Рішення № 42639003, 04.02.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянда М.І., Одинака О.О.

секретар: Кусяк М.Д.

за участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про поділ спадкового майна шляхом припинення права власності на частку у спільній власності та сплату грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про виділення в натурі майна, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про поділ спадкового майна шляхом припинення права власності на частку у спільній власності.

Посилалася на те, що вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно складається із: 1/2 частини нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерня) першого поверху загальною площею 24, 4 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним входом, розташоване у АДРЕСА_1, , що належало спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі

№22ц/794/86/15. Головуючий у 1 інстанції Галичанський О.І.Категорія 39 Доповідач Перепелюк Л.М.

договору купівлі-продажу приміщень, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 12.10.2006 року за реєстровим № 3044; 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал, 2006 року виготовлення шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2,згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕВ для обслуговування м.Чернівці при УДАІ УMBС України у Чернівецькій області 24 квітня 2010 року на ім'я спадкодавця ОСОБА_6; грошового вкладу з відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігається у філії Територіально відокремленого без балансового відділення №10025/01 філії Чернівецького обласного публічного акціонерного товариства управління відділення «Державний ощадний банк України» на рахунках НОМЕР_4 і НОМЕР_5 та на компенсаційному рахунку НОМЕР_6.

Стверджувала, що оскільки нежитлове приміщення НОМЕР_7 (майстерня) першого поверху загальною площею 24, 4 кв.м, що розташоване у АДРЕСА_1, автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал, 2006 року виготовлення , придбані під час шлюбу, а також грошовий вклад зроблений під час шлюбу, то це майно та грошовий вклад є спільною сумісною власністю подружжя. В зв'язку з тим їй видані свідоцтва про право власності на 1/2 частки нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерню) першого поверху загальною площею 24, 4 кв.м, та на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON.

Вказувала, що їй належить 2/3 зазначеного майна, а доньці та відповідачу - по 1/6.

Згідно висновку будівельно - технічного дослідження, яке складено судовим експертом Созонтовою К.С. 15 травня 2014 року, ринкова вартість нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерні) першого поверху загальною площею 24, 4 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1 складає 391000 грн. Згідно висновку № 1122 дослідження спеціаліста-товарознавця, виданого СП «Західно- Український експертно -Консультативний Центр» 4.09.2013 року вартість легкового автомобіля визначена у 109 159 грн. З урахуванням нинішнього курсу долара 11,63 грн за 1 долар, автомобіль коштує 158888 грн. Загальна вартість спадкового майна, до належить відповідачу, складає 91 648 грн. Дані речі є неподільними і виділити в натурі частку відповідача чи визначити порядок користування неможливо, тому вартість частки згідна сплатити відповідачу ( за його згодою) безпосередньо чи перерахувати ці гроші на депозитний рахунок суду.

Зазначила, що в даний час між нею та відповідачем виник спір щодо порядку користування та розпорядження спадковим майном.

Просила суд припинити право ОСОБА_4 на 1\6 частки у спільному майні - нежитловому приміщенні НОМЕР_7 (майстерня) першого поверху загальною площею 24, 4 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним входом, розташоване у АДРЕСА_1 та на 1/6 частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал, 2006 року виготовлення ласі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом сплати грошової компенсації вартості 1/6 частки спадкового майна в сумі 91 648 грн.; визнати за нею право власності на 5/6 нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерня), розташованого у АДРЕСА_1 та на 5/6 частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал, 2006 року виготовлення шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Від ОСОБА_4 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про виділення в натурі майна, належного на праві спільної часткової власності та припинення права на частку у спільному майні. Посилався на те, що відповідачі як на час відкриття спадщини за законом, так і на даний час підприємницькою діяльністю не займаються: відповідач ОСОБА_1 на даний час є пенсіонеркою, а відповідач ОСОБА_5 разом з своєю сім'єю проживає за межами України в Сполучених Штатах Америки.

Стверджував, що з 2000 р. і по даний час він є фізичною особою-підприємцем, як і покійний батько ОСОБА_6. В даний час змушений з метою здійснення своєї підприємницької діяльності орендувати приміщення у сторонніх осіб. Дані обставини свідчать, що у відповідачів жодної потреби у використанні спірного нежилого приміщення немає. В той же час відповідач ОСОБА_1 без його згоди замінила на вхідних дверях замки і позбавила його можливості використовувати приміщення майстерні за його цільовим призначенням

Вказане спірне нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 його покійний батько за своє життя, будучи також підприємцем, використовував виключно для здійснення своєї підприємницької діяльності, як ювелірну майстерню.

Вважав, що вартість легкового автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2., який позивач за первісним позовом оцінив в суму 158888,00 грн. занижена у зв'язку з неповнотою дослідження спеціаліста - автотоварознавця. Стверджує, що вартість автомобіля в даному випадку повинна визначатись в сумі 170000-00 грн. Крім того, після відкриття спадщини і оформлення відповідачами свідоцтва про право на спадщину за законом,автомобіль залишився в розпорядженні відповідача ОСОБА_1, тому не заперечує, щоб він залишився у власності відповідачів.

З урахуванням вказаних вище обставин, зменшуючи позовні вимоги, просить суд виділити у натурі його 1/6 частку у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 розміром 3,40 кв.м., позначену у Таблиці №1 Висновку експертного дослідження судового експерта В.В.Лещишина, варіант II, а решту приміщення залишити у власності відповідачок; припинити право спільної часткової власності на спірне приміщення площею 21,10 кв.м., 4,30 кв.м. (вхід до приміщення) залишити у спільній сумісній власності; стягнути з відповідачок судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Припинено право ОСОБА_4 на 1/6 частки у спільному майні - нежитловому приміщенні НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, шляхом виплати ОСОБА_4 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, що внесені ОСОБА_1 19 листопада 2014 року за квитанцією №3624 грошову компенсацію вартості 1/6 частки даного майна в сумі-65166,67 грн.

Припинено право ОСОБА_4 на 1/6 частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал,2006 року виготовлення, шасі (кузов,рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом виплати ОСОБА_4 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, що внесені ОСОБА_1 19 листопада 2014 року за квитанцією №3624 грошову компенсацію вартості 1/6 частки даного майна в сумі-26481,30 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/6 нежитлового приміщення НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним виходом, розташованого у АДРЕСА_1 та на 5/6 частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал,2006 року виготовлення, шасі (кузов,рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про поділ спадкового майна шляхом припинення права власності на частку у спільній власності та сплату грошової компенсації в частині припинення права власності ОСОБА_4 на 1/6 частку у нежитловому приміщенні НОМЕР_7 (майстерня) загальною площею 24,4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 з виплатою грошової компенсації в сумі 65166,67 грн. та визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/6 часток зазначеного нежитлового приміщення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; - недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; - невідповідність висновків суду обставинам справи; - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно складається із: 1/2 частини нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерня) першого поверху загальною площею 24, 0 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним входом, розташоване у АДРЕСА_1, , що належало спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу приміщень, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 12.10.2006 року за реєстровим № 3044; 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал, 2006 року виготовлення шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2,згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕВ для обслуговування м.Чернівці при УДАІ УMBС України у Чернівецькій області 24 квітня 2010 року на ім'я спадкодавця ОСОБА_6; грошового вкладу з відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігається у філії Територіально відокремленого без балансового відділення №10025/01 філії Чернівецького обласного публічного акціонерного товариства управління відділення «Державний ощадний банк України» на рахунках НОМЕР_4 і НОМЕР_5 та на компенсаційному рахунку НОМЕР_6.

Нежитлове приміщення НОМЕР_7 (майстерня) першого поверху загальною площею 24, 0 кв.м, що розташоване у АДРЕСА_1, автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, легковий універсал, 2006 року виготовлення , придбані під час шлюбу, а також грошовий вклад зроблений під час шлюбу, то це майно та грошовий вклад є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1 видані свідоцтва про право власності на 1/2 частки нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерню) першого поверху загальною площею 24, 0 кв.м, та на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON. Крім того, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадкове майно на 1/6 зазначеного приміщення та автомобіля.

Отже, ОСОБА_1 належить 2/3частки зазначеного майна, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - по 1/6 частки.

Згідно висновку № 972 судової будівельно- технічної експертизи від 21.11.2014 року, відповідно до якого загальна площа приміщень майстерні № 18, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з їх фактичними плануванням станом на час проведення обстеження об'єкту дослідження, визначена у відповідності до вимог нормативних актів, становить 26,30 кв.м.. Це ж підтверджується технічним пастортом нежитлового приміщення№18 по АДРЕСА_1 від 17 січня 2015 року.

За договором купівлі - продажу № 727 від 20.10.2006 року, відповідно до п.1.1 якого, ОСОБА_6 придбав у власність нежитлові приміщення НОМЕР_7 (майстерня) першого поверху загальною площею 24,00 кв.м., яке знаходиться в житловому будинку літ.А за адресою: АДРЕСА_1, та є ізольованим, обладнане самостійним виходом, а тому згідно з реєстру за № 3044 в Чернівецькому КОБТІ за реєстраційним номером 16231342 спадкодавець ОСОБА_6 був власником нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерні) по АДРЕСА_1 загальною площею 24,00 кв.м.. Відповідно до висновку № 972 судової будівельно- технічної експертизи від 21.11.2014 року виявлено ряд невідповідностей між фактичним плануванням спірного приміщення та плануванням зазначеним в матеріалах «Технічного пасторта» на майстерню, що призвело до збільшення фактичної площі примішення до 26,30 кв.м.

Як передбачає ст..1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного суду України від 4 грудня 2013 року по справі № 6-130 цс13 зроблені наступні висновки: в розумінні частини першої ст..376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в тункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, іх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, зміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини першої ст..376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик(зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3,4 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146). При цьому за змістом частини першої ст..376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Таким чином, за змістом ст..376, розділу 3.4. методичних рекомендацій № 146, пункту 3 ДБН власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об'єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюва них інтересів інших осіб.

За загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 ст.376 ЦК).

Таким чином, оскільки переобладнана (реконструйована) майстерня в установленому порядку за померлим ОСОБА_4 не зареєстрована, то позивачка ОСОБА_1 безпідставно звернулась із позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно у вигляді нежилового приміщення НОМЕР_7 (майстерні) по АДРЕСА_1 загальною площею 26,3 кв.м., так як спадкодавцю ОСОБА_6 на момент смерті належало приміщення площею 24,0 кв.м.

Таким чином, суд розглянув спір щодо майна, право власності на яке не існувало у спадкодавця. Додані в суді апеляційної інстанції позивачкою докази, тобто технічний пасторт нежитлового приміщення НОМЕР_7 по АДРЕСА_1, від 17 січня 2015 року не спростовують висновку експертизи про наявність переобладнання спірного приміщення і збільшення його площі, а підтверджують її. Твердження БТІ про те, що спірне приміщення не є самочинним, виходить за межі його повноваження, тому не може бути прийнятим до уваги при перегляді рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

Крім того, внесення на депозитний рахунок суду 4450,00 грн, позивачкою ОСОБА_1, як компенсацію частки відповідача у спадковому майні, підтверджує неправильність визначення частки в грошовому виразі відповідача у спадковому майні, що свідчить про те, що висновки суду не відповідають обставинами справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

З договору суборенди № 28/05/214 від 21.05.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 приймає у користування нежитлове приміщення, що розташоване Торгівельно-розважальному центрі «Депот», для надання послуг з ремонту та виготовлення ювелірних виробів.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину,що ОСОБА_4 вимущений орендувати робоче місце в ТЦ «Депот» для здійснення підприємницької діяльності з ремонту та виготовлення ювелірних виробів, а тому позбавлення його права на частку у спадковому майні завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сімї.

З матеріалів справи вбачається, що частка ОСОБА_4 в спірному приміщенні є 1/6, що становить близько 4,38 кв.м., а згідно договору суборенди № 28/05/14 від 21 травня 2014 року відповідач орендує для здійснення підприємницької діяльності 4 кв.м. в ТЦ «Депот», отже частка у спірному нерухомому майні є для відповідача значною.

Тому, враховуючи наведені обставино, судом 1-ї інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм ст..ст. 365, 376ЦК України.

Крім того, визнаючи за позивачкою право власності на 5/6 часток нежитлового приміщення, суд першої інстанції не врахував також наступне: згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.04.2014 року, зареєстрованого в реєстрі №.№4-656, та свідоцтва про право власності від 11.04.2014 року, зареєстрованого в реєстрі № 4-652, ОСОБА_1 на праві власності вже належить 2/3 часток спірного приміщення.

Суд 1 інстанції визнав за нею знову ж право власності на те ж майно, тобто на 2/3 (4/6) часток нежитлового приміщення НОМЕР_7 (майстерні) по АДРЕСА_1, тоді як спірною була лише 1/6 частка спадкового майна, право на яку позивачка просила суд припинити за відповідачем, визнавши право на цю частку за нею.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині припинення права ОСОБА_4 на 1/6 частки у спільному майні - нежитловому приміщенні НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,0 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, шляхом виплати ОСОБА_4 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, що внесені ОСОБА_1 19 листопада 2014 року за квитанцією №3624 грошову компенсацію вартості 1/6 частки даного майна в сумі-65166,67 грн та визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/6 нежитлового приміщення НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним виходом, розташованого у АДРЕСА_1, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами а тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зазначеній частині.

В решті рішення набрало законної сили, оскільки сторонами не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 листопада 2014 року в частині припинення права ОСОБА_4 на 1/6 частки у спільному майні - нежитловому приміщенні НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, шляхом виплати ОСОБА_4 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, що внесені ОСОБА_1 19 листопада 2014 року за квитанцією №3624 грошову компенсацію вартості 1/6 частки даного майна в сумі-65166,67 грн та визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/6 нежитлового приміщення НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним виходом, розташованого у АДРЕСА_1 - скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про поділ спадкового майна шляхом припинення права ОСОБА_4 на 1/6 частки у спільному майні - нежитловому приміщенні НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, шляхом виплати ОСОБА_4 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, що внесені ОСОБА_1 19 листопада 2014 року за квитанцією №3624 грошову компенсацію вартості 1/6 частки даного майна в сумі-65166,67 грн та визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/6 нежитлового приміщення НОМЕР_7(майстерня) першого поверху загальною площею 24,4 кв.м, яке є ізольованим, обладнане самостійним виходом, розташованого у АДРЕСА_1, власності на частку у спільній власності та сплату грошової компенсації - відмовити.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу його в законну силу.

Головуючий:

Судді: