Постанова № 42633331, 05.02.2015, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6177/14-а

Провадження №

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

05.02.2015 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г.

при секретарі - Бельченко Н.Л.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача - виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука - Гордієнка Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в якому просила визнати: - неправомірними дії відповідача в частині утримання за період з 19 вересня 2001 року по 22 березня 2006 року з її заробітної плати профспілкових внесків; - стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 236,12 грн., які було утримано в якості профспілкових внесків із заробітної плати за зазначений період та зобов'язати відповідача надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука - Гордієнко Ю.А. з позовом не погодився, просив відмовити за його безпідставністю, мотивуючи тим, що позивач в дійсності була членом профспілки.

Позивач у судове засідання не прибула, просила розглянути справу за її відсутності.

Суд вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

19 вересня 2001 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на посаду спеціаліста ІІ категорії по роботі з населенням за місцем проживання мікрорайону № 16.

Після неодноразового переведення, позивач працювала з 10 січня 2006 року на посаді головного спеціаліста служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука.

22 березня 2006 року у зв'язку з наданням службі у справах неповнолітніх виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука статусу окремої юридичної особи, позивача було переведено з посади головного спеціаліста служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука до Служби у справах неповнолітніх.

У період роботи позивача у відповідача у 2001 - 2002 роках з її заробітної плати профспілкові внески не утримувалися.

Відповідач без законних на те підстав здійснив утримання із заробітної плати позивача коштів у сплату профспілкових внесків за період: - 2003 рік - 39,15 грн.; - 2004 рік - 58,85 грн.; - 2005 рік - 96,81 грн.; - 2006 рік - 41,31 грн.

Вказані утримані кошти не були повернуті відповідачем позивачеві, незважаючи на її письмові звернення, у тому числі станом на день розгляду справи.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про оплату праці", суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і ви дів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки.

Тобто, лише наявність письмової заяви працівника підприємства (установи, організації) є підставою для утримання членських профспілкових внесків.

Суд зазначає, що відповідач не подав до суду належні і допустимі докази подання позивачем заяви про постановлення її на профспілковий облік, а також заяви про щомісячне утримання із заробітної плати коштів в якості членських профспілкових внесків та на спростування позову в цілому.

Доводи представника відповідача - Гордієнка Ю.А. та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 про наявність заяви позивача про постановку на профспілковий облік з одночасним проханням щодо утримання із заробітної плати профспілкових внесків не заслуговують уваги.

Так, згідно повідомлень архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 14 липня 2014 року (а.с. 45), від 24 листопада 2014 року (а.с.а.с. 53-54) та від 30 січня 2015 року (а.с. 128) постає, що заява позивача про постановку на профспілковий облік з одночасним проханням щодо утримання із заробітної плати профспілкових внесків на архівне зберігання відповідачем не передавалася.

Крім того, суд вважає, що рішення профспілкового комітету відповідача від 27 грудня 2002 року, оформленого протоколом № 22 від зазначеної дати засідання профспілкового комітету відповідача, зокрема щодо постановки на профспілковий облік позивача не відповідає фактичним обставинам та не є належним і допустимим доказом на підтвердження факти постановки позивача на профспілковий облік. Так, цей протокол підписано ОСОБА_4, як головою профспілкової організації відповідача, хоча представник відповідача та свідок ОСОБА_4 вказали в судовому засіданні, що станом на 27 грудня 2002 року головою профспілки був ОСОБА_6 Також, суд враховує, що свідчення свідка ОСОБА_5 щодо наявності відповідної заяви позивача спростовуються тим, що станом на 27 грудня 2002 року цей свідок не працював у відповідача.

Отже, позивач не подавала до відповідача заяву або спільну заяву про постановку на профспілковий облік та утримання з її заробітної плати профспілкових внесків.

Звідси, відповідач неправомірно утримував вказані кошти із заробітної плати позивача.

Однак, позов підлягає частковому задоволенню. Необхідно визнати неправомірними дії відповідача в частині утримання за період з 01 січня 2003 року по 22 березня 2006 року із заробітної плати позивача профспілкових внесків, зобов'язати виконавчий комітет Автозаводської районної Ради м. Кременчука сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 236,12 грн., які були утримані з її заробітної плати в якості профспілкових внесків за період з 01 січня 2003 року по 22 березня 2006 року.

При цьому, суд виходить з того, що позивач та її представник не подали докази щодо необхідності стягнення утриманих коштів, а не покладення обов'язку щодо їх виплати, а також на підтвердження позовних вимог та підстав щодо покладення зобов'язання подання звіту.

Також, суд враховує, що спори про стягнення боргу по заробітній платі, утриманих коштів із заробітної плати необмежуються будь-яким строком позовної давності, строком звернення відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, ст.ст. 233, 238 КЗпП України та ст.ст. 99, 100 КАС України.

Необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 73,08 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачеві необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 21, 25, 26, 30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 7, 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.ст. 116, 233 КЗпП України, ст. ст. 17, 18, 19, 69, 70, 158-163, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука в частині утримання за період з 01 січня 2003 року по 22 березня 2006 року із заробітної плати ОСОБА_1 профспілкових внесків.

Зобов'язати виконавчий комітет Автозаводської районної Ради м. Кременчука сплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 236,12 грн., які були утримані з її заробітної плати в якості профспілкових внесків за період з 01 січня 2003 року по 22 березня 2006 року.

Стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука на користь держави судовий збір в розмірі 73,08 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти днів з дня проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2015 року.

Суддя: