Ухвала суду № 42642181, 09.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/934/14-ц Провадження № 22-ц/772/476/2015Головуючий в суді першої інстанції Добровольський В. В.Категорія 44Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.,

при секретарі: Куленко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 27 червня 2007 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері. Спадкове майно складається із житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Отримавши в спадок від матері даний будинок, планує використовувати його для особистого проживання та проживання членів своєї сімї.

В будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідачі не належним чином користуються його власністю, будинок руйнується, поточний ремонт не здійснюється, комунальні послуги (електропостачання, тощо) ними не оплачується. Вони поселилися та є зареєстровані у будинку по АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_6, однак членами його сім»ї не являються. Реєстрація та проживання відповідачів в належному йому будинку порушує його право власності. Просив усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із житлового будинку по АДРЕСА_1 та вселити його в даний будинок, стягнути судові витрати з відповідачів.

В листопаді 2014 року ОСОБА_5 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її баба ОСОБА_6. Вважає, що заповіт на імя ОСОБА_2 вчинений бабою не особисто, так як з моменту народження і майже до смерті баби вона проживала разом із нею.

На її думку, правочин не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину. В звязку з цим він підлягає визнанню недійсним. Просила визнати заповіт складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 червня 2007 року, яке видане державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори недійсним, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_6.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зустрічний позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1, однак володіти, користуватись та розпоряджатись будинком не може, оскільки там зареєстровані та проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не є членами його сім»ї. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 суд виходив з того, що ОСОБА_5 не доведено обставин для визнання заповіту недійсним та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків. встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2008 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори - ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.26).

Спадкове майно складається з житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. Дане свідоцтво зареєстроване в Могилів-Подільському МБТІ 23.06.2008 року (а.с.5, 6).

Згідно акта обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 від 05.09.2014 року, що складений комісією селищної ради було виявлено, що будинок потребує поточного ремонту, господарські споруди перебувають в занедбаному стані, подвіря захаращено. В даному будинку зареєстрована та проживає ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_5 (а.с.44).

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст..391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Доводи апеляційної скарги, про те що заповіт складений і підписаний не за волевиявленням ОСОБА_6, а також те, що при його складенні мало місце порушення п.7 «Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №419 ( у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року №940) і в зв'язку з цим, він повинен бути визнаний відповідно до ст..1257ЦК України нікчемним, спростовуються змістом самого заповіту з якого вбачається, що ОСОБА_6 «…діючи добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам»яті, розуміючи значення своїх дій, ознайомлена з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів на випадок своєї смерті роблю таке розпорядження…», а тому не має підстав вважати, що заповіт укладався без волевиявлення заповідача. Крім того, заповіт підписаний самим заповідачем. ОСОБА_2 цей заповіт не підписував за заповідача. З матеріалів цивільної справи не вбачається також, щоб цей заповіт підписували інші особи.

В судовому засіданні ОСОБА_5 відмовилась від проведення судово - почеркознавчої експертизи.

Згідно ч.1 ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.16 «Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №419( у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року №940) посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно, або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Заповіт був надрукований секретарем Роздолівської сільської ради за допомогою технічних засобів. Доводи апеляційної скарги щодо запису зачитування заповіту вголос заповідачем перед своїм підписом, спростовуються тим, що це суб'єктивне право заповідача, і воно не тягне за собою визнання заповіту нікчемним.

Всі доводи, які викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_5, не співпадають з її вимогами викладеними у зустрічному позові. Вони є безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Згідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Шемета Т.М.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.