Ухвала суду № 42639017, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14467/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

представника позивача - Копейки Г.І, представника відповідача - Сакало Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «К-Офіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «К-Офіс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «К-Офіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002802206 від 08.09.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ПП «К-Офіс» по контрактах № 55 від 11.12.2013 р. та № 58 від 08.01.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.09.2014 р. № 2387/26-52-22-06-37589743, яким встановлено порушення позивачем діючого валютного законодавства, а саме: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контрактах № 55 від 11.12.2013 р. з компанією «BAIHUA», Китай та № 58 від 08.01.2014 р. з компанією «WENZHOU HIGHPLUS», Китай.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 р. № 0002802206, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД визначено грошове зобов'язання у сумі 43 452,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, ч. 4 ст. 1 Закону №185/94-ВР визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У зв'язку з чим, п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 р. N 453, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 р. за N 1951/24483 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до п. 8 Постанова № 453, дана постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

З наведеного вбачається, що за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 20 листопада 2013, діє такий порядок: виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності; імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Поряд з цим, порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями не залежить від моменту (дати) укладання зовнішньоекономічного контракту. А тому, за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 20 травня 2014 року, застосовується 90-денний строк розрахунків незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного контракту.

За змістом ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених ст.1 та ст.2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.1 і ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні акта перевірки, позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено:

1) контракт № 55 від 11.12.2013 р. з компанією «BAIHUA», Китай на поставку кольорового паперу ПП «К-Офіс», відповідно до якого здійснено попередню оплату: 14.03.2014 р. на суму 8 698,00 дол. США (82 421,38 грн.) та

2) контракт № 58 від 08.01.2014 р. з компанією «WENZHOU HIGHPLUS», Китай на поставку пеналів, ПП «К-Офіс», відповідно до якого, здійснено попередню оплату: 20.03.2014 р. на суму 11 139,26 грн.

Таким чином, на момент здійснення попередньої оплати позивачем, була чинна Постанова Правління Національного банку України від 14.11.2013 р. N 453, якою встановлено строк здійснення розрахунків та імпортні та експертні операції, що не повинен перевищувати 90 календарних днів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено законодавчо встановлений термін по платежу від 14 березня 2014 року на суму 8698,00 дол.США, з розрахунку періоду прострочення з 12.06.2014 року по 11.08.2014 рік, тобто на 61 день та по платежу від 20.03.2014 року на суму 11139,26 дол.США, з розрахунку періоду прострочення з 18.06.2014 року по 19.08.2014 рік, тобто на 63 дні.

Щодо доводів апелянта про відсутність посилань в спірному податковому повідомлені та акті перевірки на порушення певних норм законодавства, які встановлюють інші строки ніж ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», колегія суддів зауважує на те, що на час здійснення позивачем платежу від 14 березня 2014 року на суму 8698,00 дол.США та від 20.03.2014 року на суму 11139,26 дол.США ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» діяла в редакції з урахуванням постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №453 від 14.11.2013 р. При цьому, згідно мотивувальної частини акту перевірки від 02.09.2014 р. № 2387/26-52-22-06-37589743, відповідач посилається на порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» саме з урахуванням норм цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «К-Офіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 09.02.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.