Ухвала суду № 42640095, 06.02.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

06.02.2015 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Боднар О.В., Джуги С.Д.

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_2, третя особа - Міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі по тексту - ПАТ «Мегабанк») про звільнення майна з-під арешту.

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що суд невірно встановив у кого із стягувачів виникло першочергове право на задоволення своїх вимог. Також вказує, що оскільки рішення може вплинути на права та інтереси інших осіб - стягувачів, то суд зобов'язаний був залучити їх в якості третіх осіб.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 13.06.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Мегабанк» укладено іпотечний договір, яким забезпечено виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором №108/2008 від 13.06.2008 року та предметом якого є квартира, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-9).

З матеріалів справи вбачається. що на квартиру яка є предметом іпотеки, постановами державного виконавця від 16.03.2010 р., 18.08.2010 р., 20.01.2011 р., 19.09.2011 р. та 01.04.2014 року накладено арешт.(а.с.12-20).

З ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 21.05.2013 року про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка набрала законної сили, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і його правонаступником є ОСОБА_2 Вказана обставина не підлягає доведенню згідно ч.3 ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 54 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Задовольняючи позов та звільняючи майно з-під п'яти вищевказаних арештів, суд першої інстанції виходив з того, що банк як іпотекодержатель вправі вимагати звільнення майна, що є предметом іпотеки, з-під арештів накладених після реєстрації такої іпотеки.

З даним висновком суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів оскільки такий ґрунтується на приписах ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на невстановлення судом у кого із стягувачів виникло першочергове право на задоволення своїх вимог, оскільки першочергове право ПАТ «Мегабанк »на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки прямо встановлено ст. 3 ЗУ «Про іпотеку».

З приводу посилання апелянта на те, що рішення може вплинути на права та обов'язки стягувачів, яких не було залучено до справи, колегія суддів констатує, що зазначена обставина безпосередньо не порушує права апелянта ОСОБА_2 В матеріалах справи відсутні жодні відомості про те, що ОСОБА_2 має право діяти в інтересах кого-небудь із стягувачів, а відтак з цих підстав не може оскаржувати рішення суду в апеляційному порядку. При цьому зазначене не перешкоджає стягувачам в подальшому оскаржити рішення суду першої інстанції в порядку ст. 318 ЦПК України, якщо вони вважатимуть, що рішенням суду вирішено питання про їхні права чи обов'язки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак така може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді