Ухвала суду № 42631919, 04.02.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17478/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/773/71/15 Категорія: Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В. А.,

суддів - Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

при секретарі - Захаровій Н.А.,

з участю: представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи ПАТ «УкрСиббанк» - Гусак Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі Філії 03, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними звіту про оцінку квартири, результатів прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, договору купівлі-продажу квартири, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, суб»єкт оціночної діяльності ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» з апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня 2014 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Волинській області), Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі Філії 03, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, суб»єкт оціночної діяльності ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання недійсними звіту про оцінку квартири, результатів прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та договору купівлі-продажу квартири.

Позовні вимоги мотивували тим, що позивачам відповідно до ст.60 СК України належить на праві власності чотирьохкімнатна квартира №2 загальною площею 311,8 кв.м. по АДРЕСА_1, яка на забезпечення виконання зобов»язань позичальником ОСОБА_4 перед АК Інноваційним банком «УкрСиббанк» за кредитним договором №323/427 від 29 березня 2006 року передана в іпотеку на підставі правочину від 30 березня 2006 року з визначенням вартості іпотечного майна в сумі 1641250,00 грн..

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_4 на користь банку було стягнуто суму боргу за кредтним договором в сумі 3587897,78 грн. На виконання вказаного судового рішення державний виконавець з порушенням вимог Законів України «Про виконавче провадження», ЦК України та п.п.3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 4.1, 4.2, 4.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, передав на реалізацію, а торгівельна організація реалізувала на прилюдних торгах належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними із-за порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Крім того, вказують, що порушення полягають у заниженні реальної вартості майна у звіті про оцінку вказаної квартири, оформленого та проведеного експертом ОСОБА_8 з недотриманням положень ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п.51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ №1440 від 10 вересня 2003 року та фактичного стану квартири - наявності металопластикових вікон, встановлених дверей в кількості 18 штук, наявного теплозабезпечення, наявної вентиляції та телефонізації, телебачення, сигналізації. Також позивачі вказують, що вони не були повідомлені належним чином про час та місце проведення прилюдних торгів, інформація про лот торгів не відповідала дійсності, а торгівельна організація була залучена державним виконавцем із порушеннями вимог п.5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 15 грудня 1999 року.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивачі зазначають, що оскільки є доведеним факт придбання спірної квартири переможцем аукціону ОСОБА_6 з наведеними порушеннями законодавства, житло не може вважатися її власністю із-за придбання нерухомості не на законних підставах. Такий правочин є недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.

З врахуванням наведених обставин та порушень законодавства просили визнати недійсними: звіт про оцінку квартири від 19 березня 2013 року; результати прилюдних торгів, які відбулися 02 серпня 2013 року; протокол проведення прилюдних торгів №0313100/1 від 02 серпня 2013 року; акт про проведення прилюдних торгів від 09 серпня 2013 року; видане на ім»я ОСОБА_6, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 13 серпня 2013 року, посвідчене приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_9, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір від 30 вересня 2013 року купівлі - продажу спірної квартири.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, просили скасувати ухвалене рішення та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначають, що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, мають місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, необгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо оцінки реалізованого майна, повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, самої процедури їх проведення, що призвело до постановлення незаконного рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представники ОСОБА_11, ОСОБА_1, будучи належним чином двічі повідомленими про час та місце розгляду справи повторно не з»явилися в судове засідання та не надали суду доказів щодо поважності причин неявки в суд, тому виходячи з положень ст.305 ЦПК України колегія суддів проводить розгляд справи по наявним в матеріалах справи доказах, в межах вимог ч.1 ст.303 цього Кодексу.

Представник відповідача ОСОБА_2 та представник третьої особи на стороні відповідача Гусак Т.Г. апеляційну скаргу позивачів заперечили, просили відхилити її як безпідставну.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість апеляціної скарги в межах доводів та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2012 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №2-6096/11 від 27 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу за кредитним договором на загальну суму 3587897,78 грн. та судових витрат у справі в сумі 1820 грн.. В подальшому вказане виконавче провадження було об»єднане у зведене виконавче провадження (а.с.72-73).

13 березня 2013 року державним виконавцем Самчуком О.П. в ході здійснення виконавчих дій було накладено арешт на належну відповідачу ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі постанови державного виконавця була оцінена експертом ОСОБА_8 в сумі 377278 грн. Звіт про оцінку був направлений державним виконавцем сторонам виконавчого провадження (а.с.74, 77- 97).

Відповідно до договору №0313100 від 10 липня 2013 року уповноваженим органом щодо реалізації спірної квартири являється ПП «Нива-В.Ш.»в особі Філії 03. Вказаним відповідачем 02 серпня 2013 року проведені прилюдні торги щодо продажу вищезазначеного нерухомого майна, згідно протоколу №0313100/1 переможцем аукціону визнана відповідач ОСОБА_6 Остання зареєструвала своє право власності на спірне майно згідно свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 13 серпня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу і на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 вересня 2013 року відчужила вказану квартиру відповідачу ОСОБА_12 (а.с.68-69, 98-99, 103-104).

Суд першої інстанції з посиланням на вимоги ч.ч.1,2 ст.16, ч.1 ст.215, ч.ч.1-3,5,6 ст.203, 605 ЦК України, ст.3 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження», Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5 (далі - Тимчасове положення) та Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 N512/5 (далі Інструкція №512/5) обгрунтовував свої висновки про відмову в задоволені позову тим, що дії або бездіяльність державного виконавця при проведенні виконавчих дій до призначення та проведення прилюдних торгів позивачами в установленому законом порядку не оскаржувалися, не доведено підстав для визнання прилюдних торгів недійсними, правомірно укладений правочин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо купівлі-продажу нерухомого майна, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Такі висновки суду, як вважає колегія суддів, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Правильність застосування судом першої інстанції зазначеного законодавства при вирішенні даного спору узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 листопада 2014 року де зазначено, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводилися на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, що має місце в даному випадку, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України №898-IV до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України №606-XIV та Тимчасового положення.

Що стосується зазначених позивачами порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо накладення арешту на майно, процедури залучення спеціалізованої організації для реалізації арештованого майна, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому ст.82 цього Закону та розділу VII Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що до призначення прилюдних торгів жодної скарги при виконанні виконавчого провадження, відкритого постановою від 08 лютого 2012 року, на дії або бездіяльність державного виконавця, від боржника ОСОБА_4 не надходило, не доведено стороною відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України обставин допущення державним виконавцем порушень норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції «Про проведення виконавчих дій» і при вирішенні даного спору.

Тому в цій частині є правильними висновки суду першої інстанції, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст.ст.650, 655 та ч.4 ст.656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року №152/361, Закону України "Про нотаріат").

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч.1-3 та ч.6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст.215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Тому, у разі відсутності у боржника будь-яких коштів, стягнення звертається на все належне боржнику майно, в тому числі і на майно, що перебуває у іпотеці, якщо іпотекодержателем майна являється стягувач у виконавчому провадженні. Вказані обставини мають місце в даному випадку, так як ПАТ «УкрСибббанк» являється іпотекодержателем вказаного майна та стягувачем у виконавчому провадженні, а іншого майна боржника ОСОБА_4, крім спірної квартири, державним виконавцем не встановлено (а.с.75).

Доводи позивачів про наявність порушень при визначенні експертом ОСОБА_8 вартості спірної квартири суд правильно відхилив як безпідставні, оскільки за заявою банку в рамках вищевказаного виконавчого провадження проводилося рецензування вказаного звіту про оцінку майна, яке не виявило наявність будь-яких істотних порушень, про що державний виконавець повідомив стягувача та боржника (а.с. 89-97).

Крім того, позивач ОСОБА_4 25 квітня 2013 року на супровідному листі особисто вказав, що отримав копію звіту про оцінку майна та не має будь-яких претензій щодо визначеної експертом вартості арештованого майна, а також в ході розгляду справи не надано суду позивачами відповідно до ч.3 ст.10,ч.1 ст.60 ЦПК України належних доказів, що підтверджують невідповідність визначеній у висновку експерта ринковій вартості майна та не заявляли з цього приводу будь-яких обгрунтованих клопотань ( а.с.88).

