Рішення № 42641794, 16.01.2015, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1009/14-ц

Провадження № 2/685/10/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2015 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

при секретарі Самойлюк Н.П.,

за участі представника позивача Демчука Ю.О.,

відповідача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3 та

представника третьої особи Шайноги А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про виселення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області,

В С Т А Н О В И В :

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Демчук Ю.О. звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що Банком 17.08.2007 р. відповідачу ОСОБА_2 був наданий кредит в сумі 50000 грн. до 16.08.2017 р. відповідно до умов кредитного договору від 17.08.2007 р. № HMTWGA00007715. В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором з відповідачем був укладений договір іпотеки від 17.08.2007 р. № HMTWGA00007715, яким надано в іпотеку житловий будинок відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов договору, рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04.03.2014 р., рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10.04.2014 р. залишеним в силі в частині звернення стягнення, було звернено стягнення на вищезазначений будинок, як предмет іпотеки.

Позивачем заявлена вимога, збільшена в ході судового розгляду, виселити відповідача та його сім'ю, яка складається з дружини та п'ятьох малолітніх дітей.

В ході судового розгляду представник позивача Демчук Ю.О. позовні вимоги підтримав та пояснив, що судом було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням умов договору. Відповідачам направлено повідомлення про добровільне виселення з будинку, але вони не виселилися. Зазначив, що банком пропонувалися ОСОБА_2 кілька варіантів реструктуризації боргу, однак він на жоден з них не погодився.

Відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнав та пояснив, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки, працівники банку йому повідомили, що для того, щоб не було проблем при укладенні договору іпотеки, йому потрібно зняти з реєстрації дружину та двох дітей, що він і зробив, зареєструвавши їх в будинку своєї баби, хоча фактично з будинку не виселялися. Назад у будинку дружина з дітьми були зареєстровані після народження третьої дитини. Після народження четвертої та п'ятої дитини вони були також зареєстровані у будинку, дозволу на реєстрацію дружини та дітей в банку не отримував.

Зазначив, що дійсно отримав повідомлення банку про необхідність погашення боргу, але дружині його не показував, щоб її не хвилювати, оскільки вона годувала наймолодшого сина.

Також відповідач пояснив, що за його заявою з банку надійшов лист щодо можливості реструктуризації заборгованості за кредитом, з зазначенням засобів зв'язку уповноваженого працівника банку. Даний працівник у телефонній розмові пояснив, що можливі кілька варіантів угоди про реструктуризацію - одноразова сплата близько 90 тис. грн., сплата щомісячно близько 3-4 тис. грн. впродовж кількох років або сплата близько 1,7 тис. грн. щомісячно впродовж 10 років. На жодну з цих пропозицій він вважає неприйнятною, оскільки вже заплатив банку суму значно більшу, ніж отриманий кредит, крім того, від банку до даного часу не надійшло пропозицій у письмовій формі щодо реструктуризації, про що він направив письмовий запит.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5 ОСОБА_3 позовних вимог не визнав та пояснив, що примусовому виселенню з будинку, переданого в іпотеку, передує процес звернення до мешканців з вимогою виселитися добровільно, що не було дотримано банком. Зокрема, повідомлення про добровільне виселення не було направлено окремо кожному з мешканців будинку, а одним листом усім мешканцям, банком не надано доказів уповноваження дорученням ОСОБА_11, який підписав лист, на його підписання. Серед адресатів, яким направлено лист, присутні не всі мешканці будинку, зокрема, відсутні імена ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10. Звернув увагу, що позовною вимогою є виселення сім'ї з п'ятьма малолітніми дітьми, які не мають іншого житла.

Представник служби у справах дітей Шайнога А.Г. заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем ставиться вимога виселення без надання іншого житла п'ятьох малолітніх дітей. Зазначив, що сім'я ОСОБА_10 не перебуває на обліку як така, яка перебуває в складних життєвих ситуаціях, відповідач ОСОБА_2 не звертався до служби у справах дітей щодо отримання дозволу на укладення договору іпотеки і, відповідно, дане питання на засіданні комісії не розглядалося.

Відповідач ОСОБА_5, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася, розгляд справи проведено за її відсутності, крім того, її інтереси в судовому засіданні представляє ОСОБА_3 за дорученням.

Інтереси неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 представлені їх законним представником - батьком ОСОБА_2, який також є відповідачем по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Зокрема, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічний порядок примусового виселення з переданого в іпотеку житлового будинку чи житлового приміщення при зверненні стягнення на нього передбачений частиною 3 статті 109 ЖК УРСР.

17 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № HMTWGA00007715, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 50000 грн. з кінцевим терміном повернення 16.08.2017 р.

В рахунок забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 17 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки № HMTWGA00007715, посвідчений державним нотаріусом Теофіпольської державної нотаріальної контори 17.08.2007 р. за № 2456, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1.

04 березня 2014 р. Теофіпольським районним судом Хмельницької області прийнято рішення про звернення стягнення на вищезазначений житловий будинок, як предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № HMTWGA00007715, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПриватБанком з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2014 р. вищезазначене рішення Теофіпольського районного суду залишено без зміни в частині прийнятого рішення звернути стягнення на предмет іпотеки.

11 червня 2014 р. за № 30.1.0.0/2-055 на адресу відповідачів ПриватБанком надіслане повідомлення з вимогою добровільного звільнення житлового будинку по АДРЕСА_1 Теофіпольського р-ну, який є предметом іпотеки, у зв'язку з прийнятим рішенням про звернення стягнення на нього, який 21 червня 2014 р. отриманий відповідачем ОСОБА_2, що визнається ним самим, а також підтверджується пунктом 9 реєстру 55 на рекомендовані листи, направлені 16 червня 2014 р., довідкою Теофіпольського ЦВПЗ № 2 Хмельницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 1 від 14.07.2014 р., копією журналу за ф. № 8 з розпискою ОСОБА_2 про одержання поштового відправлення.

Відповідно до даного повідомлення, вимога ПриватБанку про добровільне виселення з предмету іпотеки адресована ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, впродовж місячного строку з моменту отримання вимоги вони не виселилися, тому позовна вимога про їх примусове виселення підлягає задоволенню.

Судом не вбачає можливим для відмови у позові з підстав, зазначених представником відповідача, через направлення одного повідомлення всім мешканцям будинку, а не кожному окремо, та відсутності доручення особи, яка підписала вимогу про добровільне виселення, оскільки ні нормами законодавства, ні договором іпотеки не визначено обов'язку іпотекодержателя доводити одержувачу вимогу про добровільне виселення персональним листом, а також надавати докази на підтвердження повноважень посадової особи, яка підписує дану вимогу.

Суд також не вбачає підстав для відмови у позові у зв'язку з порушенням права неповнолітніх на проживання, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад один місяць. Реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає певні документи, зокрема письмову заяву та паспортний документа, а дітьми до 16-річного віку - свідоцтво про народження (частини 1, 2 ст. 6 вищезазначеного Закону).

Таким чином, реєстрацією є офіційна фіксація відомостей про місце проживання особи.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 177 СК України батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла.

Як вбачається з копій довідок виконкому Святецької сільської ради Теофіпольського р-ну від 10 серпня 2007 р. №№ 1137 та 1138, в будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає один, малолітні та неповнолітні діти не проживають та права користування цим будинком не мають.

Відповідно до витягу з погосподарських книг по господарству в с. Святець Теофіпольського р-ну, відповідач ОСОБА_5, її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 09 серпня 2007 року вибули в господарство НОМЕР_1, а прибули до господарства ОСОБА_2 02 грудня 2009 р. На даний час в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають всі відповідачі по справі.

Зазначені обставини визнав і сам відповідач ОСОБА_2

На момент укладення договору іпотеки в житловому будинку ніхто, крім ОСОБА_2, не проживав, тому, реєструючи нових мешканців у переданому в іпотеку будинку, ОСОБА_2 порушив своє зобов'язання, передбачене п. 18.12 договору іпотеки, не надавати документи на реєстрацію у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя та нотаріального посвідчення згоди цих осіб на їх виселення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такої згоди від ПриватБанку не отримував, що підтвердили представник позивача та визнав відповідач ОСОБА_2

Тому, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для примусового виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9.

Судом не вбачається підстав для задоволення позову в частині виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, оскільки позивачем не доведено, що дані особи повідомлені про необхідність добровільного виселення.

Зокрема, у повідомленні зазначений двічі ОСОБА_2, ОСОБА_7 до переліку адресатів не внесено, як і ОСОБА_10. Суд також вважає, що ОСОБА_8 також не повідомлений про вимогу добровільного виселення, оскільки ім'я одержувача повідомлення «ОСОБА_8» не відповідає імені дитини «ОСОБА_8» згідно свідоцтва про його народження.

Керуючись ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК УРСР, ст.ст. 11, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя