Ухвала суду № 42640254, 06.02.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/774/15-ц

Провадження № 2/333/987/15

У Х В А Л А

Іменем України

про залишення позовної заяви без руху

06 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання довіреності та договору купівлі - продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання довіреності та договору купівлі - продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Як визначено у ст. 4 ЦПК України суд здійснює правосуддя у спосіб визначений Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

За правилами ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як убачається з позовної заяви, спір виник з приводу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Комунарського району м. Запоріжжя. Таким чином, справа підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що подана заява не відповідає вимогам вищевказаної норми закону з наступних підстав.

Положення пункту 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не виконані у повному обсязі.

За своєю суттю адреса - це умовна кодифікація місця знаходження об'єкту, яка застосовується з метою поштового зв'язку. Правила написання адреси, встановлені Міністерством зв'язку, для забезпечення якнайшвидшого пересилання, зберігання і доставлення поштових відправлень. На всіх адресах пишеться: назва вулиці, номер будинку і квартири; назва населеного пункту, міста; назва району; назва області; індекс.

Індекс, існує як набір символів, що додається до поштової адреси для полегшення сортування та пристави пошти.

В адресі відповідачів та третьої особи відсутні індекси, закріпленими за цими адресами.

Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначено адресу: АДРЕСА_2. Однак, відповідно до Тимчасового посвідчення особи громадянина України останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Невідбиття правильного індексу в адресах та неправильно зазначена адреса реєстрації мають істотне значення для здійснення в наступному судових викликів та направлення поштової кореспонденції за правилами ст. 74 ЦПК України.

Всупереч п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позовній заяві не міститься зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

При цьому, увага позивача звертається на роз'яснення, що містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 2009 року, позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

До відома позивача - поняття доказів наводиться у ст. 57 ЦПК України, згідно з якою доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати недійсною довіреність від 26.12.2014 року, реєстраційний № 41864050 від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Донецької Області ОСОБА_5, однак до позовної заяви додав копію довіреності від 18.12.2014 року, реєстраційний № 5946, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 Також до зазначеного позову не додано договір купівлі - продажу, який позивач просить визнати недійсним, не надано доказів стосовно звернення позивача до Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області або доказів того, що у позивача є труднощі в отриманні та наданні суду зазначених доказів. Тоді позивачем суду не подано доказів на підтвердження цих труднощів та не подано заяви про забезпечення (витребування) цих доказів, яка повинна відповідати вимогам ст.ст. 133-134 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім неповністю зазначено назву третьої особи.

Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119-120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119-120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене суддя дійшов висновку, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Також позивачем долучено до позову заяву про забезпечення позову, однак судом вирішується питання про залишення позовної заяви без руху, зазначене клопотання буде розглянуто після відкриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання довіреності та договору купівлі - продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без руху, надавши п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва