Постанова № 42630807, 26.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2015 року 08:03 № 826/17192/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Буд»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №94726552209, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Буд» (надалі - позивач або ТОВ «Ен Ес Ай Буд») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №94726552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 04.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Ен Ес Ай Буд» не порушувало п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ВКФ Південні Ресурси» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 04.12.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у дане судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується розпискою про отримання. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 04.12.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ен Ес Ай Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, у зв'язку з чим складено акт №540/26-55-22-09/33785199 від 20.06.2014 року (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено, зокрема, висновок про порушення ТОВ «Ен Ес Ай Буд» положень п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 23 310,00 грн., у т.ч.: за вересень 2012 року у сумі 12 000,00 грн.; за березень 2013 року у сумі 11 310,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №94726552209, яким ТОВ «Ен Ес Ай Буд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 23 310,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 655,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, за результатами розгляду скарг ТОВ «Ен Ес Ай Буд» рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року №8724/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 10.10.2014 року №4806/6/99-99-10-01-15, якими податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №94726552209 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №94726552209 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №94726552209 прийнято за наслідками виявлення контролюючим органом подвійного включення до податкового кредиту податкової накладної №36 від 27.02.2013 року на суму ПДВ - 11 310,00 грн., виписану контрагентом-постачальником ПП «Оникс», в результаті чого, згідно бази даних «Податковий блок» існує розбіжність на суму ПДВ - 11 310,00 грн., а також внаслідок встановлення відсутності фактичного постачання товарів (послуг) від ТОВ «ВКФ Південні Ресурси» на адресу позивача у серпні 2012 року (податкова накладна №1 від 03.08.2012 року на суму 72 000,00 грн.), що свідчить про відсутність фактичного руху активів, у зв'язку з чим ТОВ «Ен Ес Ай Буд» завищено задекларований показник у рядку 10.1 декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг)…» у сумі 12 000,00 грн. за вересень 2012 року.

Водночас, слід зазначити, що позивачем ані у позовній заяві, ані під час судового розгляду справи не заперечувалося факту подвійного включення до податкового кредиту податкової накладної №36 від 27.02.2013 року на суму ПДВ - 11310,00 грн., виписану контрагентом-постачальником ПП «Оникс», в результаті чого, згідно бази даних «Податковий блок» існує розбіжність на суму ПДВ - 11310,00 грн., а також не надано доказів на підтвердження необґрунтованості вищенаведеного висновку контролюючого органу.

В решті виявлених порушень, а саме: встановлення відсутності фактичного постачання товарів (послуг) від ТОВ «ВКФ Південні Ресурси» за вересень 2012 року, суд зазначає про наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ Південні Ресурси».

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВКФ Південні Ресурси» (Продавець) укладено договір №ЮР-23 купівлі-продажу від 06.06.2012 року, згідно умов якого у порядку та на умовах визначених даним Договором Продавець зобов'язується передавати (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати пісок, щебінь, цемент та іншу продукцію (далі Товар), загальна кількість, асортимент, одиниця вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальна вартість якого визначається Сторонами у Специфікаціях, які є додатками до Договору та складають його невід'ємну частину.

Згідно п. 2.1 даного договору, ціна - договірна та зазначається у специфікаціях, включаючи ПДВ 20%. Загальна вартість договору визначається шляхом сумування вартості кожної партії товару у відповідності до всіх специфікацій до даного Договору (п. 2.3 даного договору).

Підставою для здійснення навантаження Товару є Заявка Покупця, погоджена з Продавцем. Заявка на поставку товару підписана та скріплена печаткою Покупця направляється на адресу Продавця рекомендованою кореспонденцією не пізніше, ніж за 2 дні до початку поставки без врахування часу поштової пересилки. Про погодження та прийняття Заявки до виконання, уповноважений представник Продавця повідомляє Покупця у день відправлення Заявки за допомогою телефонного, факсимільного або електронного зв'язку (п.п. 4.1-4.3 даного договору).

У межах даного договору ТОВ «ВКФ Південні Ресурси» виписало на ім'я ТОВ «Ен Ес Ай Буд» податкову накладну від 03.08.2012 року №1 на загальну суму 72 000,00 грн., з яких 12000,00 грн. ПДВ із зазначенням у графі номенклатура товарів/послуг продавця «відсів» у кількості 400,000 тн.

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарської операції, на підставі якої і виписано податкову накладну від 03.08.2012 року №1, позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунку на оплату №69 від 25.06.2012 року на загальну суму 180 000,00 грн., з яких 30 000,00 грн. ПДВ;

- видаткових накладних №555 від 23.08.2012 року на суму 35 208,00 грн. та №554 від 22.08.2012 року на суму 39 528,00 грн.;

- платіжного доручення №1836 від 03.08.2012 року на загальну суму 72000,00 грн. (з відміткою банку).

Водночас, вищезазначені документи не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарської операції з ТОВ «ВКФ Південні Ресурси», з огляду на наступне.

Так, як було зазначено вище умовами договору №ЮР-23 купівлі-продажу від 06.06.2012 року, який зазначений в якості підстави для виписання податкової накладної від 03.08.2012 року №1, передбачено, що загальна кількість, асортимент, одиниця вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальна вартість якого визначається Сторонами у Специфікаціях, які є додатками до Договору та складають його невід'ємну частину, а підставою для здійснення навантаження Товару є Заявка Покупця, яка погоджена з Продавцем. При цьому, копій вищезазначених документів на підтвердження вказаної вище фінансово-господарської операції позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

Слід також зазначити, що у графі призначення платежу у платіжному дорученні №1836 від 03.08.2012 року вказано «Оплата за відсів зг.рах.№69 від 25.06.2012 року У т.ч. ПДВ 12000,00 грн.», натомість, безпосередньо у рахунку на оплату №69 від 25.06.2012 року, який вказаний в якості підстави для перерахування грошових коштів позивачем на банківський рахунок ТОВ «ВКФ Південні Ресурси», вказано інший договір (№ЮР-17 від 06.06.2012 року) замість того, який вказаний у податковій накладній від 03.08.2012 року №1 - №ЮР-23 купівлі-продажу від 06.06.2012 року.

Крім того, з наявної у матеріалах справи копії видаткової накладної №555 від 23.08.2012 року на суму 35 208,00 грн. остання не містить ідентифікації особи, яка брала участь у здійснені вказаної операції з боку позивача, у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону №996 та п. 2.4 Положення №88.

В свою чергу, згідно наявної у матеріалах справи копії видаткової накладної №554 від 22.08.2012 року на суму 39 528,00 грн., остання містить розшифровку підпису особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності з боку позивача, а саме: ОСОБА_2, натомість, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії виписки з книги обліку довіреностей на 2011-2013 роки, довіреність від імені ТОВ «Ен Ес Ай Буд» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВКФ Південні Ресурси» виписана на ОСОБА_3, а не ОСОБА_2

При цьому, інших доказів на підтвердження вищенаведених фактів позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього надання, враховуючи те, що ухвалою суду від 18.11.2014 року витребовувалися докази на підтвердження повноважень у представника позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВКФ «Південні ресурси» за оспорюваними фінансово-господарськими операціями (належним чином завірену копію витягу з журналу виданих довіреностей).

Разом з тим, решту видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, суд до уваги не приймає, оскільки в якості найменування товару, що передавався за останніми вказано «щебінь», а податкова накладна від 03.08.2012 року №1 у графі номенклатура товарів/послуг продавця вказано «відсів».

Враховуючи висновки суду щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ Південні Ресурси», якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Ен Ес Ай Буд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Буд» (ідентифікаційний код: 33785199, адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ___