Постанова № 42645277, 06.02.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2015 р. справа № 809/3573/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" - Савчука В.Р.,

представника відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлення-рішень №0039220101, №0042220101, №0040220101 і №0043220101 від 21.10.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріні" (далі по тексту також - позивач, ТзОВ "Маріні") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області (далі по тексту також - відповідач, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську, ДПІ у м. Івано-Франківську) про скасування податкових повідомлення-рішень №0039220101, №0042220101, №0040220101 і №0043220101 від 21.10.2014 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 138, 139, 185, 198, 201 Податкового кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у серпні-вересні 2014 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне включення позивачем у вересні, листопаді 2012 року, лютому 2013 року до податкового кредиту 185 537,00 гривень і 156 645,78 гривень сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні вартості отриманого товару, та формування валових витрат по їх оплаті при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в загальній сумі 927 685,00 гривень по господарських відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Адена" (надалі по тексту також - ТзОВ "БК "Адена") і підприємством споживчої кооперації "Прикарпаткоопбуд" (надалі по тексту також - ПСК "Прикарпаткоопбуд"). Помилково, на власний розсуд трактуючи норми матеріального права, перевіряючі визначили відсутність товарності операцій по господарських відносинах із вказаними контрагентами, вважаючи їх угодами, які за умови документального оформлення, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і не мали наслідком фактичного надання послуг і руху товарів. У зв'язку з чим, оскаржуваними чотирма податковими повідомлення-рішеннями від 21.10.2014 року протиправно зменшено розмір від'ємного значення 185 537,00 гривень суми податку на додану вартість (надалі по тексту також - ПДВ), визначено зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 156 646,00 гривень, як заниженого зобов'язання та застосовано 39 332,00 гривень фінансових санкцій, а також за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 133 603,00 гривень і 77 931,00 гривень, як заниженого зобов'язання авансових внесків, та застосовано 19 483,00 гривень фінансових санкцій. Зокрема, у вересні, листопаді 2012 року і лютому 2013 року між позивачем та ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена" були укладені письмові договори на придбання товарів, на підставі яких останні здійснили власними силами поставку і передачу товарів (цемент ПЦ-500, цемент М-400, портландцемент ПЦІІ/А-Ш-400-Н шлаку, швелер 16 П-СТ 3 ПС 5-12, швелер 10 У-СТ 3 СТ-12, швелер, арматура ф-8, ф-12, ф-14, лист гарячекатаний 8 мм, катанка 6,5, вапно негашене, сітка кладочка). Оплачені витрати без ПДВ за придбаний товар в загальній сумі 927 685,00 гривень (ТзОВ "БК "Адена"), включені при формування валових витрат при обчисленні об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства позивача у ІV кварталі 2012 року і І кварталі 2013 року, а за рахунок сум ПДВ 156 646,00 гривень (вересень 2012 року, ПСК "Прикарпаткоопбуд"), 24 863,00 грн. (листопад 2012 року, ТзОВ "БК "Адена"), 160 674,00 гривень (лютий 2013 року, ТзОВ "БК "Адена") сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у вересні, листопаді 2012 і лютому 2013 року на загальну суму 342 183,00 гривень відповідно. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори поставки товарів і його зберігання, видаткові і податкові накладні, платіжні документи про оплату за отриманий товар, акти приймання-передачі товару, акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в щодо використання у господарській діяльності придбаних товарів, що в свою чергу при фактичному їх отриманні і прийнятті свідчить про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив суду, що у акті перевірки за №8148/09-15-22-01-01/36996689 від 06.10.2014 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість і валових витрат, із урахуванням висновків про фактичну відсутність господарських операцій і реального руху товарів. Такі обставини спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагентів постачальників товарів, їх отримання, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах основного виду діяльності підприємства позивача. Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що вони складені формально. Факт безтоварності операцій перевіряючий безпідставно по двох контрагентах окремо обґрунтовує відсутністю товарно-супроводжуючих документів, які на переконання відповідача повинні знаходитися у позивача і могли б свідчити про транспортування матеріальних цінностей. Щодо поставки товарів від ТзОВ "БК "Адена" позивач вказав, що придбаній товарно-матеріальні цінності доставлялися постачальником самостійно за власний рахунок безпосередньо на виробничу площадку в м. Новодністровськ Чернівецької області. Така доставка входила в обов'язок постачальника, самі ж товарно-транспортні накладні ТзОВ "БК "Адена" позивачу не передавало. З приводу руху товару із цементу отриманих від ПСК "Прикарпаткоопбуд" представник позивача пояснив, що як такого фізичного руху не мало місце, оскільки ТзОВ "Маріні" придбало цемент у великій кількості, забезпечити зберігання якого у позивача не було можливостей. Даний цент одразу ж після придбання на підставі договору зберігання від 04.09.2012 року і 15-ти актів приймання-передачі був переданий на відповідальне матеріальне зберігання ПСК "Прикарпаткоопбуд" за місцем знаходження виробничих потужностей останнього - вул. С. Петлюри, 8 в м. Івано-Франківську. Посадові особи вказаного підприємства як під час перевірки так і під час розгляду справи підтвердили факт продажу і зберігання 1077,888 тон вказаного продукту. Крім того, знімаючи податковий кредит і валові витрати по ТзОВ "БК "Адена" перевіряючий використав дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України. Розбіжність, яка міститься у вказані базі внесена ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ "БК "Адена" від 04.04.2013 року. Представник позивача вказав, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року, залишеної без змін судами апеляційної і касаційної інстанції, визнано протиправними дії контролюючого органу про неможливість проведення такої перевірки в цілому. Підставами негативних висновків по відносинах ТзОВ "БК "Адена" із позивачем ДПІ у м. Івано-Франківську визначили відсутність такого контрагента за фактичним місцем знаходження. В свою чергу, будь-яких фактичних обставин у відносинах між позивачем і таким контрагентом відповідач не перевіряв, а лише використав висновку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про відсутність у ТзОВ "БК "Адена" об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період жовтень 2012 року - лютий 2013 року. Позивач у судовому засіданні зазначив, що в акті про неможливість проведення зустрічної перевірки інспекторами не досліджувалися фактичність господарських відносин між ТзОВ "БК "Адена" і ТзОВ "Маріні". Вважає, що в матеріалах перевірки і справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти, в тому числі контрагенти таких контрагентів, діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на відсутність реального характеру угод, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу і мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні і виконанні договорів, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать інтересам держави і суспільства, в тому числі спрямований на заволодіння майном держави. Припустиме не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ними податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними і відповідного формування валових витрат.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення (том 2 а.с. 34-37), яке мотивував тим, що за наслідками проведеної в серпні-вересні 2014 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в письмовому запереченні. Пояснив, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем 342 183,00 гривень до податкового кредиту із податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів, та формування валових витрат по їх придбанню при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 927 685,00 гривень у вересні, листопаді 2012 року, лютому 2013 року по взаємовідносинах із ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена". Із змісту акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва, бази даних на рівні ГУ Міндоходів і зборів України, використаних відповідачем при проведенні у серпні-вересні 2014 року перевірки, по ТзОВ "БК "Адена" і його контрагентах по ланцюгу придбання товарів, робіт, послуг встановлено відсутність останніх за їх місцем юридичної реєстрації. Аналіз електронних даних звітності ТзОВ "БК "Адена" свідчить, що в період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року такий контрагент здійснював операції із придбання косметичних та миючих засобів, чаю, туші свинні, фрукти, оливу, в той час як позивач придбав у останнього зовсім інших вид і тип товарів - швелер, вапно негашене та інші будівельні матеріали. У такого платника податку за перевіряємий період відсутній об'єкт оподаткування з придбання та продажу товарів, відтак у позивача у відносинах із ТзОВ "БК "Адена" сформувалася розбіжність у обліку податковому кредиті з податку на додану вартість. Під час перевірки посадові особи позивача не надали документи. які свідчать про перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей, в тому числі щодо зберігання ПСК "Прикарпаткоопбуд" продукції із цементу. Враховуючи вказане перевіряючі вважають господарські операції з придбання товарів не підтвердженими стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для поставки товару, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської і економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Такі обставини вказують на проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру. У спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування із придбання товарів, який підпадає під визначення Податкового кодексу України. Крім того, зазначили, що у зв'язку із несвоєчасною здачею позивачем декларації із податку на додану вартість за січень 2012 року до відповідача застосовано штрафну санкцію в сумі 170,00 гривень. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську прийняла оскаржувані рішення. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість за рахунок суми 342 183,00 гривень і обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок витрат на суму 927 685,00 гривень по операціях з ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена", висновки, викладені в акті перевірки від 06.10.2014 року обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішень №0039220101, №0042220101, №0040220101 і №0043220101 від 21.10.2014 року, правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ТзОВ "Маріні" 23.03.2010 року зареєстровано Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридичну особу та 24.03.2010 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, з 03.01.2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість (том 1 том а.с. 18-19).

В період з 18.08.2014 року по 29.09.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №8148/09-15-22-01-01/36996689 від 06.10.2014 року (том 1 а.с. 18-44), в якому відповідачем, серед іншого:

- встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3. 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 342 183,00 гривень, зокрема: за вересень 2012 року в сумі 156 656,00 гривень, за листопад 2012 року - 24 863,00 гривень, за лютий 2013 року - 160 674,00 гривень, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 156 646,00 гривень, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму185 537,00 гривень, в тому числі за рахунок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 24 863,00 гривень, за лютий 2013 року в сумі 160 674,00 гривень;

- встановлено порушення пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2013 року в сумі 88 446,00 гривень;

- встановлено порушення підпункту 138.1.1. пункту 138.1 , пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 133 603,00 гривень;

- відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України збільшено авансовий платіж з податку на прибуток на 2014 рік в розмірі 77 931,00 гривень, в тому числі за березень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень, за квітень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень, за травень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень, за червень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень, за липень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень, за серпень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень, за вересень 2014 року в сумі 11 133,00 гривень (а.с. 42-43).

21.10.2014 року, виходячи із наслідків перевірки і оскарження висновків акта до вищестоящого органу державної податкової служби, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у відношенні до позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

- 0040220101, яким визначено (збільшено) податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 156 646,00 гривень і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 39 332,00 гривень (а.с.72);

- 0043220101, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 185 537,00 гривень (а.с. 69);

- 0039220101, яким визначено (збільшено) податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 133 603,00 гривень і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 33 401,00 гривень (а.с. 70);

- 0042220101, яким визначено (збільшено) податкове зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток підприємств в сумі 77 931,00 гривень і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 19 483,00 гривень (а.с. 71).

Зобов'язання донараховані вказаними рішеннями складаються із порушень податкового законодавства, яке допустило підприємство позивача по господарських відносинах із ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена". Додатково в рішення 0040220101 до суми штрафної санкції включено 170,00 гривень штрафу за несвоєчасне подання декларації з ПДВ за січень 2012 року.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкових декларацій і бухгалтерського обліку позивача встановлено, що у листопаді 2012 року і лютому 2013 року позивач на підставі письмових договорів поставки придбав в ТзОВ "БК "Адена" будівельні матеріали на загальну суму 1 113 222,00 гривень (в тому числі 185 537,00 гривень ПДВ). Такі суми податкового кредиту і валових витрат відповідач зняв з податкового обліку позивача. В основу негативного висновку покладено дані акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2013 року №1264/22.3/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ "БК "Адена" щодо підтвердження з ним господарських відносин платників податків за жовтень 2012 року по лютий 2013 року. Змістом даного акту визначено, що за податковою адресою згідно реєстрації платник податків не знаходиться, у зв'язку із чим не представилося можливим провести належну документальну перевірку по ланцюгу. Такий контрагент немає достатніх виробничих потужностей. Під час перевірки не представлено товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт переміщення товару від продавця до покупця. Видаткові накладні, які представив позивач не містять даних про номер та дати довіреності посадових осіб позивача на отримання товару у ТзОВ "БК "Адена". Аналіз електронних даних звітності ТзОВ "БК "Адена" свідчить, що в період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року такий контрагент в основному здійснював операції із придбання косметичних та миючих засобів, чаю, туші свинні, фрукти, оливу, в той час як позивач придбав у останнього зовсім інших вид і тип товарів - швелер, вапно негашене та інші будівельні матеріали. Вказані обставина, на переконання перевіряючи відповідача, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 185 537,00 гривень та права на включених витрат по таких операціях для обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств в сумі 927 685,00 гривень (том 1 а.с. 21-24).

По ПСК "Прикарпаткоопбуд" перевіряючими встановлено, що останнім по договору поставки відчужено позивачу продукцію, вироблену із різних марок цементу, в кількості 1077,888 тон на загальну суму 939 874,40 гривень (в тому числі 156 645,78 гривень ПДВ). За рахунок сум ПДВ позивач сформував податковий кредит із даного виду зобов'язань, які зняті відповідачем із податкового обліку ТзОВ "Маріні". Підставою для таких висновків стали обставини з ненадання товарно-транспортних документів, які б засвідчували рух вказаного товару, документів, що підтверджують передачу продукції на відповідальне зберігання товару ПСК "Прикарпаткоопбуд". Вироби із цементу різних марок списані позивачем після завершення терміну його зберігання і відповідної виробничої придатності (том 1 а.с. 28-31).

Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні на вказані суми перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача та валових витрат.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із передачі товарів, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Із змісту використаних під час перевірки актів інших податкових органів, баз даних на рівні ГУ Міндоходів і зборів України, відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення відповідного виду діяльності. В тому числі і виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

В сукупності з'ясованих обставин встановлено відсутність об'єкта оподаткування, який попадає під визначення статей 134, 138 та статей 185, 198 Податкового кодексу України. Відтак, позивач здійснив невірне включення валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємства, формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагентів, які не виконує своїх податкових зобов'язань.

Крім того, перевіркою встановлено факт несвоєчасної здачі позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Вирішуючи спір про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішень №0039220101, №0042220101, №0040220101 і №0043220101 від 21.10.2014 року, суд зазначає, що позивач оскаржує визначені ними зобов'язанні в частині коментованих вище двох контрагентів і з приводу несвоєчасної здачі податкової декларації за січень 2012 року. Інших порушень, які зафіксовані в акті перевірки позивач не оскаржує. Про дану обставину не заперечили у судовому засіданні представники відповідача.

З'ясовуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту і валових витрат врегульовані положеннями Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданого Закону у відповідній їх редакції.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 06.10.2014 року, щодо відсутності реального руху активів та товарності операцій по поставці товарів між ТзОВ "Маріні" і ТзОВ "БК "Адена", ПСК "Прикарпаткоопбуд", судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом вимог підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, абзацу 2 пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України регламентовано, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт і послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

14.11.2012 року і 04.02.2013 року між ТзОВ "Маріні" і ТзОВ "БК "Адена" укладено договори поставки б/н і №04/02-01 (том 1 а.с. 134; том 2 а.с. 145-146). На виконання зазначених договорів ТзОВ "БК "Адена" на підставі видаткових накладних №14/11-01 від 14.11.2012 року, №15/11-01 від 15.11.2012 року, №15/11-02 від 15.112012 року, №5/02-01 від 05.02.2013 року, №6/02-01 від 06.02.2013 року, №7/02-01 від 07.02.2013 року поставило позивачу будівельні матеріали і товари, а саме: швелер 16 П-СТ 3 ПС 5-12, швелер 10 У-СТ 3 СТ-12, швелер, арматура ф-8, ф-12, ф-14, лист гарячекатаний 8 мм, катанка 6,5, вапно негашене, сітка кладочка (том 1 а.с. 138, 140, 142, 144, 146, 148). За кожним об'ємом і групою товарів ТзОВ "БК "Адена" видано податкові накладні №223 від 14.11.2012 року на суму 49 725,00 гривень (8 287,50 гривень ПДВ), №241 від 15.11.2012 року на суму 49 725,00 гривень (8 287,50 гривень ПДВ), №242 від 15.11.2012 року на суму 49 725,00 гривень (8 287,50 гривень ПДВ), №41 від 05.02.2013 року на суму 612 718,80 гривень (102 119,80 гривень ПДВ), №61 від 06.02.2013 року на суму 53 820,00 гривень (8 970,00 гривень ПДВ), №81 від 07.02.2013 року на суму 297 503,80 гривень (49 583,970 гривень ПДВ) відповідно (том 1 а.с. 139, 141, 143, 145, 147, 149). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 185 537,00 гривень і валові витрати у загальній сумі 927 685,00 гривень.

