Рішення № 42643254, 27.01.2015, Приморський районний суд м. Одеси

27.01.2015

Справа № 522/13759/14ц

Провадження № 2/522/1636/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді -Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря - Гонтар Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,- " про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом",-

ВС Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, по якому просить суд встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю з 2004 року по 10 березня 2014 року; встановити факт, що частки у майні подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - є рівними; припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та визнати право власності на ? частку: 5/24 частин домоволодіння з надвірними господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з одного житлового черепашникового будинку, зазначеного на схематичному плані під літ. "А", житловою площею 90,8 кв.м. та надвірних господарчих споруд під літ.: "Б, В, Д,Е,З,Ж"- сараї, "Г"- вбиральня, № 1 - огорожа, І- мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 448 кв.м.; визнати право власності на ? частку автомобіля "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номер НОМЕР_1; визнати за ОСОБА_1 право на спадкування в порядку спадкування за законом на ? частку спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_3: - 5/24 частин домоволодіння з надвірними господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з одного житлового черепашникового будинку, зазначеного на схематичному плані під літ. "А", житловою площею 90,8 кв.м. та надвірних господарчих споруд під літ.: "Б, В, Д,Е,З,Ж"- сараї, "Г"- вбиральня, № 1 - огорожа, І- мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 448 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом на ? частку спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_3 автомобіля "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у березні 2014 року помер ОСОБА_3, з яким позивач проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1987 року. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Спадщину прийняла донька померлого - ОСОБА_2. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній факт реєстрації шлюбу. Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Відповідач надала до суду заперечення проти позову, в яких зазначила, що позивачем доказів підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем не надано, отже вона, як донька є єдиним спадкоємцем, тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази вислухавши, пояснення свідків, пояснення сторін по справі, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ( а.с. 7).

В результаті смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшло: 5/24 частин домоволодіння з надвірними господарчими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, та в цілому складаються з одного житлового черепашникового будинку, зазначеного на схематичному плані під літ. «А», житловою площею 90,8 та надвірних господарчих споруд під літ.: « Б,В,Д,Е,З,Ж»- сараї, «Г»- вбиральня, № 1 - огорожа, І- мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 448 кв.м., належного померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 19.03.2007 року. На самовільно побудовані: сараї - «И, К», тамбур «ж»;самочинно переобладнанні 4-5 житла пл. 2,3 кв.м. з веранди, 7-2 жила пл. 11,9 кв.м., які ОСОБА_3 успадкував після смерті його матері - ОСОБА_6, що вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину(а.с.70).

З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль « DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_2, що вбачається з копії технічного паспорта, наявного в матеріалах справи ( а.с.11).

Під час звернення до суду позивач посилається на те,що вона не може прийняти спадщину після померлого ОСОБА_3, оскільки вони не перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пунктом 23 Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», викладена правова позиція в якій зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб - це добровільний, рівноправний союз, спільність чоловіка та жінки, спрямований на створення сім'ї.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

З метою встановлення факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 в судовому засіданні в якості свідків були допитані: ОСОБА_7, ОСОБА_5, які пояснили, що позивач та ОСОБА_3 проживали однією сім'єї, вели спільне господарство з 1987 року.

Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб.

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.

Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я - це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Незважаючи на законодавчу фетишизацію шлюбу, соціальний престиж цієї форми організації сімейного життя жінки та чоловіка, підтримку з боку канонічного права реально, попри невизнання та утиски, існує інша форма організації сім'ї жінки та чоловіка - „фактичний шлюб", або конкубінат. Конкубінат - це тривала, відкрита та стійка спільність чоловіка та жінки.

Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно - право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю.

З наведеного вище суд вважає за можливе встановити факт проживання однією сім'єю позивача зі спадкодавцем.

Набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку. Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором. Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч. 1 ст. 74 СК України).

Положення вказаної статті передбачають, що для визначення та встановлення, що майно є спільною сумісною власністю необхідна умова - проживання однією сім'єю, спільне проживання.

Судом встановлено, що за час спільного проживання, а саме 07.05.2010року був придбаний автомобіль « DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_2, що підтверджується копією технічного паспорта на транспортний засіб ( а.с.11).

Таким чином суд вважає за можливе встановити факт, що частки у майні, спільно набутому за час проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3- є рівними та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку автомобіля "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач також просить суд припинити право спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності на ? частку 5/24 частин домоволодіння з надвірними господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з одного житлового черепашникового будинку, зазначеного на схематичному плані під літ. "А", житловою площею 90,8 кв.м. та надвірних господарчих споруд під літ.: "Б, В, Д,Е,З,Ж"- сараї, "Г"- вбиральня, № 1 - огорожа, І- мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 448 кв.м..

З матеріалів справи вбачається, що вищевказане майно було набуте спадкодавцем після смерті його матерів в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином вищезазначене майно не можна вважати спільною сумісною власністю подружжя, а отже припинити його та визнати за позивачем право власності на ? його частину неможливо, слідом в задоволенні даної частини вимоги слід відмовити.

З приводу визнання з ОСОБА_1 право на спадкування ? частки 5/24 частин домоволодіння з надвірними господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з одного житлового черепашникового будинку, зазначеного на схематичному плані під літ. "А", житловою площею 90,8 кв.м. та надвірних господарчих споруд під літ.: "Б, В, Д,Е,З,Ж"- сараї, "Г"- вбиральня, № 1 - огорожа, І- мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 448 кв.м. та ? частки автомобіля « DAEWOO NEXIA" в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З наведено вище слідує, що позивач по справі відноситься до четвертої черги спадкування за законом, оскільки проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років, без реєстрації шлюбу.

Оскільки згідно діючого законодавства кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, неприйняття ними спадщини або відмови від спадщини а відповідач по справі є донькою померлого, яка відноситься до першої черги спадкоємців та прийняла спадщину в задоволенні даної частини вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 57,69, 75 СК України, ст..ст. 1216,1218,1258, 1261, 1264 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,- " про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом",- задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю з 2004 року по 10 березня 2014 року.

Встановити факт, що частки у майні, спільно набутому за час проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - є рівними.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку автомобіля "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номер НОМЕР_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Абухін Р.Д.