Постанова № 42644780, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3855/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області та Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ПАТ ВТФ «Сіверянка» звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області (правонаступником якої є ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області) від 10 вересня 2014 року № 0002742200, № 0002752200 та № 0002762200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та витрати по правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс». Також відповідач вказує на те, що позивачем були завищені витрат за ІV квартал 2012 року.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року в частині задоволення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2014 року № 0002742200 та № 0002752200 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ ВТФ «Сіверянка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, про що складено акт від 13 червня 2013 року № 1459/22/00310143.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0001952200, № 0001942200 та № 0001932200. За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень були також винесені податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0002762200, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1382084 грн. 00 коп., з яких 921589 грн. 00 коп. - за основним платежем та 460795 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, від 10 вересня 2014 року № 0002752200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 340970 грн. 00 коп., від 10 вересня 2014 року № 0002742200, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109671 грн. 00 коп., з яких 87737 грн. 00 коп. - за основним платежем та 21934 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами зазначеної перевірки по факту умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ ВТФ «Сіверянка» було також порушене кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 10 вересня 2014 року, ПАТ ВТФ «Сіверянка» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ ВТФ «Сіверянка» суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання з податку на додатну вартість та податку на прибуток були задекларовані позивачем у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Під час проведення перевірки відповідачем було зроблено висновок про неправомірне включення позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартали 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, які були фактично понесені у 3 кварталі 2012 року. Також податковий орган дійшов до висновку про неправомірне формування ПАТ ВТФ «Сіверянка» витрат та податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс».

Згідно пп. 1 п. 3.1.2 акту перевірки від 13 червня 2013 року № 1459/22/00310143 позивач у 4 кварталі 2012 року завищив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4391518 грн. 00 коп. Вказаний висновок був зроблений з огляду на те, що різниця між задекларованими та фактичними показниками витрат за 4 квартал 2012 року складає 4391518 грн. 00 коп.

Під час проведення перевірки було також встановлено, що витрати у зазначеному розмірі були помилково не включені до витрат підприємства за 3 квартал 2012 року. У зв'язку з цим позивачем був поданий уточнюючий розрахунок, яким витрати за 3 квартал 2012 року були збільшені на 4391518 грн. 00 коп.

Однак, на час подачі такого уточнюючого розрахунку було розпочато планову виїзну перевірку ПАТ ВТФ «Сіверянка» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року. У зв'язку з цим уточнюючий розрахунок був відкликаний.

До податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року були включені витрати у розмірі 4391518 грн. 00 коп., які були фактично понесені у 3 кварталі 2012 року. Такі дії були вчинені позивачем відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, згідно якої платник податків має право зазначити уточнені показники податкової звітності у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідач вважає зазначені дії ПАТ ВТФ «Сіверянка» неправомірними та наполягає на тому, що відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Згідно абз. 1, 2 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Положеннями п. 50.2 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Разом з тим, встановлене п. 50.2 ст. 50 ПК України обмеження стосується виключно подачі уточнюючого розрахунку та виключно у період проведення перевірки.

Натомість, ПАТ ВТФ «Сіверянка» було виправлено помилку шляхом включення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період, а не шляхом подачі уточнюючого розрахунку.

Крім того, податкову декларацію з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року позивачем було подано після закінчення планової виїзної перевірки ПАТ ВТФ «Сіверянка» та складення акту від 17 січня 2013 року № 111/22/00310143.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже були перевірені податковим органом, прямо передбачена п. 50.3 ст. 50 ПК України.

Так, згідно вказаної норми права, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ПАТ ВТФ «Сіверянка» правомірно включило до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року витрати, які були понесені підприємством у 3 кварталі 2012 року.

Аналогічний висновок був зроблений старшим слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області під час досудового розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, відносно службових осіб ПАТ ВТФ «Сіверянка». У зв'язку з цим постановою від 30 вересня 2014 року вказане кримінальне провадження було закрите.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань по правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс» у постанові від 30 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження зазначено, що навіть у разі непідтвердження факту придбання ПАТ ВТФ «Сіверянка» товарів у вказаних контрагентів, окремо взятої суми заниження податкових зобов'язань за цим порушенням податкового законодавства недостатньо для кваліфікації дій відповідальних службових осіб за ст. 212 КК України.

Судом встановлено, що ПАТ ВТФ «Сіверянка» перебувало у правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс» та на підставі документів, складених вказаними юридичними особами, сформувало податковий кредит у розмірі 87737 грн. 00 коп. та витрати у розмірі 340970 грн. 00 коп.

ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області вважає такі дії позивача неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс» наявні ознаки фіктивності. Такий висновок було зроблено на підставі відомостей про неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок від 07 листопада 2013 року № 318/223/30502561 та від 16 квітня 2014 року № 512/04-62-22-3/38112763, що складені співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс», адже вони не підтверджені відповідними доказами.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковими органами обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність вказаних юридичних осіб колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Судом встановлено, що між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Сігма-Плюс» був укладений договір поставки від 01 вересня 2013 року, згідно якого позивач придбав текстильні вироби.

Положеннями п. 3.1 вказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника у строки, узгоджені сторонами у кожній окремій специфікації.

На підтвердження виконання сторонами вказаного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Специфікації, у яких, згідно п. 3.1 договору поставки від 01 вересня 2013 року, сторони повинні були узгоджувати строки поставки кожної окремої партії товару, до суду не надані.

Дослідивши вказані документи за правилами ст. 86 КАС України колегія суддів дійшла висновку про те, що вони оформлені неналежним чином, містять у собі суперечності та не дають можливості підтвердити фактичне здійснення господарської операції.

Так, згідно видаткових накладних ПАТ ВТФ «Сіверянка» 02 вересня 2013 року отримало від ТОВ «Сігма-Плюс» 4400 м тканини, 06 вересня 2013 року - 4400 м тканини, 11 вересня 2013 року - 4400 м тканини, 13 вересня 2013 року - 1700 м тканини та 17 вересня 2013 року - 700 м тканини.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від продавця до покупця позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 30 серпня 2013 року, 05 вересня 2013 року, 10 вересня 2013 року, 12 вересня 2013 року та 16 вересня 2013 року. Разом з тим, замовником перевезення, вантажовідправником та вантажоодержувачем у зазначених товарно-транспортних накладних зазначене ТОВ «Сігма-Плюс». Посилання на те, що одержувачем товару за вказаними документами є ПАТ ВТФ «Сіверянка» - відсутнє.

Крім того, договір поставки між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Сігма-Плюс» був укладений 01 вересня 2013 року, в той час як перша товарно-транспортна накладна була складена ще 30 серпня 2013 року, тобто до укладення відповідного договору.

Згідно товарно-транспортних накладних до перевезень вантажу залучалися автопідприємства ТОВ «Арлоджик», ППФ «Меридіан», ТОВ «Автостарт», ТОВ «Форвард», МПП «Паллада».

Разом з тим, за даними податкового органу ні ПАТ ВТФ «Сіверянка», ні ТОВ «Сігма-Плюс» не перебували у правовідносинах із зазначеними юридичними особами та не проводили з ними грошові розрахунки.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичне здійснення господарської операції між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Сігма-Плюс» не підтверджується приєднаними до матеріалів справи письмовими доказами.

Між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Агротех-Плюс» був укладений договір поставки від 01 жовтня 2013 року, згідно якого позивач придбав текстильні вироби.

Умови зазначеного договору є аналогічними умовам договору від 01 вересня 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Сігма-Плюс».

На підтвердження виконання сторонами вказаного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних. Специфікації на кожну окрему партію товару до суду надані не були.

За результатами дослідження таких документів було зроблено висновок про те, що вони оформлені неналежним чином, містять у собі суперечності та не дають можливості підтвердити фактичне здійснення господарської операції.

Так, згідно видаткових накладних ПАТ ВТФ «Сіверянка» 01 жовтня 2013 року отримало від ТОВ «Агротех-Плюс» 1373 м тканини, 07 жовтня 2013 року - 1571 м тканини, 15 жовтня 2013 року - 316 м тканини, 25 жовтня 2013 року - 1460 м тканини та 30 жовтня 2013 року - 2740 м тканини.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від продавця до покупця позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 30 вересня 2013 року, 04 жовтня 2013 року, 14 жовтня 2013 року, 24 жовтня 2013 року та 29 жовтня 2013 року. Разом з тим, замовником перевезення, вантажовідправником та вантажоодержувачем у зазначених товарно-транспортних накладних зазначене ТОВ «Агротех-Плюс». Посилання на те, що одержувачем товару за вказаними документами є ПАТ ВТФ «Сіверянка» - відсутнє.

Крім того, договір поставки між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Агротех-Плюс» був укладений 01 жовтня 2013 року, в той час як перша товарно-транспортна накладна була складена ще 30 вересня 2013 року, тобто до укладення відповідного договору.

Згідно товарно-транспортних накладних до перевезень вантажу залучалися автопідприємства ТОВ «Арлоджик», ППФ «Меридіан», ТОВ «Автостарт», ТОВ «Форвард», МПП «Паллада».

Разом з тим, за даними податкового органу ні ПАТ ВТФ «Сіверянка», ні ТОВ «Агротех-Плюс» не перебували у правовідносинах із зазначеними юридичними особами та не проводили з ними грошові розрахунки.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичне здійснення господарської операції між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Агротех-Плюс» також не підтверджується приєднаними до матеріалів справи письмовими доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ПАТ ВТФ «Сіверянка» про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0002762200, разом з тим, вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2014 року № 0002742200 та № 0002752200 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 23 грудня 2014 року, та є підставами для її скасування в частині задоволення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2014 року № 0002742200 та № 0002752200.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року в частині задоволення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2014 року № 0002742200 та № 0002752200 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області від 10 вересня 2014 року №0002742200 та №0002752200 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 10 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.