Рішення № 42631108, 02.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/28642/14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-групп»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 21684,11 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача - Чекалов А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-групп» (далі - Відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 21684,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АС/8511087 від 05.10.2013, яким забезпечено автомобіль марки «БАЗ», д/н АА1636АА, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), як страховик особи, з вини якої сталася ДТП, виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Сіат», д/н АА5870ОМ, як потерпілій особі. Посилаючись на норми п. 38.1.1 ст.38 та ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вказує, що у нього виникло право звернутися з регресним позовом до відповідача, оскільки останній не повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28642/14, розгляд справи призначено на 02.02.2015.

Представник позивача в судове засідання 02.02.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності до положень п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст. 64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 05.01.2015 отримана ухвала суду від 23.12.2014, у зв'язку з чим відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті, за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.02.2015, відповідно до ст. 85 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.10.2013 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-групп» укладено Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АС/8511087 (далі - Договір), за яким застраховано автомобіль марки «БАЗ», д/н АА1636АА.

13.01.2014 на паркувальному майданчику Торгівельного центру «Караван» по вул. С.Сосніних, 17, у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Сіат», д/н АА5870ОМ, під керуванням Соболя А.Є., та автомобіля марки «БАЗ», д/н АА1636АА, під керуванням Дудка А.І.

Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва 759/859/14-п від 20.02.2014, Дудка А.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 46С/01/14 від 25.01.2013, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Сіат», д/н АА5870ОМ, в результаті його пошкодження при ДТП, склав 21684,11 грн. Сума зазначеного збитку розрахована з урахуванням фізичного зносу автомобіля.

Згідно з нормами чинного законодавства, з урахуванням умов Договору, Позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 00134588 від 04.02.2014 на загальну суму 21684,11 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 21684,11 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 005246 від 14.02.2014.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний внаслідок ДТП збиток.

Частинами 1-2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «БАЗ», д/н АА1636АА, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, під керуванням якої перебуває транспортний засіб марки «БАЗ», д/н АА1636АА, застрахована Позивачем згідно з Договором.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що Позивачем на користь потерпілої особи виплачено страхове відшкодування в розмірі 21684,11 грн.

Відповідно до пп. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, а також, встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Положеннями ст. 33 зазначеного Закону передбачається право страховика на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Зокрема, право страховика на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду пов'язується з неповідомленням страховика у встановлені Законом строки про настання такої події.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомив Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13.01.2014, суду не надано доказів поважності причин неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду та не надано доказів на підтвердження вжиття винуватцем дорожньо-транспортної пригоди заходів, спрямованих на запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Таким чином, суд, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приходить до висновку про те, що Позивач має право після виплати страхового відшкодування звернутися з позовом до страхувальника про відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки страхувальник не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 зазначеного Закону.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах Вищого господарського суду України від 22.04.2013 у справі № 5011-12/15483-2012, від 18.06.2013 у справі № 910/2041/13, від 26.12.2012 у справі № 5011-22/10427-2012.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача в порядку регресу 21684,11 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-групп» (03142, м. Київ, вул. Службова, 5; ідентифікаційний код 30348314) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 21684 (двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2015

Суддя Грєхова О.А.