Постанова № 42634573, 03.02.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Львів № 813/8367/14

12 год. 53 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Теслюк І.Г.;

відповідача: представник Юрченко Ю.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022500/10589 від 21.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №303/28-06-41-10/32323256 від 04.07.2014 року, в якому податковий орган зазначив, що ДП «Львіввугілля» в порушення вимог ст. 92 Податкового кодексу України не забезпечило збереження майна (основних засобів), яке згідно акту опису від 16.10.2008 р. №26 зареєстроване в податкову заставу на загальну суму 116172,96 грн. До візуального огляду майно не представлено. Відтак, контролюючим органом нараховано штраф у розмірі вартості відчуженого майна.

Із висновками СДПІ з ОВП у м. Львові позивач не погоджується, оскільки такі є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Зазначає, що згідно довідки про місце знаходження обладнання, яке знаходиться на балансі ВП «Шахта «Візейська» станом на 30.04.2014 року дане майно (основні засоби) перебуває в шахті.

Крім цього, податковим органом не наведено жодних доказів, які б підтверджували факт відчуження заставленого майна без згоди податкового органу, не надано оцінки бухгалтерським документам платника, які підтверджують наявність даного майна, не враховано технологічні особливості підприємства.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що за наслідком проведеної податковим органом перевірки ДП «Львіввугілля» в порушення вимог ст. 92 Податкового кодексу України, позивач не забезпечив збереження майна (основних засобів), яке згідно акту опису від 16.10.2008 р. №26 зареєстроване в податкову заставу на загальну суму 116172,96 грн. До візуального огляду майно не представлено.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу в розмірі вартості відчуженого майна, що становить 116172,96 грн., і на думку відповідача підстав для його скасування немає, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ДП «Львіввугілля» зареєстроване як юридична особа 17.01.2003 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №701442 від 21.06.2013 року та копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №370555. Видами діяльності названого підприємства є: добування кам'яного вугілля; будівництво інших споруд, н.в.і.у; вантажний залізничний транспорт; діяльність у сфері проводового електрозв'язку; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З 15.05.2014 року по 19.06.2014 року СДПІ з ОВП у м. Львові проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Львіввугілля», код ЄДРПОУ 32323256 з питань дотримання вимог податкового законодавства, з питань надходження та використання (списання) коштів ДП «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256), отриманих від дотаційних надходжень, від здійснення фінансово-господарської діяльності, в т.ч. продажу вугілля, відображення даних господарських операцій в податковому обліку та дотримання термінів сплати податків за період з 01.11.2013 р. по 30.04.2014 р., за наслідками якої складено акт №303/28-06-41-10/32323256 від 04.07.2014 року (далі - акт перевірки від 04.07.2014 року).

У висновках акта перевірки від 04.07.2014 року податковий орган зазначив про порушення ДП «Львіввугілля» ст.92 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме незабезпечення збереження майна, зареєстрованого в податкову заставу на загальну суму 116172,96 грн.

На основі таких висновків СДПІ з ОВП у м. Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022500/10589 від 21.07.2014 року про застосування штрафу в розмірі вартості відчуженого майна, що становить 116172,96 грн.

Відтак, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави за приписами п. 89.2 ст. 89 ПК України поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п. 92.3 ст. 92 ПК України).

Відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна (п. 124.1 ст. 124 ПК України).

Поняття відчуження майна наведене в пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та означає будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Згідно приписів вказаних норм права визначальною умовою для застосування штрафних санкцій є саме факт відчуження активів, що перебувають у податковій заставі без згоди контролюючого органу.

Відповідачем в акті перевірки не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про факт втрати права власності або користування на заставлене майно ДП «Львіввугілля» без згоди контролюючого органу.

В той же час, представником позивача на підтвердження наявності заставленого майна у власності ДП «Львіввугілля» до матеріалів справи долучено:

протокол засідання постійно діючої комісії ДП «Львіввугілля» з розгляду документів стосовно розпорядження майном підприємства №1 від 01.12.2014 року (а.с. 69-70);

листи №1/І-120 від 19.06.2014 року та №502 від 19.06.2014 року (а.с. 71-72);

акти обслідування обладнання: від 16.10.2007 р., від 15.10.2007 р., від 17.10.2007 р., від 18.10.2007 р., від 31.12.2009 р., від 01.11.2010 р., від 29.04.2014 р. (а.с. 74-82);

техніко-економічні обґрунтування, що підтверджує недоцільність демонтажу обладнання (а.с. 83-94);

техніко-економічне обґрунтування списання майна (а.с. 100-106);

довідку про місцезнаходження обладнання, яке знаходиться на балансі ВП «Шахта «Візейська» станом на 30.04.2014 р. (а.с. 109-121).

Крім цього, в судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що до візуального огляду майно, яке перебуває в податковій заставі не представлено, оскільки неможливість доступу до такого обумовлено специфікою гірничих робіт, а саме: майно знаходиться в завалах на глибині 500 метрів; гірничі виробітки, де знаходиться обладнання внаслідок довготривалої зупинки гірничих робіт затоплені водою; затиснення штреків, які підходять до цих виробок; внаслідок збільшення гірничого тиску після відпрацювання виймальних ціликів спостерігається значні вивали порід з покрівлі та боків виробок, що є небезпечним для працівників при демонтажі обладнання.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів та пояснень представника позивача, ДП «Львіввугілля» не здійснювало жодних дій по відчуженню майна.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та не спростовано твердження щодо його наявності на обліку у ДП «Львіввугілля», відтак застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача не узгоджуються із вимогами п. 92.3 ст. 92, п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому, прийняте на основі висновків акта перевірки від 04.07.2014 року, податкове повідомлення-рішення №0000022500/10589 від 21.07.2014 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000022500/10589 від 21.07.2014 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000, код ЄДРПОУ 32323256) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.02.2015 року.

Суддя Клименко О.М.