Ухвала суду № 42638752, 27.01.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/227/2015

Справа № 646/12964/14-ц

УХВАЛА

27.01.15 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Міндарьової М.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Ротач К.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя. В обґрунтування свого позову зазначив, що з 1997 року він та відповідач знаходились у фактичних шлюбних відносинах, в 2006 році зареєстрували шлюб. З 1997 року він зі згоди відповідача вселився та став мешкати в будинку за адресою: АДРЕСА_1, 40/100 частин даного будинку належить відповідачу на підставі договору дарування від 12.08.1970 року. Позивач вказує, що у 2006 - 2007 роках він за спільні з відповідачем кошти та за допомоги своїх дорослих синів став робити у належній відповідачу частині будинку поліпшення та добудову до будинку, в зв'язку з чим вартість належного відповідачу будинку збільшилась. Також за час шлюбу подружжя придбало певне майно та побутову техніку. В зв'язку з чим він просить суд визнати побудовану у 2006 -2007 роках прибудову до житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на ? частину цього майна; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за зроблені ним поліпшення частини житлового будинку відповідача та розділити між подружжям придбане за час шлюбу побутове майно визнавши за ним право власності на 1/ 2 його частину.

В судовому засіданні сторона позивача свої позовні вимоги підтримали та пояснили про обставини викладені вище.

Сторона відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, зазначивши, що відповідач згодна сплатити позивачу соразмірну компенсацію, але зазначили, що побудована ними з відповідачем прибудова не є капітальним будівництвом та не введена в експлуатацію, а тому не може бути об'єктом нерухомості, право власності на 40/100 частин домоволодіння належить їй за договором дарування, який було укладено та посвідчено у 1970 році.

27.01.2015 року представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про забезпечення позовних вимог позивача шляхом накладання заборони відчуження належних відповідачу 40/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, обґрунтовуючи це можливістю відповідача розпорядитися належній їй власністю до ухвалення судового рішення по справі.

Сторона відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заявленого клопотання, зазначивши, що це буде порушувати права відповідача як власника належного їй майна, вказавши, що спірна прибудова взагалі не є об'єктом нерухомості оскільки не введена до експлуатації і право власності на неї не визнано та вона не входить до складу належній їй частині домоволодіння (40/100).

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши зазначену заяву суд приходить до висновку про те, що в її задоволенні необхідно відмовити оскільки відповідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 40/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, як зазначає позивач це попереднє прізвище відповідача, однак даних що це підтверджує у суду не має (копії свідоцтв про зміну прізвища), оскільки на даний час у суду не має документального підтвердження щодо наявності права власності на майно зазначене у клопотанні саме у ОСОБА_3, такими відомостями суд не володіє, то задоволення зазначеного клопотання може призвести до порушення прав інших осіб.

Крім цього, відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить стягнути на свою користь з відповідача ? частини зроблених ним поліпшень, не зазначаючи при цьому конкретну суму яку просить стягнути, вартість предмета обтяження (частини житлового будинку) є значною, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 152 ЦПК України і не є спірмірним заявленим позовним вимогам.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: М.Ю. Міндарьова