількості ниток редукування (20 ГРП); виконати розробку проектної документації на модернізацію системи обліку природного газу ТЕЦ-4; виконати розробку проектної документації на систему телеметрії катодних станцій Київгаз. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином виконані роботи підрядника в порядку та на умовах, визначених в цих договорах.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: актами здачі-приймання робіт, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Крім того, як встановлено судами, позивачем укладалися договори з ВАТ «Черкасигаз», ПАТ «Київгаз», ПАТ «Облтеплокомуненерго» (м.Чернігів), ПАТ «Київенерго» на проведення робіт, для виконання яких, враховуючи їх значний обсяг, залучалось ТОВ «Телсі».

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Телсі», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов