Рішення № 42631925, 10.02.2015, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/909/14

Провадження № 2/168/10/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2015 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Ковальчука А.А.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про зняття з реєстрації, визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зняття з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3 в належному йому будинку. В обґрунтування позову зазначає, що на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 29.05.2012 р., йому належить будинок за адресою: АДРЕСА_1, вказаний будинок придбав у відповідачки, від імені її представника ОСОБА_4 За умовами договору купівлі - продажу відповідачі повинні були протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору знятись з реєстраційного обліку, незважаючи на що відмовляються від виконання цієї умови, чим порушують його права власника, гарантовані ст.383 ЦК, тому відповідно до ст.391 ЦК просив зняти з реєстрації відповідачів у належному йому будинку.

У ході розгляду справи позивач уточнив в порядку ст. 31 ЦПК позовні вимоги, доповнив позов вимогою про визнання відповідача ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, позовні вимоги в частині щодо зняття з реєстрації відповідачки ОСОБА_2 не підтримав, оскільки остання добровільно знялась із реєстрації після пред'явлення до суду позову.

У судове засідання відповідачі, будучи належно повідомленими, не з'явились, у зв'язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку ст. 224 ЦПК). Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що спірним є житловий будинок по АДРЕСА_1, право власності на який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 29.05.2012 р. /а.с.6,7/, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.9/.

Відповідач ОСОБА_3 власником даного будинку не є, був зареєстрований в даному житлі в якості члена сім'ї колишнього власника ОСОБА_2, яка продала вказаний будинок позивачу /а.с.10,11/.

Третя особа в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час і місце судового розгляду.

Пунктом 3.2.1 вищевказаного договору купівлі - продажу передбачено особливі умови договору, а саме обов'язок продавця виписатись з будинку, звільнити від речей домашнього вжитку та передати покупцю житловий будинок /а.с.6-зворот/.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Відповідач ОСОБА_2 знялась з реєстрації після пред'явлення позову до суду добровільно, позивач в цій частині від позовних вимоги відмовився. Відповідач ОСОБА_3 на момент розгляду справи з реєстрації не знявся, що вбачається з наданої позивачем довідки з місця проживання щодо зареєстрованих у будинку осіб /а.с. 11/.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд виходить з того, що права власника житла визначені статтями 317, 383 ЦК України та ст.150 ЖК України, і передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на свій власний розсуд. Також суд враховує, що обмеження чи втручання у права власника можливе лише на підставах передбачених законом.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилася до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Виникнення права власності членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від наявності в останнього права власності на цей будинок. Звідси випливає, що з припиненням права власності особи на будинок припиняється і право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Таким чином, права відповідача ОСОБА_3, який не є власником спірного будинку, на користування будинком були похідними від прав колишнього власника ОСОБА_2, а з припиненням її права власності, припинилось і право відповідача ОСОБА_3 на користування житлом і в даному випадку його права не будуть порушені.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном будь-яким способом.

Оскільки позивач є новим власником будинку, який не надавав згоди на вселення та реєстрацію в ній відповідача, який проживав в будинку зі згоди колишнього власника, суд приходить висновку, що будучи зареєстрованим в спірному будинку, проти чого позивач заперечує, відповідач порушує його права та законні інтереси. Створювані ними перешкоди полягають у тому, що їх проживання у будинку позбавляє позивача, як власника можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а тому відповідача ОСОБА_3 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення зокрема про позбавлення права користування житловим приміщенням, а тому вимоги позивача в частині зняття з реєстрації відповідача не підлягають задоволенню, оскільки стосується виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст.317, 383, 391 ЦК, ст.ст.150, 156 ЖК, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Старовижівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. Й. Хаврона