Рішення № 42632828, 04.02.2015, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6055/14-ц

Провадження № 2/362/535/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

при секретарі - Даниленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати останню такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим в АДРЕСА_1, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 травня 2007 року.

Вказуючи на те, що ОСОБА_2, будучи зареєстрованою у вказаному будинку, протягом тривалого часу не проживає, зібрала всі свої речі та переїхала проживати до іншого приміщення, куди саме йому невідомо, в зв'язку із чим ОСОБА_1 самостійно здійснює оплату комунальних послуг та інших витрат пов'язаних із утриманням житла.

Оскільки, ОСОБА_2 добровільно з реєстрації не знімається, в житловому будинку не проживає понад шість місяців, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який просить задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказуючи на те, що ОСОБА_2 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 дружини ОСОБА_1, тобто не перебуває у родинних відносинах з останнім, а тому, враховуючи її відсутність за місцем реєстрації понад шість місяців та відсутність укладеного між ними договору найму, її слід визнати такою, що втратила право користування житловою площею.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, вказуючи на те, що з будинку вона в липні 2014 року вимушена була виїхати разом зі своїм сином ОСОБА_3, 2003 року народження, оскільки її отчим - позивач по справі постійно бив її разом з її братом по матері ОСОБА_4, на користь, якого вона відмовилася від прийняття спадщини після смерті їх спільної матері ОСОБА_5, іншого житла для проживання в неї немає, як і у її неповнолітнього сина, позивач своїми діями перешкоджає користуванням їм будинком вважає, що підстави для визнання її такою, що втратила право користування відсутні. Крім того зазначила, що у будинку є як її особисті речі так і речі сина, а тому просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідачку, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 у відділі РАЦС м. Клайнедс Литовської ССР зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, прізвище якої було змінено на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 відділом РАЦС м. Клайнедс Литовської ССР, актовий запис № 980 (а.с. 25).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення № 39 від 23 березня 2007 року; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14578981 від 17 травня 2007 року та технічної документації на громадський будинок, інвентарний № 70, реєстровий № 193-1-201, реєстраційний № 18880753, складеного станом на 24 листопада 1987 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10-16).

З огляду актів обстеження житлових умов, складених комісією в складі депутата ОСОБА_7 та сусідів ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 15 серпня 2014 року; 15 вересня 2014 року; 15 жовтня 2014 року; 15 листопада 2014 року та 15 січня 2015 року ОСОБА_2 починаючи з 15 липня 2014 року в АДРЕСА_1, не проживає, особисті речі вивезла; до 14 січня 2015 року жодного разу не з'являлася, адреса місця вибуття невідома (а.с. 6-9, 31).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального округу ДМС України УДМС України в Київській області № 2934 від 30 грудня 2014 року, ОСОБА_2 починаючи з 15 серпня 1998 року зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області № 55 від 04 лютого 2009 року, ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1, разом із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який знаходиться на її утриманні (а.с. 27).

Згідно заяви, поданої 08 жовтня 2013 року ОСОБА_2 за місцем вимоги, засвідченої 08 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, матір'ю останньої є ОСОБА_5, яка була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1, та померла ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_2, будучи спадкоємцем першої черги за законом, відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері на користь сина спадкодавця ОСОБА_4 (а.с. 34).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого, форма № 027/о неврологічного відділення Васильківської ЦРЛ, ОСОБА_2, домашня адреса АДРЕСА_1, починаючи з 12 липня до 16 липня 2014 року перебувала на амбулаторному лікуванні, а з 18 липня до 26 липня 2014 року - на стаціонарному лікуванні з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови, забій поверхні грудної клітки (а.с. 28).

З огляду запису в щоденнику лікаря, зробленого 12 липня 2014 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_2 була побита ОСОБА_1 (а.с. 29).

У відповідності до довідки № 2 виданої 09 грудня 2014 року лікарем В.Солтанівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини (далі- ЗПСМ), ОСОБА_3, який є сином відповідачки, що за ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню, оскільки визнано обома сторонами, має хронічне захворювання: бронхіт з обструктивним синдромом в стадії ремісії та знаходиться під постійним амбулаторним наглядом лікаря ЗПСМ (а.с. 24).

Стаття 41 Конституції України надає право кожному володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності як сукупність правових норм, що закріплюють право людини володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном та іншими матеріальними благами, і набувається в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право на житло є одним з найважливіших соціально-економічних прав громадян. Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Цивільним кодексом України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

За ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно положення ст. 10 СК України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права). У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», питання про зняття з реєстрації особи за місцем проживання взаємопов'язане і залежать від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами ст.ст. 71, 72, 156 Житлового кодексу України та ст. 405 ЦК України.

За ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

За вимогами ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Згідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 р. за № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" на підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Необхідно враховувати, що задоволення позову про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням можливе лише у відношенні тієї особи, яка вже набула права користування конкретним житловим приміщенням, вселилась в нього в установленому порядку у якості члена сім'ї наймача, члена ЖБК або члена сім'ї власника квартири чи будинку, однак певний час без поважних на то причин в ньому не мешкає, тобто не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання.

Так, згідно зі ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Враховуючи, що судом достовірно встановлено та підтверджується зібраними по справі доказами, що ОСОБА_2, за положенням ст. 3 СК України та ст. 64 ЖК України, є членом сім'ї позивача, так-як вона будучи донькою ОСОБА_5 постійно проживала разом з ОСОБА_1 і вела з ними спільне господарство; не проживає в цьому будинку з липня 2014 року, тобто менше року встановленого ст. 405 ЦК України; за місцем реєстрації та проживання була відсутня з поважних на те причин, а саме через її побиття ОСОБА_1; враховуючи правову підставу для визнання її такою, що втратила права користування житловим будинком, що належить позивачу на праві власності передбачену ч. 2 ст. 405 ЦК України, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову внаслідок відсутності цієї особи як такої, що не є членом сім'ї власника, понад встановлені ст. ст. 71, 72 ЖК України строки.

Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 16, 29, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 10 СК України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 156 ЖК України, ст.ст. 3, 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2015 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко