Постанова № 42631137, 06.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2015 року № 826/19304/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Добрівської Н.А. та Катющенка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Шевченківського районного центру зайнятості м. ЗапоріжжядоДержавної митної служби України (відповідач-1) Державної фіскальної служби України (відповідач-2)третя особаЗапорізька митниця Державної фіскальної служби Українипро стягнення сум виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 9 140,18грн.,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Шевченківський районний центр зайнятості м. Запоріжжя з позовом до Державної митної служби України, за участю третьої особи Запорізької митниці ДМС України про стягнення сум виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 9 140,18грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що громадянину ОСОБА_1, який був звільнений з державної служби з митних органів, Шевченківським районним центром зайнятості м. Запоріжжя на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» надано статус безробітного та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття» було призначено та виплачено в період з 19.03.2012 по 30.06.2012 допомогу по безробіттю в сумі 9 140, 18 грн.

У зв'язку з поновленням на посаді гр. ОСОБА_1 на підставі рішення суду, центром зайнятості до Запорізької митниці направлено претензію з пропозицією добровільної сплати протягом місяця виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 в сумі 9 140,18 грн., проте кошти в добровільному порядку не сплачені, що відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення з Державної митної служби України суми виплаченого забезпечення.

Позивач просив розглядати справу за його відсутності, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справу розглянуто за відсутності позивача на підставі наявних матеріалів справи.

Під час розгляду справи на підставі постанови КМ України від 06.08.2014 р. № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» судом ухвалено здійснити заміну третьої особи Запорізької митниці на її правонаступника - Запорізьку митницю Державної фіскальної служби України.

При цьому, враховуючи заходи з реорганізації у структурі митних та податкових органів, беручи до уваги те, що ДМС України як юридична особа публічного права знаходиться у стані припинення, але не припинена, враховуючи те, що відповідні функції ДМС України виконуються на даний час Державною фіскальною службою України, судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості другого відповідача - Державної фіскальної служби України.

Відповідач-2 зазначає, що ні Державна митна служба України, ні Міндоходів України та Державна фіскальна служба України, які надалі виконували функції, покладені на ДМС України, не є роботодавцями по відношенню до особи, відносно якої ДМС України приймався наказ про припинення перебування на державній службі. Фактично безпосереднім роботодавцем зазначеної особи є Запорізька митниця, у штаті якої і перебувала звільнена особа, яка надалі поновлена судом на державній службі.

За таких обставин відповідач-2 вважає, що не може відповідати за позовом, оскільки позов пред'явлений не до роботодавця, що є умовою стягнення сум, заявлених у позові.

Слід зазначити, що відповідач-1 в судове засідання 05.02.2015 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності цього відповідача, який, як вже зазначалося, знаходиться у стані припинення.

Третя особа проти позову заперечує з посиланням на те, що наказом Держмитслужби України від 01.03.2012 №442-к за порушення Присяги державних службовців, що виявилось у порушенні вимог законодавства України, а також несумлінному виконанні своїх службових обов'язків, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» припинено 02.03.2012 перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора відділу організації митного контролю Запорізької митниці.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.12 у справі №0870/2932/12 визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 442-к від 01.03.2012 «Про припинення перебування на державній служби», в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. ОСОБА_1 було поновлено на державній службі в митних органах. 27.07.12 ОСОБА_1 звільнився з митних органів за угодою сторін та отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 03.03.2012 по 26.06.2012 у розмірі 11857,52 грн., про що було зроблено запис на розрахунковому листі.

Також вказує на те, що Шевченківський центр зайнятості м. Запоріжжя звертався в Запорізький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом про стягнення 9 140,18 грн. із Запорізької митниці суми виплаченої допомоги по безробіттю (справа № 0870/10944/12). Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2013 року по справі № 0870/0944/12 в задоволенні позову було відмовлено. Інформація щодо оскарження зазначеної постанови суду до суду апеляційної інстанції в Запорізькій митниці відсутня.

Під час розгляду справи на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, 02.03.2012 на підставі наказу Держмитслужби України від 01.03.2012 №442-к, припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), головного інспектора відділу організації митного контролю Запорізької митниці.

12.03.2012 гр. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного центру зайнятості м. Запоріжжя із заявою, в якій просив до вирішення питання щодо його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

19.03.212 року наказом № НТ120319 Центр зайнятості надав ОСОБА_1 статус безробітного та відповідно до п/п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 «Порядку надання допомоги з безробіття, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», була призначена виплата допомоги з безробіття з урахуванням страхового стажу з 19.03.2012 по 30.06.2012 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.12 у справі №0870/2932/12 поновлено на роботі на посаді головного інспектора відділу організації митного контролю Запорізької митниці з 03.03.2012 та стягнуто з Запорізької митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2012 по 26.06.2012 у розмірі 11857,52 грн.

На виконання вказаного рішення суду Державною митною службою України видано наказ від 26.07.2012р., яким скасовано п. 1 наказу Державної митної служби України від 01.03.2012 №442-к «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення 02.03.2012 перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора відділу організації митного контролю Запорізької митниці, та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору по контролю за класифікацією та кодуванням товарів відділу митних платежів Запорізької митниці з 03.03.2012.

На виконання вищенаведеного Запорізькою митницею видано наказ від 26.07.2012 №923-к, яким доведено до відома особового складу Запорізької митниці, що наказом ДМСУ від 26.07.2012 р. № 1547-к скасовано п. 1 наказу ДМСУ від 01.03.2012 р. № 442-к в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 та на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 р. у справі № 0870/2932/12 ОСОБА_1 поновлений на посаді головного інспектора відділу організації контролю Запорізької митниці. Вирішено провести необхідні виплати головному інспектору відділу організації митного контролю ОСОБА_1

Листом від 05.07.2012 №07-01-08-24/6936 Запорізька митниця повідомила Шевченківський районний цент занятості м. Запоріжжя, що відповідно до постанови Запорізького адміністративного суду від 26.06.2012 по справі №0870/2932/12 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та зазначила, що допущено негайне виконання постанови.

Листом від 27.07.2012 № 1188 Шевченківський районний центр зайнятості звернувся до Запорізької митниці з вимогою добровільної сплати протягом місяця виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 в сумі 9 140,18 грн. Проте, як зазначає позивач, на час звернення до суду кошти в добровільному порядку Запорізькою митницею не сплачено.

30.07.2012 р. директором Шевченківського районного центру зайнятості м. Запоріжжя видано наказ №НТ120730 про припинення виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду відповідно п.п. 2, п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також у зв'язку із поновленням останнього на роботі в Запорізькій митниці за рішенням суду було знято з обліку відповідно до п. 20 «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних».

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

За змістом п.2 ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого від 20 березня 2013 р. № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи, а саме: поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язок роботодавця відшкодовувати виплачену грошову допомогу по безробіттю у разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», роботодавцями є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_1, зокрема: з особової картки, в якій відображено просування по службі в державному органі (Запорізькій митниці), відпустки; наказу про прийом на роботу від 01.08.2003 р. № 496-к, відповідно до якого вказану особу прийнято на посаду інспектора Запорізької митниці та дано вказівку головному бухгалтеру про проведення необхідних розрахунків; наказу від 14.03.2005 року № 139-к про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора; наказу від 29.06.2005 р. № 428-к про переведення зазначеної особи на посаду старшого інспектора із вказівкою відділу фінансів забезпечити здійснення необхідних розрахунків; наказу від 02.03.2012 р. «По особовому складу», інших наказів щодо просування зазначеної особи по службі; з розрахункового листа за липень 2012 р.; з постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 р. у справі № 0870/2932/12, відповідно до якої, крім іншого, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора Запорізької митниці та стягнуто із Запорізької митниці кошти за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах безпосередньо із Запорізькою митницею, у штаті Запорізької митниці, там же отримував винагороду за труд, а відтак, для цілей застосування ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавцем по відношенню до цієї особи є Запорізька митниця (на даний час Запорізька митниця ДФС України), яка не є відповідачем у даній справі та саме на такому статусі цієї особи наполягає позивач.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що як ДМС України, так і ДФС України не є особами, які мають відповідати за даним позовом. При цьому, суд зазначає про відсутність будь-яких звернень від позивача на адресу вказаних осіб відносно відшкодування вказаних вище коштів.

В контексті наведеного судом береться до уваги правова позиція Вищого адміністративного суду України, висловлена в ухвалах від 18.12.2014 р. (К/800/59004/14), від 20.11.2014 р. (К/800/7289/14) при розгляді справ за позовами центрів зайнятості до митниць про стягнення з них сум на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому, судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. Виходячи з наведеного суд вважає помилковим посилання ДМС України на пропуск позивачем строку звернення до суду, у зв'язку з чим судом не встановлено підстав для залишення позову без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: Н.А. Добрівська

В.П. Катющенко