Рішення № 42633475, 05.02.2015, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/9/2015

Справа № 537/1775/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2015 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Мурашової Н.В., за участі секретаря Омельченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участі третіх осіб Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання осіб такими, що втратили право на житло, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунальне підприємство "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці Державної міграційної служби України у Полтавській області, ТОВ "Добробит", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення, -

в с т а н о в и в :

В березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (далі квартира). В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в 1973 році його мати ОСОБА_7 отримала ордер на вселення у вказану квартиру. Разом з нею в квартиру вселилися та були зареєстровані позивач ОСОБА_1, його батько ОСОБА_8, сестра ОСОБА_9, брат ОСОБА_3 Пізніше народилася сестра ОСОБА_1, яка також була зареєстрована в квартирі. В травні 1994 року народилася племінниця ОСОБА_4, й теж була зареєстрована за місцем проживання своєї матері ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_7 помер батько - ОСОБА_8 Позивач вказував, що в квартирі крім нього ніхто не проживає: сестра ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 виїхали з квартири у 2002 році, з цього ж року немає будь-яких відомостей про брата ОСОБА_3 Також позивач вказував на те, що він ніде не працює, дохід складають випадкові заробітки, рідні не беруть участі в утриманні квартири. Оскільки йому не відомо місце знаходження відповідачів, тому він звернувся до суду, щоб визнати ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщення, та у такий спосіб зняти відповідачів з реєстрації за вказаною адресою.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05.11.2013 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий судовий розгляд з підстав, що не було перевірено доводи відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_1 про те, що їх відсутність у спірній квартирі була зумовлена поважними причинами, зокрема неправомірною поведінкою позивача, а також не було надано правової оцінки факту, що з січня 2005 року ОСОБА_3 перебуває у розшуку як безвісті зникла особа.

03.06.2014 року до початку розгляду справи по суті під час нового розгляду ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці державної міграційної служби України в Полтавській області, ТОВ "Добробит", в якому просили визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказану квартиру; зобов'язати реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ скасувати право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру; вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вказану квартиру.

В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали все життя в спірній квартирі разом з ОСОБА_7, яка померла у 2006 році, ОСОБА_8, який помер у 2012 році, ОСОБА_3, який пропав безвісті у 2005 році, та ОСОБА_1 Факт проживання в спірній квартирі підтверджували фактом навчання ОСОБА_4 в ЗОШ №22 м. Кременчука. Після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_1 почав зловживати алкогольними напоями, утворював сварки, виганяв їх з житла, довів квартиру до руйнування. З цих підстав, а також у зв'язку з навчанням ОСОБА_4 в іншій місцевості, в жовтні 2012 року вони були змушені переїхати в квартиру АДРЕСА_2 , щоб ОСОБА_4 навчалася на курсах по підготовці до ЗНО в центрі до вузівської підготовки та роботи з іноземними громадянами, а потім в Кременчуцькому медичному коледжі. ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги за квартиру. Але відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду м Кременчука від 01.07.2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, на підставі чого зняті з реєстрації. Скориставшись вказаним фактом ОСОБА_1 приватизував квартиру і 15.08.2013 року йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Пізніше судове рішення, яким ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - скасовано, тому позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вважали, що при приватизації квартири лише на одного ОСОБА_1 було порушено їх майнові права та інтереси. Тому вони були змушені звернутися до суду за захистом із зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, вселення їх у спірну квартиру.

19.09.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про зміну позовних вимог до ОСОБА_1, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунального підприємства "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради, за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці Державної міграційної служби України у Полтавській області, ТОВ "Добробит", в якій за наведених вище підстав просили визнати недійсним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказану квартиру; зобов'язати реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ скасувати право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру; вирішити питання про поворот виконання судового рішення зареєструвати та вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вказану квартиру.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.11.2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, залучено ОСОБА_5 - власника квартири, ОСОБА_6 - особу, яка купила квартиру у ОСОБА_1

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.10.2014 року задоволено клопотання представника позивачів за зустрічним позовом. На підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України залишено без розгляду позовні вимоги за зустрічним позовом в частині визнання недійсним та скасування розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

11.12.2014 року після початку розгляду справи по суті ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду із змінами зустрічної позовної заяви до Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, за участі третіх осіб Крюківський районний відділ у м. Кременчуці Державної міграційної служби України у Полтавській області, ТОВ "Добробит", ОСОБА_6, ОСОБА_5, де просили визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації управління житлово-комунального господарства м. Кременчука від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказану квартиру; зобов'язати реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ скасувати право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру; вирішити питання про поворот виконання судового рішення зареєструвати та вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вказану квартиру.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.12.2014 року на підставі ч.2 ст.31 ЦПК України відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1, та ОСОБА_4 про зміну зустрічного позову, оскільки фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після початку розгляду справи по суті змінили предмет зустрічного позову. Роз'яснено право звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку передбаченому 118-120 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги за первісним позовом з вище наведених підстав. Просили визнати ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст.71, ст.71 ЖК України, оскільки вказані особи без поважних причин не проживали в квартирі більше півроку. Разом з тим заперечували проти задоволення зустрічного позову з підстав, що він є необґрунтованим та безпідставним. ОСОБА_1 повідомив, що на даний час зареєстрований в АДРЕСА_3, проте він продав вказану квартиру. ОСОБА_1 повідомив, що не перешкоджав відповідачам проживати в квартирі, сплачувати комунальні послуги та спільно приватизувати.

Відповідачі за первісним позовом - позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 та представник останньої підтримали зустрічний позов з внесеними змінами з наведених в ньому підстав, просили його задовольнити. Заперечували проти задоволення первісного позову, стверджували, що постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1. При цьому повідомили, що тривалий час ОСОБА_1 працювала в м. Київ, з жовтня 2012 року ОСОБА_4 проживала по АДРЕСА_2 у зв'язку з переїздом для навчання. Разом з тим вони частково сплачували комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_3. Після смерті ОСОБА_8 в березні 2012 року ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями, вчиняв сварки та бійки, викрадав їх речі, чим зробив неможливим спільне проживання в спірній квартирі. ОСОБА_1 та ОСОБА_11 неоднократно зверталися в правоохоронні органи із заявами про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної та адміністративної відповідальності. За їх скаргами ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1, ОСОБА_4 не звертались до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Представник відповідача за зустрічним позовом виконавчий комітет Кременчуцької міської ради подав письмові заперечення проти зустрічного позову, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування зазначив, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видано ОСОБА_1 на підставі розпорядження органу приватизації Управлінням житлово-комунального господарства від 12.08.2013 року №107/К. Тому Кременчуцька міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки не приймала ані рішення, ані розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Таким чином виконавчий комітет Кременчуцької міської ради не порушував права та інтереси ОСОБА_1, ОСОБА_4

КП "Квартирне управління " Кременчуцької міської ради повідомлялось про місце і час розгляду справи, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представники третіх осіб Крюківського районного відділу у м. Кременчуці ДМС України в Полтавській області, ТОВ "Добробит", Управління ДМС України в Полтавській області не з'явились в судове засідання, хоча повідомлялись про місце і час розгляду справи. Заперечень проти позову не подали.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просили задовольнити позовні вимоги за первісним позовом, відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

ОСОБА_6 пояснила, що її знайомий ОСОБА_1 скаржився, що не може сплачувати комунальні платежі за квартиру по АДРЕСА_3, оскільки в ній зареєстровані крім нього ще брат, сестра та племінниця, які тривалий час не проживають в квартирі та не оплачують за неї комунальних послуг. У зв'язку із заборгованістю по оплаті комунальних послуг в квартирі було відключено водопостачання, водовідведення, електроенергія та інші послуги. Після визнання в судовому порядку ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою по АДРЕСА_1, ОСОБА_6 за власні кошти погасила заборгованість за комунальні платежі у вказаній квартирі, допомогла ОСОБА_1 приватизувати квартиру, а потім в кінці серпня 2013 року купила у нього квартиру. Оскільки квартира була в стані непридатному для проживання, а ОСОБА_6 не мала можливості зробити в ній ремонт, тому вона продала вказану квартиру ОСОБА_5

ОСОБА_5 пояснила суду, що в травні 2014 року купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, яка знаходилась в непридатному для проживання стані. В квартирі не було майна, батарей для опалення, розбиті вікна, двері, стіни, підлога, труби тощо.

Третя особа за зустрічним позовом Крюківське районний відділ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області були повідомлені про місце і час розгляду справи, подали письмову заяву про розгляд справи без їх участі.

Третя особа за зустрічним позовом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради просили відмовити в задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування зазначили, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 не проживали протягом півроку в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин. На підставі рішення суду, яке набрало законної сили, вони були зняті з реєстрації в зазначеній квартирі. Тому органом приватизації Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було видано розпорядження від 12.08.2013 року про надання квартири ОСОБА_1 Кременчуцька міська рада не видавала ані рішення, ані розпорядження щодо передачі спірної квартири у власність ОСОБА_1, тому вимоги щодо визнання недійним та скасування рішення чи розпорядження міської ради є необґрунтованими.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, подані сторонами, суд встановив наступне.

У 1973 році ОСОБА_7 отримала ордер на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Цей факт підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, видане 22.03.2013 року Центральним відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області ( т.1 а.с.8).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Цей факт підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим повторно 12.03.2013 року Крюківським відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області ( т.1 а.с.9).

Відповідно до довідки ТОВ "Добробит" станом на 19.03.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_3 (т.1 а.с.6).

Згідно з актом, складеним 11.03.2013 року паспортистом ТОВ "Добробит", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 2002 року (а.с.7).

ОСОБА_3 перебував в розшуку як без вісті зниклий. З довідки Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області від 25.05.2014 року вбачається, що 06.04.2005 року в райвідділ звернувся ОСОБА_8 із заявою про те, що 04.02.2005 року його син ОСОБА_8. поїхав з дому в с. Липове Глобинського району та не повернувся, місце його перебування невідоме. Проведеною перевіркою та оглядом не встановлено слідів та інших обставин, які б вказували на наявність злочину, що передував зникненню. Тому ОСОБА_3 був оголошений в розшук. Проведеними оперативно-розшуковими заходами не встановлено місце знаходження ОСОБА_3 (т.ІІ а.с.46-48).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.04.2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, визнаний безвісті відсутнім з 01.02.2005 року (т.2 а.с.100).

Допитані судом свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 повідомили суду, що проживають в будинку АДРЕСА_1 та є сусідами сім'ї ОСОБА_3. ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10 не проживали в цьому будинку близько 9-10 років. В квартирі постійно проживав ОСОБА_1 та його батьки ОСОБА_7, ОСОБА_8 Іноді ОСОБА_1 та ОСОБА_4 провідували батьків. Після смерті батька в березні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не з'являлись в квартирі. За неоплату комунальних послуг в квартирі було відключено водопостачання та водовідведення тощо.

Допитана судом свідок ОСОБА_16 повідомила, що є знайомою ОСОБА_1 Їй відомо зі слів ОСОБА_1, що остання проживала в квартирі АДРЕСА_1 до літа 2013 року. ОСОБА_16 один раз була за вказаною адресою приблизно в 2009 році, коли приносила виготовлений одяг для ОСОБА_1

Допитана судом свідок ОСОБА_17 повідомила, що є знайомою ОСОБА_1, проживає за адресою АДРЕСА_4. Їй відомо, що ОСОБА_1 тимчасово працювала в м. Київ, але весь час до літа 2013 року проживала разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_1 займалась математикою з ОСОБА_4 в зазначеній квартирі приблизно 1 раз на 2-3 тижня в період з жовтня 2012 року по квітень-травень 2013 року. Їй відомо зі слів відповідачів, що ОСОБА_4 переїхала із квартири по АДРЕСА_1 в серпні 2013 року. Квартира була в придатному для проживання стані, було опалення та світло. Їй відомо, що ОСОБА_4 скаржились на відсутність в квартирі водопостачання та водовідведення. В квартирі вона бачила речі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Також Вона бачила, що в квартирі проживає ОСОБА_1, який при ній не вчиняв протиправних дій, поводив себе адекватно.

ОСОБА_1 не перебуває на диспансерному обліку та не знаходився на лікуванні в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері, що підтверджено довідкою установи від 06.05.2014 року (т.ІІ а.с .161).

ОСОБА_1 вважається таким, що не притягувався до адміністративної відповідальності, звернень від громадян відносно його неправомірних дій не надходило, що підтверджено листами Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області №С-6/аз від 12.05.2014 року, №5/8915 від 27.10.2014 року.

Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбаченому законом. У п.10 Потанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового Кодексу України" судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 28.03.2013 року.

В зустрічній позовній заяві, в змінах до зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1, поданих письмово, зазначено, що вони не проживали в квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 2012 року. Також в усних поясненнях, наданих апеляційному суду в судовому засіданні, відповідачі за первісним позовом зазначили, що не з'являлись в спірній квартирі після смерті батька ОСОБА_8 в березні 2012 року.

Підтверджено цей факт й допитаними в суді свідками ОСОБА_14, ОСОБА_15, які також проживають в будинку АДРЕСА_1 та спілкувалися із членами сім'ї ОСОБА_8.

Суд критично відноситься к суперечливим поясненням ОСОБА_1, ОСОБА_4 в судовому засіданні під час нового розгляду справи про те, що вони проживали в АДРЕСА_3 до літа 2013 року, разом з тим знімали для ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_2 з жовтня 2012 року, при цьому за браком коштів вони не могли оплатити комунальні послуги, надані в квартирі по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 працювала в м. Киів, знімала для доньки квартиру по АДРЕСА_2 але постійно проживала по АДРЕСА_3. ОСОБА_4 знімала квартиру по АДРЕСА_2, оскільки квартира по АДРЕСА_1 була непридатна для проживання, при цьому в цей же час вона займалася з репетитором в квартирі по АДРЕСА_1.

Суд розцінює неодноразово змінені суперечливі пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як обраний ними спосіб захисту з метою позитивного для них вирішення справи.

Хоча свідок ОСОБА_16 стверджувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно проживали в квартирі по АДРЕСА_1 до літа 2013 року, проте цей факт їй відомий лише зі слів ОСОБА_1 В зазначеній квартирі вона була лише один раз в 2009 році.

Пояснення свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 постійно проживали в квартирі по АДРЕСА_1 до літа 2013 року - не відповідають встановленим судом таким обставинам, що в квартирі було відімкнуто водопостачання, водовідведення, електропостачання, опалення, а також спростовуються змістом письмових заяв і скарг самих ОСОБА_4 та ОСОБА_1, поданих до суду, в яких зазначалось, що вони не проживали в квартирі з жовтня 2012 року у зв'язку з тим, що квартира була непридатна для проживання.

Суд вважає, що фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є належним доказом для підтвердження факту їх проживання в спірній квартирі до літа 2013 року. Так, самі позивачі за первісним позовом вказали останню дату фотографій - 2012 рік. Разом з тим на фотографіях зображені ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Фотографії ОСОБА_4 в школі №22 та ліцеї №11 підтверджують лише факт її навчання в школі, але не факт її проживання в квартирі по АДРЕСА_1. Фотографії ОСОБА_1 в квартирі підтверджують лише її особу, але не відомо де і коли ці фотографії було зроблені. Зовнішній вигляд квартири, зображеної на фотографіях зі слів позивачів в 2012 році, не відповідає фактичним обставинам справи, поясненням свідків, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що квартира була непридатна для проживання, відсутнє майно, батареї, пошкоджено вікна, стіни, підлога тощо. Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що хоча ОСОБА_1, стверджувала, що на деяких фотографіях вона сфотографована в квартирі по АДРЕСА_1 в 2012 році, тобто безпосередньо до початку розгляду справи в суді, проте на цих фотографіях вона виглядає значно молодше ніж в реальному житті в судових засіданнях.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що вони не могли проживати в квартирі після смерті ОСОБА_8 в березні 2012 року з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями, вчиняв протиправні дії щодо них, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду зазначені обставини не знайшли свого підтвердження. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не подали жодного доказу на підтвердження вказаних доводів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнали, що не зверталися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою.

Навпаки представник позивача за первісним позовом подав суду докази, що ОСОБА_1 не перебував на диспансерному обліку та лікуванні в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері. ОСОБА_1, та ОСОБА_4 не зверталися до Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області зі скаргами на протиправні дії ОСОБА_1 Разом з тим ОСОБА_1 вважається таким, що не притягувався до адміністративної відповідальності.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що вони сплачували комунальні послуги, що нараховуються на спірну квартиру не спростовують факту їх не проживання в квартирі. Так, в наданих ними квитанціях зазначено платником їх матір ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, а тому достовірно встановити, хто саме здійснював вказані платежі - є неможливим. Крім того надані квитанції датовані до березня 2012 року, тобто ще за життя їх батька ОСОБА_8, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у березні 2013 року.

Неспроможними є доводи ОСОБА_1, та ОСОБА_4 щодо відсутності укладеного договору найму на спірне житло з позивачем ОСОБА_1 після смерті основного наймача ОСОБА_7, оскільки згідно ч.4 ст.78 ЖК України члени сім'ї, що проживають у житловому приміщенні, наймач якого відсутній, вправі користуватися всім займаним приміщення. При цьому вони здійснюють права і обов'язки за договором найму цього приміщення.

Крім того ОСОБА_1 подав суду договір від 10.03.2009 року, укладений між ним та ТОВ "Добробит" про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та договір від 14.05.2012 року про користування електричною енергією, укладений між ним та Кременчуцькою філією ПАТ "Полтаваобленерго". (т.ІІ а.с.139-141).

Неспроможними є доводи ОСОБА_1, ОСОБА_4 що лише з вини ОСОБА_1 квартира була приведена в непридатний для проживання стан. Так, починаючи з 2002 року виникла заборгованість по оплаті комунальних послу, внаслідок чого було відключено послугу водопостачання, водовідведення тощо, що унеможливило проживання в квартирі. Відповідно до ст..78 ЖК УРСР, наймачі та члени сім'ї здійснюють права та обов'язки за договором найму приміщення, в тому числі з оплати комунальних послуг. А тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з моменту її повноліття також мали обов'язок нарівні з ОСОБА_1 оплачувати комунальні послуги. Невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з моменту її повноліття свого обов'язку з оплати комунальних послуг стало підставою для їх відключення та приведення квартири у непридатний для проживання стан.

Участь ОСОБА_1 у похованні батька ОСОБА_8, та навчання ОСОБА_4 в ЗОШ №22 м. Кременчук не підтверджує факт проживання в спірній квартирі.

Навчання ОСОБА_4 в Кременчуцькому медичному коледжі, Центрі довузовської підготовки роботи з іноземними громадянами не є поважною причиною для зберігання за нею житла понад 6 місяців, так як дані навчальні заклади знаходяться у тій же місцевості, що і спірна квартира і навчання в них не потребувало виїзду з постійного місця проживання.

З огляду на наведене, суд вважає встановленим факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без поважних причин не проживали в квартирі АДРЕСА_1 більше ніж півроку до звернення ОСОБА_1 із позовом до суду по теперішній час, а тому втратили право користування нею.

Обставина щодо перебування ОСОБА_3 в розшуку з 2005 року як безвісті відсутньої особи не зазначена у переліку обставин, передбачених ч.3 ст.73 ЖК України, за наявності яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад 6 місяців.

Навпаки відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.04.2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 визнано безвісті відсутнім з 01.02.2005 року, тому суд не вбачає підстав вважати, що на час розгляду справи ОСОБА_3 було порушено права та інтереси ОСОБА_1 Рішення суду, яке набрало законної сили, щодо визнання особи безвісті відсутньою є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ТОВ "Добробит" №2657 станом на 30.07.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований один ОСОБА_1

Розпорядженням органу приватизації УЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №107/К від 12.08.2013 року задоволено прохання ОСОБА_1 передати йому у приватну власність квартиру АДРЕСА_1. (т.ІІ а.с. 72).

Згідно з розпорядженням №107/К від 12.08.2013 року, УЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради видало 15.08.2013 року свідоцтво на житло, яким посвідчило право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_1, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 29.08.2013 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_18

ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 15.05.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_18

Ці факти підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №28465121 від 22.10.2014 року.

Відповідно до ст.5 ЖК УРСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад).

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування.

29.01.1993 року розпорядженням міського голови уповноваженим органом по приватизації державного житлового фонду визначено управління житлово-комунального господарства адміністрації міської ради народних депутатів (в даний момент управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради).

Приватизація квартир здійснюється на підставі Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396. (далі Положення)

Відповідно до п.21 Положення, орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує поект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.

В зустрічній позовній заяві позивачі просили визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

Але виконавчий комітет Кременчуцької міської ради не приймав ані рішення, ані розпорядження щодо передачі спірної квартири у власність ОСОБА_1

Таким чином оскаржуване позивачами за зустрічним позовом рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не може визнаватись недійсним та скасовуватись, так як воно не приймалось і вимога стосовно його скасування є необґрунтованою.

Згідно з п.4 Положення, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Судом встановлено відсутність поважних причин не проживання ОСОБА_1,, ОСОБА_4 в спірній квартирі більше ніж півроку до звернення до суду з позовом і по теперішній час.

Навчання ОСОБА_4 в Кременчуцькому медичному коледжі, Центрі до вузівської підготовки роботи з іноземними громадянами не є поважною причиною для зберігання за нею житла понад 6 місяців, так як дані навчальні заклади знаходяться у тій же місцевості, що і спірна квартира і навчання в них не потребувало виїзду з постійного місця проживання.

Відповідно до довідки ТОВ "Добробит" станом на 30.07.2013 року в спірній квартирі зареєстрований один ОСОБА_1

ОСОБА_1, ОСОБА_4 були зняті з реєстрації в спірній квартирі 26.07.2013 року на підставі заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013 року, яке набрало законної сили.

Хоча заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013 року було скасовано Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 року, проте під час нового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 втратили право користування спірною квартирою, оскільки не проживали в ній без поважних причин більше 6 місяців, а ОСОБА_3 визнаний безвісті відсутнім, що є підставою для зняття їх з реєстрації.

З огляду на наведене, суд вважає, що орган приватизації передав спірну квартиру ОСОБА_1 у власність з дотриманням вимог законодавства України.

З огляду на наведене, суд вважає відсутніми підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення,

Незважаючи на те, що в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом стверджував, що його довіритель ОСОБА_1 помер, проте суду не було подано належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження цього факту.

Так, відповідно до ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Доказом підтверджуючим настання біологічної смерті особи є лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть, видане органом РАЦС.

З поданого суду лікарського свідоцтва про смерть №868 від 19.12.2014 року вбачається, що воно видано на померлого невідомого чоловіка 55-60 років. (т.3 а.с.105).

Центральний відділ ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області в листі №12/04-01-04-33 від 10.01.2015 року повідомив про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_1 (т.3 а.с.119).

Експерт ОСОБА_19 в листі №14 віл 14.01.2015 року та під час допиту в судовому засіданні повідомив, що в морг Кременчуцького СМЕ було доставлено труп, на який у зв'язку з відсутністю документів було видано лікарське свідоцтво про смерть як на невідому особу. Зазначено свідоцтво було направлено до Центрального відділу РАЦС про внесення актового запису про смерть невідомого чоловіка.

Хоча суду було подано протокол від 16.12.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнала в морзі труп чоловіка як ОСОБА_1 Проте в судовому засіданні ОСОБА_4 категорично заперечувала, що приймала участь у впізнанні трупа.

Хоча допитаний в судовому засіданні свідок слідчий ОСОБА_21. стверджував. що виявлений в АДРЕСА_5 труп був названий сусідкой як ОСОБА_1 Проте відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1.

Слідчий ОСОБА_21. стверджував, що у виявленого ним трупа не було татуювань. Разом з тим в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 категорично стверджували, що ОСОБА_1 мав велику кількість татуювань.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав вважати, що позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 помер на час розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити первісний позов ОСОБА_1, та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір з кожного в розмірі по 38,23 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участі третіх осіб Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання осіб такими, що втратили право на житло задовольнити частково,

Визнати ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_8), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_9) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в розмірі 38,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в розмірі 38,23 грн.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову з внесеними змінами ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунальне підприємство "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці Державної міграційної служби України у Полтавській області, ТОВ "Добробит", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення,

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні - в той же строк з дня отримання.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.