В межах договору поставки №10/12 від 04.08.2012 року, укладеного позивачем із ПСК "Прикарпаткоопбуд", на підставі видаткових накладних №0000067 від 10.09.2012 року, №0000069 від 11.09.2012 року, №0000070 від 11.09.2012 року, №0000071 від 12.09.2012 року, №0000072 від 12.09.2012 року, №0000074 від 13.09.2012 року, №0000076 від 14.09.2012 року, №0000077 від 17.09.2012 року, №0000078 від 18.09.2012 року, №0000079 від 19.09.2012 року, №0000080 від 20.09.2012 року, №0000081 від 21.09.2012 року, №0000082 від 24.09.2012 року, №0000083 від 25.09.2012 року, №0000084 від 26.09.2012 року, №0000085 від 27.09.2012 року, №0000086 від 28.09.2012 року кооператив поставив товар: цемент ПЦ-500, цемент М-400, портландцемент ПЦІІ/А-Ш-400-Н шлаку (том 1 а.с. 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114). За кожним об'ємом і групою товарів ПСК "Прикарпаткоопбуд" видано податкові накладні №5 від 10.09.2012 року на суму 59 367,42 гривень (9 894,57 гривень ПДВ), №6 від 11.09.2012 року на суму 52 220,16 гривень (8 703,36 гривень ПДВ), №7 від 11.09.2012 року на суму 59 367,42 гривень (9 864,57 гривень ПДВ), №9 від 12.09.2012 року на суму 59 472,96 гривень (9 912,16 гривень ПДВ), №11 від 12.09.2012 року на суму 4 480,56 гривень (746,76 гривень ПДВ), №12 від 13.09.2012 року на суму 59 472,96 гривень (9 912,16 гривень ПДВ), №14 від 14.09.2012 року на суму 59 472,96 гривень (9 912,16 гривень ПДВ), №15 від 17.09.2012 року на суму 59 472,96 гривень (9 912,16 гривень ПДВ), №16 від 18.09.2012 року на суму 59 472,96 гривень (9 912,16 гривень ПДВ), №17 від 19.09.2012 року на суму 59 472,96 гривень (9 912,16 гривень ПДВ), №18 від 20.09.2012 року на суму 59 097,11 гривень (9 849,52 гривень ПДВ), №19 від 21.09.2012 року на суму 59 484,34 гривень (9 914,06 гривень ПДВ), №20 від 24.09.2012 року на суму 59 484,34 гривень (9 914,06 гривень ПДВ), №21 від 25.09.2012 року на суму 59 484,34 гривень (9 914,06 гривень ПДВ), №22 від 26.09.2012 року на суму 59 484,34 гривень (9 914,06 гривень ПДВ), №23 від 27.09.2012 року на суму 59 040,47 гривень (9 840,08 гривень ПДВ), №25 від 28.09.2012 року на суму 51 526,44 гривень (8 587,74 гривень ПДВ) відповідно (том 1 а.с. 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування лише податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 156 645,78 гривень.

Перелічені договори поставки, видаткові і податкові накладні підписані посадовими особами позивача та ТзОВ "БК "Адена" і ПСК "Прикарпаткоопбуд", а також скріплені відтисками печаток останніх.

За придбаний товар у ТзОВ "БК "Адена" позивач здійснив повний розрахунок і оплату у безготівковій формі, про що свідчать виписка із банківських рахунків, наявних у матеріалах справи. Із ПСК "Прикарпаткоопбуд" розрахунок на день проведення перевірки не був проведений. Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2013 року (рахунок 281 "Товари") залишок цементу марки М-400 склав 901,668 тон, марки ПЦ-500 в кількості 173 тони на загальну суму 783 228,90 гривень (без ПДВ).

Будівельні матеріали і частково цемент, придбані у ТзОВ "БК "Адена" і ПСК "Прикарпаткоопбуд" були використані позивачем при здійсненні господарської діяльності і виконання власних зобов'язань перед замовником - Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" щодо здійснення ремонтно-будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку у мікрорайоні "Сонячний" (блок секція №№1, 2, 3) в м. Новодністровськ Чернівецької області. На підтвердження таких обставин представник позивача подав завірені копії договору субпідряду №29-01/2011-К від 04.09.2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №№7, 8 за березень 2013 року, №№1, 4 за квітень 2013 року, №№1, 2 за травень 2013 року, №№6, 7, 8, 9, 12 за липень 2013 року, №№11, 12, 13 за серпень 2013 року, №2 за жовтень 2013 року (том 1 а.с. 153-234; том 2 а.с. 111-115). Частина із придбаного товару перебуває у залишку на складі підприємства позивача і числиться по рахунках 205, 281 бухгалтерського обліку, про що свідчать дані карток бухгалтерського обліку по таких рахунках станом на 31.12.2012 року і 31.12.2013 року (том 2 а.с. 148-163).

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбані товарно-матеріальні цінності та сформувало податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

Досліджуючи доводи відповідача, в тому числі викладені в акті від 06.10.2014 року (том 1 а.с. 22, 30), про безтоварність господарських операцій із причин відсутності доказів транспортування, які б засвідчували рух товарів придбаних у ТзОВ "БК "Адена" і ПСК "Прикарпаткоопбуд", суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3.1 договорів поставки від 14.11.2012 року б/н і від 04.02.2013 року №04/02-01, укладених позивачем з ТзОВ "БК "Адена", обов'язок по поставці товарів до м. Новодністровськ покладено на продавця. Витрати по доставці несе ТзОВ "БК "Адена" (том 1 а.с. 134; том 2 а.с. 145). Відтак, суд вважає слушними твердження представника позивача про те, що вартість перевезення включена у вартість товару, у зв'язку із чим не має правових підстав оформляти між сторонами додаткові документи, які б засвідчували перевезення товару і оплату за таке перевезення до місця поставки.

Представник позивача пояснив, що постачальник (ТзОВ "БК "Адена") не передавав по місцю поставки товарно-транспортні накладні, які оформлялися без позивача, так як він не брав участі в організації процесу перевезення.

Слід відмітити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363) товарно-транспортна накладна є єдиним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Тобто, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не застосовуються, а мають значення для учасників перевезення.

Таким чином, відсутність такої документації (її не передачі продавцем ТзОВ "БК "Адена") не може обмежувати покупця (ТзОВ "Маріні") у реалізації права на нарахування податкового кредиту за договірною операцією.

Із урахуванням вказаного вище, суд відхиляє твердження представника відповідача про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування від ТзОВ "БК "Адена" на будівельну площадку позивача матеріалів і товару.

З приводу руху товару від ПСК "Прикарпаткоопбуд" судом встановлено, що в день укладення договору поставки центу, позивачем із вказаним контрагентом укладено договір зберігання майна від 04.09.2012 року б/н (том 1 а.с. 116). На виконання такого договору сторонами з 10 по 28 вересня 2012 року складено п'ятнадцять актів прийому-передачі за №№1-15, згідно яких ПСК "Прикарпаткоопбуд" прийняло на відповідальне матеріальне зберігання 1077,888 тон центу різних марок (а.с. 117-131).

У судовому засіданні представник відповідача представив копію пояснення директора ПСК "Прикарпаткоопбуд" ОСОБА_3 від 25.07.2014 року, який підтвердив факт продажу центу позивачу і отримання його від ТзОВ "Маріні" на відповідальне зберігання. У своєму поясненні ОСОБА_3 вказав, що на виробничій території кооперативу по вул. С. Петлюри, 8 в м. Івано-Франківську знаходяться 6 спеціальних ємкостей для зберігання насипом по 300 тон цементу, втім в якій саме кількості і за якою маркою зберігався цемент, переданий від ТзОВ "Маріні", керівник не міг дати відповідь, так як необхідно було перевірити первинні документи (том 2 а.с. 57). Дане пояснення використане перевіряючими при складанні акта перевірки від 06.10.2014 року (а.с. 29).

В той же час, представник відповідача представив суду лист відповідь ПСК "Прикарпаткоопбуд" від 28.11.2014 року №34/14, наданий на запит ДПІ у м. Івано-Франківську, згідно змісту якого кооператив в повному обсязі по первинних документах, які знаходяться в матеріалах справи, підтвердив обставину продажу і зберігання на підставі актів приймання-передачі центу відповідних марок. Повідомив контролюючий орган про перелік складених із позивачем первинних документів, в тому числі зазначив інформацію і вихідні дані про походження такого товару, надавши відповідачу їх копії на 146 аркушах (том 2 а.с. 56).

Лист ПСК "Прикарпаткоопбуд" з такою ж інформацією представник позивача представив і в ході судового розгляду справи зі своєї сторони (том 2 а.с. 107).

У зв'язку із вказаним суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що ДПІ у м. Івано-Франківську не відомо про обставини передачі цементу на зберігання ПСК "Прикарпаткоопбуд" за актами приймання-передачі. Суд звертає увагу на те, що документи з вказаного приводу у судовому засіданні безпосередньо надали саме представники відповідача.

В акті перевірки від 06.10.2014 року зафіксовано, що між позивачем і ПСК "Прикарпаткоопбуд" 04.09.2013 року укладений договір зберігання, втім до перевірки не представлено відповідні акти передачі.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що під час перевірки перевіряючим був представлений договір зберігання, та повідомлено, що самі акти зберігаються у ПСК "Прикарпаткоопбуд".

Для перевірки таких даних відповідачем 29.10.2014 року скеровано до ПСК "Прикарпаткоопбуд" запит, на який 28.11.2014 року отримала відповідь, в тому числі і щодо 15-ти актів приймання передачі цементу і їх копії (том 2 а.с. 56).

Враховуючи коментоване у суду не має правових перешкод не враховувати під час судового розгляду справи зміст 15 актів.