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним звіту про оцінку майна до задоволення не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи, дії Філії 03 ПП «Нива-В.Ш.» щодо підготовки та проведення прилюдних торгів вчиненні відповідно до п.3.5 Тимчасового положення з публікацією інформації про нерухоме майно не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна та п.3.11 відповідно до якого спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. Лот був виставлений на торги за наявності двох покупців, як це передбачено п.4.2 вказаного положення, самі торги проведені у встановлені строки після проведення оцінки майна до моменту реалізації нерухомого майна, результати були оформлені шляхом складання протоколу та акту проведення прилюдних торгів (а.с.22-24, 102).

Як роз»яснив Пленум Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ у пункті 30 своєї постанови від 07 лютого 2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв'язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред'явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.

Доводи позивачів про наявність невідповідностей в інформаційних повідомленнях про лот, в даному випадку не є підставою для визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Зокрема, із нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 27 травня 2014 року вбачається, що позивачі ствердили, що виконавче провадження та прилюдні торги, про які їм було відомо, відбувалися відповідно до вимог закону та не порушили їхні права та інтереси. Тому посилання позивачів на інформацію про лот із зазначенням квартири №25 в м.Володимир-Волинському та не подання належних і допустимих доказів щодо спірної квартири не може бути підставою для задоволення позову про визнання прилюдних торгів недійсними (а.с.22, 70, 71).

Наявність письмової консультації адвоката ОСОБА_11, що надавалася позивачам з приводу порушень проведення прилюдних торгів (а.с.19), в даному випадку не спростовує вищевказаних висновків суду, так як, позивачі, підписуючи заяви від 27 травня 2014 року могли усвідомлювати наслідки підписання, оскільки, сам текст цих заяв, на думку суду, не являється складним для розуміння для людини без юридичної освіти.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку права як боржника у виконавчому провадженні, та його дружини не порушені, так як позивачі та їх представник в ході розгляду справи не вказували, що позивачі бажали брати участь у проведенні прилюдних торгів, боржник не сплачував ніяких внесків (реєстраційні тощо), позивачі посилались тільки на недійсність звіту про оцінку майна, а також на те, що вони не повідомлялися про дату проведення торгів, протее, зазначені факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як і порушень вимог Тимчасового положення та інших норм законодавства при проведенні прилюдних торгів, а також відсутність порушень прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Тією ж нормою закону передбачено, що результати прилюдних торгів можуть бути оскаржені до суду протягом трьох місяців з дня проведення торгів, однак, вказана норма закону позивачами в даному випадку також не дотримана.

Отже, при проведенні вищезазначених прилюдних торгів з реалізації квартири, оформленні результатів таких торгів шляхом складення протоколу та акту проведення прилюдних торгів, видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, суд вбачає відсутність порушень вимог ст. ст. 203 - 210, 215, 216 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів, а також відсутність порушень прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

При таких обставинах, оспорюваний позивачами договір-купівлі продажу спірного майна, що укладений 30 вересня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на думку суду, також відповідає вимогам ст. ст.203-210, 655 Цивільного кодексу України, так як, ОСОБА_6 на законних підставах отримала у власність спірну квартиру, яку в подальшому відчужила ОСОБА_7, а позивачі згідно нотаріально посвідчених заяв від 27 травня 2014 року підтвердили відсутність порушень їх прав під час укладення вказаного правочину (а.с.70, 71).

Посилання позивачів на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального права, зоокрема безпідставне посилання на положення ст.48 Закону України «Про іпотеку», є власним тлумаченням норм права, оскільки в даному випадку встановлено, що судом першої інстанції правильно було застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про виконавче провадження», норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Інструкцію з організації примусового виконання рішень, а застосування вказаної позивачами норми мало місце лише щодо визначення кола осіб та строку оскарження в суді результатів прилюдних торгів.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм ст. ст. 74, 76, 169 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.3 ст.309 цього Кодексу порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки позивачі відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України не довели підставність своїх позовних вимог, а тому неявка в судове засідання зазначених ними в апеляцій скарзі осіб, повідомлення яким направлялося за всіма відомими адресами, не вплинула на правильність вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги відповідають наведеним в позовній заяві мотивам, які були предметом дослідження суду першої інстанції при вирішенні спору по суті і їм дана правильна юридична оцінка.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадяцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: