Вирок № 42633262, 05.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4795/14-к Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 11-кп/780/77/15 Доповідач у 2 інстанції ЗімінаКатегорія 18 05.02.2015

ВИРОК

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гриненка О.І., Колокольнікової Н.М.

з участю: прокурора: Ясир Є.М.

секретаря судового засідання: Маловічко А.С.

потерпілого: ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_2

виправданого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

представника міліції у справах дітей: Назаренко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києва матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обухів Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, учня 2 курсу Ржищівського професійного ліцею, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та виправдано в зв'язку із недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України закрито.

Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні крадіжки за наступних обставин.

28.04.2014 року близько 17 год. ОСОБА_3, перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив та мету, шляхом вільного доступу, переконавшись, що його ніхто не бачить, з кімнати вказаного будинку шляхом вільного доступу викрав планшет марки «MiRa-Meli» з вмонтованою камерою 8 mega та в подальшому викраденим скористався на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду на суму 550 грн.

Дії ОСОБА_3 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2014 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та виправдано в зв'язку із недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України закрито.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на те, що суд вважає доведеним те, що 28.04.2014 року обвинувачений незаконно заволодів майном потерпілого в житловому будинку за місцем проживання останнього, однак під час судового розгляду суду не було надано належних і допустимих доказів, які б доводили вартість та достатні індивідуалізуючи ознаки викраденого майна.

При цьому, суд врахував суттєвість вартості викраденого майна для вирішення питання про вид відповідальності за крадіжку, оскільки чинним законодавством передбачено як кримінальну, так і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння, а критерієм для розмежування відповідальності слугує саме розмір викраденого та прийшов до висновку про недоведеність складу кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, який підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт посилається на те, що під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Так, судом у виправдувальному вироку зазначено, що під час судового розгляду не було усунуто протиріч у показах потерпілого, свідків, спеціаліста і обвинуваченого щодо індивідуалізуючих ознак викраденого планшета, зокрема викрадений планшет іменувався під маркою різних виробників. Однак, судом не взято до уваги, що при огляді речового доказу під час судового засідання, викрадений планшет впізнали як потерпілий та його представник так і обвинувачений.

Крім цього, суд у вироку допускає суперечність висновків про належність майна потерпілому. Так, суд спочатку констатує факт заволодіння майном потерпілого, а потім вказує на відсутність доказів належності йому планшету.

Також прокурор зазначає, що висновки суду про невизначеність вартості викраденого майна та можливу наявність в діях обвинуваченого складу адміністративного правопорушення за вчинене, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Стороною обвинувачення надано заключення спеціаліста, яке підтверджує вартість викраденого майна. Крім того, спеціаліст ОСОБА_6 була допитана з цього приводу в судовому засіданні.

В зв'язку з цим прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 (один) рік.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити;

обвинуваченого та його захисника, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували і просили відмовити в її задоволенні, а вирок суду першої інстанції залишити без змін;

потерпілого та його законного представника, які апеляційну скаргу прокурора підтримали та просили її задовольнити;

представника міліції у справах дітей, який апеляційну скаргу прокурора підтримав і просив задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, допитавши обвинуваченого, потерпілого та його законного представника, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані не були.

Визнаючи ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів встановила такі обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3

28.04.2014 року близько 17 год. ОСОБА_3, перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив та мету, шляхом вільного доступу, переконавшись, що його ніхто не бачить, з кімнати вказаного будинку шляхом вільного доступу викрав планшет марки «MiRa-Meli» з вмонтованою камерою 8 mega та в подальшому викраденим скористався на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 550 грн.

Дії ОСОБА_3 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Зазначені вище обставини вчинення злочину обвинуваченим підтверджуються наступними безпосередньо дослідженими колегією суддів доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 28.04.2014 року прийшов до ОСОБА_1 в гості. Оскільки його вдома не було, він очікував ОСОБА_1 у дворі. Потім непомітно зайшов у будинок, де побачив планшет білого кольору марки «MiRa-Meli». Так як планшет йому сподобався, він взяв його собі та пізніше продав, а гроші витратив на власні потреби. В подальшому, працівники міліції вилучили викрадений планшет і повернули його потерпілому. Заявлений цивільний позов не визнав, оскільки батьки сплатили потерпілому у відшкодування шкоди 1000 грн.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в 2013 році батько подарував йому планшет білого кольору марки «MiRa-Meli». Планшет був без документів та зберігався у них в будинку на видному місці. 28.04.2014 року він запросив обвинуваченого до себе додому відремонтувати комп'ютер. ОСОБА_3 ненадовго заходив до будинку. Через три дні він виявив зникнення планшету. Пізніше викрадений планшет був вилучений працівниками міліції і повернутий йому в неробочому стані. ОСОБА_3 викрав саме той планшет, який в подальшому йому був повернутий працівниками міліції.

Потерпілий підтвердив, що батьки обвинуваченого ОСОБА_3 сплатили їм 1000 грн., претензій матеріального характеру до обвинуваченого він не має. Від цивільного позову відмовляється.

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 показала, що вона є бабусею потерпілого ОСОБА_1, якому батько подарував планшет білого кольору марки «MiRa-Meli», який був викрадений та пізніше повернутий працівниками міліції, але в неробочому стані. Оскільки матеріальну шкоду їм повністю відшкодували, від позовних вимог вона відмовляється.

Протоколом пред'явлення речей (планшету) потерпілому для впізнання з фото-таблицею, з якого вбачається, що потерпілим впізнано планшет марки «MiRa-Meli» (а.с. 82-84).

Постановою слідчого про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 28.08.2014 року, згідно якої оглянутий 26.08.2014 року планшет марки «MiRa-Meli» визнаний речовим доказом по кримінальному провадженні № 12014110230000441 та переданий на відповідне зберігання законному представнику потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 115).

Розпискою представника потерпілого ОСОБА_2 про отримання речового доказу (планшету) на зберігання, відповідно до якої їй було передано планшет білого кольору марки «MiRa-Meli» (а.с. 81).

Заключенням спеціаліста від 28.08.2014 року, згідно якого планшет китайського виробництва марки «MiRa-Meli» із зносом 30% має остаточну вартість 550 грн. (а.с. 52).

На вище зазначені докази по справі суд першої інстанції належної уваги не звернув та не вказав чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідженні і перевірені апеляційним судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у колегії суддів не викликають.

Висновки суду першої інстанції про невизначеність вартості викраденого майна та можливу наявність в діях обвинуваченого складу адміністративного правопорушення за вчинене, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки матеріали справи містять заключення спеціаліста від 28.08.2014 року, яке підтверджує, що вартість викраденого майна складає 550 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи вирок про визнання невинним та виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України порушив вимоги ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2014 року щодо ОСОБА_3 необхідно скасувати та ухвалити новий вирок.

Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілому. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позицію прокурора, потерпілого з законним представником щодо призначення виду покарання, обставин справи, колегія суддів прийшла до висновку про обрання ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76, 104 КК України.

Оскільки представником потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про залишення її цивільного позову без розгляду, колегія суддів вважає за потрібне її задовольнити (а.с. 168).

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 370, 374, 404, 405, 407, 419, 420 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-

ухвалила :

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

Цивільний позов ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Речовий доказ - планшет марки «MiRa-Meli» залишити законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДІ В.Б. Зіміна

О.І. Гриненко

Н.М. Колокольнікова