Рішення № 42645161, 04.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 Справа № 908/4465/14

За позовом Всеукраїнської спілки автомобілістів (03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6)

до відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства "Союз-Авто" (69059, м. Запоріжжя, вул. Чкалова, буд. 99)

2. Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

3. Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

2. Відкрите акціонерне товариство "Автотехсоюз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 1г)

про визнання незаконним рішення від 25.05.1995 р. № 198/35; припинення права користування земельною ділянкою

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Мусієнко Ю.П. (дов. № 157 від 12.01.2015 р.);

Від відповідача 1 - Платонова І.В. (паспорт НОМЕР_1);

Від відповідача 2 - Матюшко Е.В. (дов. № 01/02-17/00052 від 15.01.2015 р.);

Від відповідача-3 - Матюшко Е.В. (дов. № 01/02-17/00058 від 15.01.2015 р.);

Від третьої особи 1 - не з'явився;

Від третьої особи 2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання незаконним рішення Запорізької міської ради від 25.05.1995 р. № 198/35; припинення права постійного користування ЗАТ «Союз-Авто» земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно державного акту на право постійного користування землею 1-ЗП № 000128, що зареєстрований за № 1638 від 28.06.1995 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4465/14, справі присвоєно номер провадження 20/124/14, справу призначено до розгляду на 20.11.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 10.12.2014 р. Ухвалою суду від 10.12.2014 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжений строк вирішення спору на 15 днів - до 14.01.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 13.01.2015 р. Ухвалою суду від 29.12.2014 р. (без виклику представників сторін) за письмовим клопотанням відповідача-2 (Запорізької міської ради) на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1, Відкрите акціонерне товариство "Автотехсоюз". Ухвалою суду від 13.01.2015 р. на підставі ст. 24 ГПК України до участі у справі залучено відповідача-3 - Виконавчий комітет Запорізької міської ради, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 04.02.2015 р.

04.02.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмового нормативного обґрунтування позовних вимог, яке надійшло до суду 20.11.2014 р. (а.с. 102-103 т. 1). Позовні вимоги мотивовані слідуючими обставинами. Спірна земельна ділянка площею 0,24 га по АДРЕСА_2 була виділена Запорізькій обласній раді Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, правонаступником якого є позивач, згідно з рішенням Запорізького міськвиконкому № 182/2 від 19.05.1977 р. Позивач на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 р. у справі № 15/296 є власником нежитлової будівлі учбово-адміністративного корпусу (літ. А-4) в АДРЕСА_2. У 2005 році позивачу стало відомо, що у квітні 2005 р. на реєстрацію в ОП «ЗМБТІ» було подано підроблене рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, згідно з яким за гр. ОСОБА_5 визнано право власності на будівлю по АДРЕСА_2. Після реєстрації цього рішення, 19.04.2005 р. ОСОБА_5 продав приміщення. Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2008 р. встановлений факт підробки рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя та заволодіння майном, що належить позивачу, шляхом шахрайства. 08.12.2010 р. був поновлений запис про реєстрацію права власності на будівлю учбово-адміністративного корпусу (літ. А-4) в АДРЕСА_2, про що свідчить лист держреєстратора від 0812.2010 р. На звернення позивача управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради надано відповідь від 07.04.2011 р. про необхідність отримання згоди землекористувача ЗАТ «Союз-Авто» на вилучення земельної ділянки. ЗАТ «Союз-Авто» є землекористувачем земельної ділянки площею 0,405 га на підставі державного акту на право постійного користування землею 1-ЗП № 000128, що зареєстрований за № 1638 від 28.06.1995 р. Земельну ділянку площею 0,24 га виділено позивачу для будівництва та обслуговування будівлі автошколи по АДРЕСА_2. Про існування даного акту позивачу відомо не було. Відповідно до замовленої позивачем технічної документації для функціонування учбово-адміністративного корпусу необхідна площа в розмірі 0,1776 га. Таким чином, оскільки 08.12.2010 р. право власності позивача на будівлю автошколи було відновлено, то право користування земельною ділянкою площею 0,24 га переходить до власника будівлі - позивача, а право ЗАТ «Союз-Авто» на цю земельну ділянку підлягає припиненню. Право користування земельною ділянкою отримано відповідачем-1 внаслідок введення відповідача-2 в оману. Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 р., стороною якого був відповідач-1, спірна земельна ділянка площею 0,24 га по АДРЕСА_2 була виділена Запорізькій обласній раді Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, правонаступником якого є позивач. Згідно з довідкою № 44858 від 13.01.1998 р. ЗМБТІ будівля автошколи по АДРЕСА_2 була зареєстрована за позивачем. 26.02.1998 р. виконком Запорізької міської ради за № 113/2 прийняв рішення «Про оформлення права власності на будівлю (літ. А-4) по АДРЕСА_2 за ВАТ «Автотехсоюз» і доручив БТІ оформити свідоцтво про право власності. Постановою Вищого арбітражного суду України від 11.04.2001 р. № 04-1/9-1/45 у справі № 5/2/586 зазначене рішення виконкому було визнано недійсним. Даною постановою було встановлено, що приміщення по АДРЕСА_2 у перелік майна, переданого засновниками у статутний фонд ЗАТ «Союз-Авто», не включалось. Вказана будівля була передана товариству згідно з договором № 2 від 01.09.1993 р., який за своєю правовою природою є договором безоплатного користування майном. 25.05.1995 р. рішенням № 198/35 Запорізька міська рада на підставі того, що установчим договором, актом прийому-здачі в установчий фонд ЗАТ «Союз-Авто» передані основні фонди Запорізької обласної ради автомобілістів України, скасувала вищезазначене рішення № 182/2 від 19.05.1977 р. та відвела спірну земельну ділянку в постійне користування ЗАТ «Союз-Авто» для функціонування будівлі автошколи, яка не належала ЗАТ «Союз-Авто». Про існування даного рішення позивач дізнався в 2011 році. Просить визнати незаконним рішення Запорізької міської ради від 25.05.1995 р. № 198/35; припинити право постійного користування ЗАТ «Союз-Авто» земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно з державним актом на право постійного користування землею 1-ЗП № 000128, що зареєстрований за № 1638 від 28.06.1995 р. Позов обґрунтовано ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21, 321 ЦК України. У судовому засіданні позивач погодився з запереченнями відповідача-2 щодо належного відповідача за вимогою про визнання незаконним рішення та уточнив, що просить визнати незаконним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.1995 р. № 198/35.

Відповідач-1 (ЗАТ «Союз-Авто») в письмовому відзиві (а.с. 44-48 т. 2) проти позову заперечив, зазначивши, що на час прийняття Запорізьким міськвиконкомом рішення № 182/2 від 19.05.1977 р., яким позивач обґрунтовує своє право на земельну ділянку, діяв Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970 р. Відповідно до ст.ст. 20, 21, 22 даного кодексу, позивач був зобов'язаний у встановленому законом порядку отримати документ, який би засвідчував право користування земельною ділянкою площею 0,24 га по АДРЕСА_2, тобто державний акт на землю. Державний акт позивач не отримував, тобто, позивач у встановленому законом порядку не набував права користування зазначеною земельною ділянкою. Рішення Запорізького міськвиконкому № 182/2 від 19.05.1977 р. не є документом, який безпосередньо надає право користування землею. Необґрунтованими є доводи позивача і з тих підстав, що позовні вимоги заявлені стосовно земельної ділянки, яка надана відповідачу-1 в користування площею 0,405 га, а рішення № 182/2 від 19.05.1977 р. стосувалось земельної ділянки площею 0,24 га, тобто, земельної ділянки, яка є в 2 рази меншою за земельну ділянку, відведену відповідачу-1. Право користування позивачем земельною ділянкою площею 0,405 га останнім не обґрунтовано. Законодавством визначений порядок припинення права користування землею, однією з головних умов є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, яке приймається на підставі поданого клопотання зацікавленої особи з пакетом документів. Позивач такого порядку не дотримався. Позивач вимагає від суду вчинення дій, які знаходяться у виключній компетенції органу місцевого самоврядування. Питання щодо припинення права користування відповідачем-1 земельною ділянкою на сесії ради не розглядалось. Позивачу було відомо про оскаржуване рішення та право постійного користування землею ще з 19.02.1993 р. (збори засновників ЗАТ «Союз-Авто», які оформлено протоколом, на якому від Запорізької обласної ради автомобілістів України був присутній голова правління). Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Просить застосувати при розгляді справи строки позовної давності, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач-2 (Запорізька міська рада) у задоволенні позову просить відмовити з підстав, які зазначені в письмовому запереченні (а.с. 34-41 т. 1) та у відзиві (а.с. 115-118 т. 1). Вважає, що позивачу було відомо про оскаржуване рішення та право постійного користування спірною земельною ділянкою. З боку позивача відсутнє обґрунтування пропуску строку позовної давності та клопотання про поновлення пропущеного строку. Скасування державного акту на право постійного користування землею повинно оформлюватися у формі відповідного рішення. Для здійснення підготовки та оформлення відповідного рішення виникла необхідність пред'явлення документів, які було вказано у відповіді Управління з питань земельних відносин міськради при розгляді поданого листа. На теперішній час жодних документів на адресу Запорізької міськради з метою скасування вказаного державного акту не надходило. Оскаржуваний державний акт був виданий на підставі рішення виконкому Запорізької міськради народних депутатів від 25.05.1995 р. № 198/35, яке, в свою чергу, було підготовлено в межах та на підставі рішення виконкому Запорізької міськради від 28.06.1991 р. № 261/1 «Про проведення інвентаризації земель у м. Запоріжжя» в межах проведення земельної реформи. Згідно з установчого договору від 19.02.1993 р. між Запорізькою обласною радою автомобілістів України і ТОВ «Універсал», розпорядження виконкому Запорізької міськради від 10.05.1993 р. № 693р зареєстроване АТ закритого типу «Союз-Авто», на підставі установчого договору актом прийому-здачі в установчий фонд відповідача-1 передані основні фонди Запорізької обласної ради автомобілістів України, тобто будівля автошколи. В зв'язку з викладеним, рішенням виконкому від 25.05.1995 р. № 198/35 було встановлено втрату чинності рішенням виконкому № 182/2 від 19.05.1977 р. «Про відведення Запорізькій обласній раді «Автолюбитель УРСР» земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва обласної автошколи» відповідачу-1 відведено в постійне користування земельну ділянку площею 0,405 га по АДРЕСА_2 для функціонування автошколи. Вказане свідчить, що позивачу було відомо про оскаржуване рішення та право постійного користування землею ще з 19.02.1993 р. Перелік підстав припинення права власності на землю, встановлений ст. 140 ЗК України, є вичерпним. Обраний позивачем спосіб захисту не є вимогою про визнання права. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону), окрім рішення органу місцевого самоврядування, як правової підстави отримання у постійне користування громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі вказаного рішення, в даному випадку є необґрунтованим. Державний акт має похідний характер від рішення компетентного органу, є виключно посвідчувальним документом. Із рішення виконкому Запорізької міськради від 26.02.1998 р. № 113/2 «Про оформлення права власності на будівлю (літ. А-4) по АДРЕСА_2 за ВАТ «Автотехсоюз» вбачається наявність інших власників майна на земельній ділянці. Позивачем оскаржується рішення саме виконкому Запорізької міськради від 25.05.1995 р. № 198/35, тому вважає, що позовну заяву пред'явлено до неналежного відповідача. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. 12.11.2014 р. представником Запорізької міської ради було заявлено клопотання про витребування з Державного архіву Запорізької області доказів - рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.02.1998 р. №113/2 «Про оформлення права власності на будівлю (літ.А-4) АДРЕСА_2 за ВАТ "Автотехсоюз". Ухвалою суду від 20.11.2014 р. клопотання відхилено, оскільки суперечить ст.38 ГПК України.

Позивач на заперечення відповідача-2 надав письмове пояснення, в якому зазначив, що посилання відповідача-2, що адмінбудівля по АДРЕСА_2 була внесена до статутного фонду ЗАТ «Союз-Авто» спростовано рішенням суду. Факт створення ЗАТ «Союз-Авто» не має відношення до предмета спору. Фактом, що має значення для справи, є надання завідомо недостовірної інформації, що нібито будівля була внесена до статутного фонду. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом (справа № 2а-0870/5558/11) залишено без змін рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 р. (справа № 2а-0870/4558/11), яким прокурору Комунарського району м. Запоріжжя відмовлено в задоволенні позову про скасування держреєстрації права власності позивача на будівлю по АДРЕСА_2. З того часу позивач намагався вирішити питання спірного землекористування у позасудовий спосіб, про що свідчить листування з відповідачами. Вважає, що заява відповідача-2 про сплив позовної давності та застосування його наслідків щодо спірних відносин, не може бути прийнята до уваги. Позивач є власником будівлі та, відповідно, має право на отримання земельної ділянки, необхідної для її обслуговування. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач-3 (Виконавчий комітет Запорізької міської ради) проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмовому відзиві (а.с. 35-41 т. 2), які є аналогічними запереченням, викладеним відповідачем-2. Зокрема, заявив про сплив строку позовної давності за даним спором, що є підставою для відмови у позові. Зазначив, що на теперішній час жодних документів на адресу виконкому з метою скасування державного акту не надходило. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Треті особи-1,2 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не надали.

03.02.2015 р. від третьої особи-1 (ОСОБА_1) через канцелярію суду надійшло письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна: гаражу літ. В, мийки літ. Г, що розташовані по АДРЕСА_2. Відповідач-1 є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,405 га по АДРЕСА_2. Позивач не надав документів, підтверджуючих за ним право користування земельною ділянкою. Оскільки земельна ділянка позивачу не відводилась, його права не можуть вважатися порушеними в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність третіх осіб-1,2 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, письмове заперечення третьої особи-1, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 р. у справі № 15/296 за Всеукраїнською спілкою автомобілістів визнано право власності на будівлю автошколи (літ. А-4) по АДРЕСА_2.

Відповідно до листа ОП ЗМБТІ запис про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю учбово-адміністративного корпусу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_2 за Всеукраїнською спілкою автомобілістів поновлено 08.12.2010 р.

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав ОП ЗМБТІ № 28445631 від 21.12.2010 р. право власності на нежитлову будівлю учбово-адміністративного корпусу (літ. А-4) по АДРЕСА_2 зареєстровано за Всеукраїнською спілкою автомобілістів.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 19.05.1977 р. № 182/2 відведено Запорізькій обласній раді Українського добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» (новим найменуванням якої є Всеукраїнська спілка автомобілістів) земельну ділянку площею 0,24 га по АДРЕСА_2 для будівництва обласної автошколи.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 25.05.1995 р. № 198/35 вирішено: 1. Рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів № 182/2 від 19.05.1977 р. «Про відведення Запорізькій обласній раді «Автомотолюбитель УРСР» земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва обласної автошколи» вважати таким, що втратило чинність. 2. Затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_2 і встановити зовнішні межі фактичного землекористування ЗАТ «Союз-Авто» для функціонування автошколи. 3. Відвести в постійне користування ЗАТ «Союз-Авто» земельну ділянку площею 0,405 га по АДРЕСА_2. для функціонування автошколи.

Відповідно до зазначеного рішення, ЗАТ «Союз-Авто» 28.06.1995 р. виданий державний акт І-ЗП № 000128 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 405 га по АДРЕСА_2 для функціонування автошколи. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 1238.

Як вбачається з відомостей з Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, на земельній ділянці по АДРЕСА_2 розташоване нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за: Всеукраїнською спілкою автомобілістів - нежитлова будівля учбово-адміністративного корпусу загальною площею 1455,4 кв.м.; гр. ОСОБА_1 (третя особа-1) - нерухоме майно: гараж літ. В, мийку літ. Г по АДРЕСА_2; за ВАТ «Автотехсоюз» (третя особа-2) - нерухоме майно: будівлі літ. Е-2, Б, Б1, И, Ж, З, К по АДРЕСА_2. Площа земельної ділянки за цією адресою становить 4691 кв.м.

23.03.2011 р. Всеукраїнська спілка автомобілістів звернулася до міського голови (зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради вхід. № 05124/08-32) із проханням у зв'язку з рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 р. у справі № 15/296 про визнання права власності передати в оренду земельну ділянку для функціонування автошколи та обслуговування внутрішньоквартальних (дворових) мереж.

Листом від 07.04.2011 р. № 1517 (вх. № 45 від 20.04.2011 р.) Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради на звернення позивача повідомило останнього, що для подальшого розгляду питання з приводу надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 необхідно надати оригінал технічного паспорту ОП ЗМБТІ зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки.

У жовтні 2014 р. Всеукраїнська спілка автомобілістів звернулася до суду з даним позовом та просить визнати незаконним рішення від 25.05.1995 р. № 198/35; припинити право постійного користування ЗАТ «Союз-Авто» земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно з державним актом на право постійного користування землею 1-ЗП № 000128, що зареєстрований за № 1638 від 28.06.1995 р.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з п.п. 1.2.4, 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільно-правових відносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету (ст. 51 Закону).

Згідно з п. 34 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства. Згідно з пп. 1 п. б) ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (п. 8 ст. 33).

Статтею 59 Закону унормовано, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Відповідність чи невідповідність рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства (його редакції), яке діяло на момент прийняття спірного акта.

Оспорюване рішення № 198/35 від 25.05.1995 р. прийнято виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів на підставі ст. 30 Земельного кодексу України та на виконання постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 р. № 563-12 «Про земельну реформу» і рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 28.06.1991 р. № 261/1 «Про проведення інвентаризації земель в м. Запоріжжі».

Оскільки органом, що прийняв оспорюване рішення, є виконавчий комітет Запорізької міської ради, а не Запорізька міська рада, господарським судом ухвалою від 13.01.2015 р. до участі у справі на підставі ст. 24 ГПК України залучено в якості відповідача виконавчий комітет Запорізької міської ради (відповідач-3).

На час прийняття рішення № 198/35 від 25.05.1995 р. діяв Земельний кодекс України 1990 року. Відповідно до ст.10 «Компетенція міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин» до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належали, зокрема: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельноюділянкою чи її частиною; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Статтею 42 чинного на час прийняття спірного рішення Закону «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» були встановлені повноваження, делеговані державою, зокрема: виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державою: здійснює контроль за використанням і охороною землі, її надр, водойм, лісів, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів на відповідній території в межах і в порядку, встановлених законодавством України; реєструє право власності на землю і право землекористування та договори на оренду землі. Згідно з ст. 49 виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету приймаються більшістю від загального складу виконавчого комітету. Розпорядження виконавчого комітету видаються від його імені головою виконавчого комітету.

Оспорюючи рішення № 198/35, позивач зазначає, що Запорізька міська рада була введена в оману стосовно права власності ЗАТ «Союз-Авто» на нерухоме майно по АДРЕСА_2, та, відповідно, не існувало підстав для прийняття рішення № 198/35.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси юридичної особи.

Як було встановлено судом, рішенням виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих від 19.05.1977 р. № 182/2 відведено Запорізькій обласній раді Українського республіканського добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» земельної ділянки площею 0,24 га по АДРЕСА_2 для будівництва обласної автошколи. Зобов'язано, зокрема, головного архітектора міста границі земельної ділянки передати в натурі по акту представнику забудовника

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу Української РСР, який діяв на час прийняття рішення від 19.05.1977 р. № 182/2, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Приписами ст. 22 цього Кодексу було встановлено недопустимість користування земельною ділянкою до оформлення землекористування: приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялося.

Державного акту на право користування земельною ділянкою площею 0,24 га по АДРЕСА_2 на підставі рішення від 19.05.1977 р. № 182/2 позивачем суду не надано.

Статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, 2) визнання правочину недійсним; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, ст. 152 ЗК України та ст. 16 ЦК України визначають визнання правочинів (угод) недійсними і визнання недійсними (незаконними) рішень органу державної (виконавчої) влади як різні способи захисту права.

Оспорюючи рішення виконкому від 25.05.1995 р. № 198/35, позивач помилково ототожнює його з правочином (угодою), просить визнати його (рішення) недійсним, оскільки воно прийнято внаслідок введення відповідача-3 в оману.

Відповідно до п.п. 1, 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Прийняте виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів рішення від 25.05.1995 р. № 198/35 узгоджується з вимогами законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення, прийняте органом у межах компетенції, встановленої законом для прийняття відповідних рішень. Невідповідність його вимогам законодавства позивачем також не доведено. Суд також звертає увагу, що спірне рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 25.05.1995 р. № 198/35 стосується відведення в постійне користування ЗАТ «Союз-Авто» земельної ділянки площею 0,405 га, що перевищує площу 0,24 га, відведену позивачу рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів № 182/2 від 19.05.1977 р.

На підставі викладеного, оскільки судом не встановлено невідповідність спірного рішення від 25.05.1995 р. № 198/35 вимогам чинного на момент його прийняття законодавства чи компетенції, судом відмовляється у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконним рішення Запорізької міської ради від 25.05.1995 р. № 198/35.

Позивач також просить припинити право постійного користування ЗАТ «Союз-Авто» земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно державного акту на право постійного користування землею 1-ЗП № 000128. Відповідно до мотивувальної частини позовної заяви, дана позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним рішення від 25.05.1995 р. № 198/35. Позивач посилається на ст. 120 ЗК України.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як зазначалося вище, державний акт І-ЗП № 000128 на право постійного користування землею виданий відповідачу-1 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 25.05.1995 р. № 138/35.

У пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Позивачем у мотивувальній частині позовної заяви вказано, що державний акт порушує права позивача, однак по суті ним не оспорено державний акт І-ЗП № 000128 на право постійного користування землею, виданий відповідачу-1 щодо земельної ділянки площею 0,405 гектарів, оскільки окремої позовної вимоги про визнання недійсним державного акту І-ЗП № 000128 в цьому провадженні не заявлено.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 ЗК України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу «Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою» припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Доказів звернення до відповідача -1 із пропозицією відмовитися від права постійного користування і прийняття рішення Запорізькою міською радою про припинення права користування на підставі заяви землекористувача позивач суду не надав. Лист від 07.04.2011 р. № 1517 (вх .№ 45 від 20.04.2011 р.) Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради на звернення позивача за своїм змістом не є відмовою Запорізької міської ради у наданні в оренду земельної ділянки, а лише повідомленням про необхідність надання певних документів.

Позивачем не доведено суду підстав, за яких судом може бути припинено право користування відповідачем-1 земельною ділянкою площею 0,405 га по АДРЕСА_2. Рішення виконкому Запорізької міської ради від 25.05.1995 р. № 138/35, на підставі якого відповідачу-1 виданий державний акт І-ЗП № 000128, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,405 га по АДРЕСА_2, судом недійсним (незаконним) не визнано. У позовній заяві позивач посилається на замовлену ним технічну документацію із землеустрою, згідно з якою для функціонування учбово-адміністративного корпусу необхідна площа в розмірі 0,1776 га. Разом з цим, даної технічної документації суду не надано. Однак, навіть враховуючи цей розмір 0,1776 га, вказаний позивачем, підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,405 га позивачем також не доведено.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ст. 141 ЗК України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою і набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є окремими підставами для припинення права користування земельною ділянкою, тому позивач у разі прийняття відповідачем-2 рішення про відмову в наданні в оренду земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на будівлю, які розташовані на земельній ділянці, не позбавлений права оскаржити це рішення в судовому порядку. Однак, підстави для примусового припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку визначені в ст. 143 Земельного кодексу України і цей перелік є вичерпним. Визначених у цій статті підстав позивачем не доведено.

Оскільки у позові відмовляється по суті, заяви відповідачів-1,2,3 про пропуск позовної давності не розглядається.

На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог судом відмовляється повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Всеукраїнської спілки автомобілістів відмовити повністю.

Повне рішення складено 09 лютого 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).