Суд вважає прийнятними пояснення представника позивача про те, що фактичного руху цементу (в насипі) між ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "Маріні" не відбувалося, так як товар з моменту придбання переданий на зберігання ПСК "Прикарпаткоопбуд" та знаходився в останнього по вул. С. Петлюри, 8 в м. Івано-Франківську.

Відповідач не представив суду будь-яких перевірочних матеріалів, які б спростовували дані, відображених ТзОВ "Маріні", ПСК "Прикарпаткоопбуд" у своїх письмових документах, втому числі спростовували пояснення директора кооперативу ОСОБА_3

Як у акті перевірки від 06.10.2014 року, так як і у судовому засіданні перевіряючі та представник відповідача не заперечують про реальний факт наявності у 2012 і 2013 році в підприємства позивача вказаних вище товарі, втім ставлять під сумнів їх надання саме ТзОВ "БК "Адена" і ПСК "Прикарпаткоопбуд".

На спростування пояснень представника позивача, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську - суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що контрагенти не передавали позивачу вказані вище товари і матеріали. Не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед ТзОВ "Маріні".

Представники відповідача припускаючи, що за спірний період такі товари, матеріали могли бути переданім іншими контрагентами позивача, придбані в не облікованому порядку, на пропозицію суду, не вказали якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і матеріалів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість і обліковано валові витрати.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що на підставі наказу директора ТзОВ "Маріні" від 31.01.2014 року №1/14 товариством списано з балансу цемент марки М-400 в кількості 901,668 тон і цемент марки ПЦ-500 в кількості 173,000 тон, про що оформлено акт списання №СпТ-00001 від 31.01.2014 року (том 1 а.с. 132-133). У зв'язку із такими змінами в бухгалтерському і податковому обліку позивача, 26.11.2014 року ТзОВ "Маріні" подано до відповідача уточнюючий розрахунок №9068918464 від 26.11.2014 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року (том 2 а.с. 116).

З приводу доводів відповідача про завершення терміну зберігання і придатності центу за відповідними марками, суд зазначає.

Як встановлено, цемент, придбаний позивачем в ПСК "Прикарпаткоопбуд", зберігався останнім насипом у відповідних спеціальних ємкостях разом із іншим цементом. Незважаючи на те, що контрагент позивача знаходиться в межах безпосереднього територіального контролю в м. Івано-Франківську, відповідач в тому числі органи податкової міліції не представили суду докази на підтвердження чи спростування постійного зберігання цементу постачальником, втрати таким товаром промислової придатності, його використання чи заніми заново виготовленим або придбаним з метою недопущення псування, тощо.

Натомість, в матеріалах справи містяться листи відповіді постачальника, який підтвердив факт продажу і зберігання продукції.

Надаючи правову оцінку іншим доводам відповідача щодо ТзОВ "БК "Адена", які стали підставою для відповідних висновків у акті 06.10.2014 року, судом також встановлено наступне.

В обґрунтування безтоварності операцій позивача із ТзОВ "БК "Адена" в акті перевірки від 06.10.2014 року визначено дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України, внесених іншими територіальними органами податкової служби, згідно змісту яких станом на 02.10.2014 року наявна розбіжність на загальну суму 185 537,00 гривень (том 1 зворотній бік а.с. 31).

Під час розгляду справи відповідачем представлено такі дані, із змісту яких слідує, що підставою розбіжностей є дані акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки (том 2 а.с. 168-169).

Так, у акті перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2013 року № 1264/22.3/37634172 встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року (том 2 а.с. 65-79). Підставою для таких висновків став факт не знаходження станом на квітень 2013 року ТзОВ "БК "Адена" за адресою реєстрації платника податку, в той час як, спірна перевірка позивача проведена через 1 рік і 5 місяці - у вересні 2014 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації такого контрагента у акті перевірки відповідача від 06.10.2014 року не міститься, у судовому засіданні не надано.

В акті від 06.10.2014 року перевіряючими використано аналіз електронних даних звітності ТзОВ "БК "Адена" який свідчить, що в період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року такий контрагент здійснював операції із придбання косметичних та миючих засобів, чаю, туші свинні, фрукти, оливу, в той час як позивач придбав у останнього зовсім інших вид і тип товарів - швелер, вапно негашене та інші будівельні матеріали.

Судом вивчено зміст акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2013 року. На сторінках 18 і 19 такого акта перевіркою встановлено, що в загальному обсягу товарообороту, по якому сформований податковий кредит, дійсно містяться дані про косметичні та миючі засоби, чай, туші свинні, фрукти, оливу, втім 54,8% товарів, по яких сформовано 5 687 800,00 гривень податкового кредиту з ПДВ нерозшифровані, так як сума ПДВ в одній накладній менше 10 000,00 гривень (том 2 зворотній бік а.с. 18, а.с. 19).

Відповідач, складаючи 06.10.2014 року акт і формуючи в ньому висновки не спростував можливість постачання ТзОВ "БК "Адена" товарів саме із 54,8% обсягу нерозшифрованого ПДВ, занесених до електронної бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України.

В акті зустрічної звірки від 04.04.2013 року № 1264/22.3/37634172 по ТзОВ "БК "Адена" не міститься будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій останнього безпосередньо із ТзОВ "Маріні".

Як слідує із змісту інших актів від 15.02.2013 року, 15.03.2013 року, 04.07.2013 року, які представлені відповідачем в ході розгляду справи, та які не використовувалися в ході перевірки позивача, також встановлено не неможливість проведення перевірки контрагента у зв'язку із його відсутністю за адресою реєстрації. Аналіз даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на думку перевіряючих, вказує на відсутність у згаданого суб'єкта господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, виконанні робіт, наданні послуг та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про удавану діяльність такого контрагента за перевіряємий період, по яких сформований його зобов'язання і податковий кредит.

Такі висновки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, тому числі і ДПІ у м. Івано-Франківську ґрунтуються виключно на обставинах не отримання на запити податкових органів документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій такого контрагента-постачальника, а також інших відомостей, які знаходяться у обліковій справі зазначеного податкового органу і базі даних АРМ "Звіт", АРМ "Аудит", АРМ "Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків", АІС "Облік", АІС "Податки", база даних ТАХ.

З огляду на викладені вище обставини слід зазначити і те, що згідно наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (надалі по тексту також - Порядок №984), в редакції діючій на час проведення зустрічних звірок, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Пункт 6 Порядку №984 встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як слідує з актів перевірки від 15.02.2013 року, 15.03.2013 року, 04.04.2013 року, 04.07.2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зроблено висновки про відсутність у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і робочого персоналу. Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на вересень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень і липень 2013 року . Перевіряючі виходили тільки з інформації наданої іншими структурами податкового органу. Відповідачем як і ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві жодних документів ТзОВ "БК "Адена" не перевірялися, по суті не досліджувалося. Отримавши певну інформацію від ДПІ інших регіонів за місцем реєстрації контрагентів по ланцюгу (зібраної також без виїзної документальної перевірки), використали її та зробили суб'єктивні припущення про можливість застосування такої інформації до фінансово-господарських операцій такого платника податку, в тому числі ТзОВ "Маріні".

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеними органами державної податкової служби, в порушення вимог Порядку №984 складено акти зустрічної звірки від 15.02.2013 року, 15.03.2013 року, 04.04.2013 року 04.07.2013 року та сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій і звітності платника податку без встановлення і фіксування жодного первинного документа на підтвердження факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності контрагентів по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акти перевірок контрагента позивача від 15.02.2013 року, 15.03.2013 року, 04.04.2013 року 04.07.2013 року не є належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставини, які обґрунтовують правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, на підставі лише таких актів, безпідставними.

У судовому засіданні представником позивача звернуто увагу суду на те, що контрагент ТзОВ "БК "Адена" здійснює господарську діяльність і знаходиться за відповідною адресою своєї реєстрації. При цьому, представник позивача подав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 року у справі №К/800/57137/13, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі №9786/13, якою залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року. Постановою суду першої інстанції визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відображення у акті від 04.04.2013 року №1264/22.3/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "БК "Адена" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року даних в "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів нарівні ДПА України" (том 1 а.с. 76-78).

Перевіркою відомостей офіційного вебсайту Єдиний державний реєстр судових рішень станом на 06.02.2015 року, судом встановлено відповідність змісту поданих представником позивача копій коментованих судових рішень їх оригіналам, занесених до вказаного Реєстру.

Саме на підставі вказаного акта від 04.04.2013 року внесені відповідні зміни в податковому обліку ТзОВ "БК "Адена", які в свою чергу використані відповідачем у акті від 06.10.2014 року.

Таким чином, враховуючи, що абсолютно усі висновки відповідача щодо ТзОВ "БК "Адена" ґрунтувались на основі зібраної інформації та дій, що були вчинені ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, які відображено в акті від 04.04.2013 року №1264/22.3/37634172, та були визнанні протиправними постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі №813/3122/13-а, то відповідно вказаний акт від 03.04.2013 року не може враховуватися судом при розгляді справи.

В силу дії частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Акт від 04.04.2013 року №1264/22.3/37634172 та відповідно викладена в ньому інформація, є неналежними та недопустимими доказами порушення ТзОВ "Маріні" податкового законодавства, оскільки вони одержані із порушенням Закону.

Як з'ясовано судом ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена" на час здійснення господарських операцій з позивачем, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

Слід відмітити, що статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності постачальника за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Представники позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів постачання представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариства, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювався контроль за прийманням товарів і перевірки їх якості.

Покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Із наведеного випливає, що сама по собі незнаходження платника податку за адресою реєстрації через тривалий час з дня фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Відповідач ні у акті перевірки від 04.10.2014 року, ні у судовому засіданні його представник не зазначили і не надали доказів про те, що будь з яких первинних документів, на підставі яких позивач по відносинах із контрагентами сформував податковий облік, підписані не уповноваженими особам чи не відповідають за змістом і формою відповідним вимогам, встановлених законодавством. За таких умов, є безпідставними висновки перевіряючого про порушення пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні подані позивачем завірені копії податкових накладних, виписаних ТзОВ "БК "Адена" №223 від 14.11.2012 року, №241 від 15.11.2012 року, №242 від 15.11.2012 року, №41 від 05.02.2013 року, №61 від 06.02.2013 року, №81 від 07.02.2013 року, а також ПСК "Прикарпаткоопбуд" №5 від 10.09.2012 року, №6 від 11.09.2012 року, №7 від 11.09.2012 року, №9 від 12.09.2012 року, №11 від 12.09.2012 року, №12 від 13.09.2012 року, №14 від 14.09.2012 року, №15 від 17.09.2012 року, №16 від 18.09.2012 року, №17 від 19.09.2012 року, №18 від 20.09.2012 року, №19 від 21.09.2012 року, №20 від 24.09.2012 року, №21 від 25.09.2012 року, №22 від 26.09.2012 року, №23 від 27.09.2012 року, №25 від 28.09.2012 року (том 1 а.с. 139, 141, 143, 145, 147, 149, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115).

Вказані податкові накладні містить всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 згаданого вище Кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкових накладних), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Інших документів, окрім вище перелічених та передбачених абзацом 1 пункту 198.2 статті 198 згаданого Кодексу, для нарахування податкового кредиту жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було встановлено відповідачем в акті перевірки від 06.10.2014 року позивач, і його контрагенти ПСК "Прикарпаткоопбуд", ТзОВ "БК "Адена", на час виконання господарських договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про те, що видаткові накладні, виписані від ТзОВ "БК "Адена", у зв'язку із відсутністю в них даних щодо номера і дати довіреності посадових осіб ТзОВ "Маріні", уповноважених керівником на отримання товарів, не можуть вважаться належними документами первинного бухгалтерського обліку.

З даного приводу представник позивача пояснив, що безпосереднім отримувачем товарів був сам директор товариства, який в силу вимог пункту 6.10 Статуту ТзОВ "Маріні" має право без доручення (довіреності) здійснювати повноваження від імені товариства (том 2 а.с. 142).

Таким чином, судом встановлений рух товарів і зміну активів у капіталі у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними двома контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо прийняття позивачем у постачальників товарів і будівельних матеріалів, про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів слідує, що для визнання договору недійним необхідно наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, які діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивача і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, на час розгляду справи, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, або ж закриття таких кримінальних проваджень за нереабілітуючих підстав, в тому числі передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України. Відтак, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена" фіктивного підприємництва у відношенні ТзОВ "Маріні".

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо недійсності договорів поставки, та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем з даних мотивів.

Вказані висновки підтверджуються статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) неукладеними чи недійсними.

За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність (недійсність). Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/41810/13 від 03.10.2013 року і №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року відповідно.

Доводи представника відповідача про те, що факт безтоварності господарських операцій ТзОВ "БК "Адена" з іншими суб'єктами господарювання - їх постачальниками і покупцями по ланцюгу, є безумовною підставою для зняття відповідних сум із податкового кредиту позивача та виключення їх із валових витрат, на переконання суду є протиправними.

Чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах ТзОВ "БК "Адена" із своїми постачальниками і іншими покупцями, мають значення виключно для формування правових висновків у таких правовідносинах. Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Виключення становлять умови, визначенні частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, втім відповідач їх суду не навів, і доказів наявності вини чи умислу засновників, посадових осіб зазначеного контрагента чи інших осіб, за вироком суду, що набрав законної сили, про обставини фіктивності здійснення правочинів чи ухилення від сплати податків у правовідносинах із підприємством позивача, не надав.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг покупцем, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними та формування валових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не наведено будь-яких належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або які б засвідчили про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність ТзОВ "Маріні" як платника податків та виключали б його право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Натомість, всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного ТзОВ "Маріні" до податкового кредиту, витрати включені при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підтверджуються відповідними видатковими і податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Наполягаючи на зворотному, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав би керуватися насамперед одним з основних Конституційних принципів права (частина 2 статті 6 Конституції України), згідно якого органи законодавчої, виконавчої та судової влади зобов'язані здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена", так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем правомірно включеного суми податку на додану вартість 342 183,00 гривень і витрати 927 685,00 гривень до податкового кредиту і валових витрати.

За відсутності факту заниження податкових зобов'язань безпідставним є застосування оскаржуваними рішеннями штрафних санкцій в сумах 33 401,00 гривень, 19 483,00 гривень і 39 162,00 гривень.

Щодо доводів позивача про протиправне застосування штрафу на суму 170,00 гривень за несвоєчасну здачу звіту з ПДВ за січень 2012 року, суд зазначає наступне.

Позивач не заперечує, що вказану декларацію подав до відповідача 20.03.2012 року, у зв'язку із тим, що свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість товариство отримало 03.01.2012 року, тобто ТзОВ "Маріні" як платником податку зареєстровано з іншого дня ніж перший день календарного місяця.

У зв'язку із тим, що 03.01.2012 року був першим календарним (робочим днем) 2012 року, суд вважає, що саме січень 2012 року для позивача є першим звітнім податковим періодом з податку на додану вартість. Відтак, першу декларацію позивач повинен був подати своєчасно, тобто до 20.03.2012 року.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на все вище наведене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 06.10.2014 року, є законодавчо та документально необґрунтованими в частині, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі - є неправомірними і такими, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються ТзОВ "Маріні" в сумі 487,07 гривень.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0039220101, №0042220101 і №0043220101 від 21.10.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0040220101 від 21.10.2014 року в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Маріні" зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 156 646,00 гривень (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 39 162,00 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" (ідентифікаційний код 36996689, вул. Галицька, 34-Б, м. Івано-Франківськ, 76018) частину судових витрат із сплати судового збору в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 07 (сім) копійок, сплачених згідно квитанції №37 від 31.10.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 5 днів. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 11.02.2015 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.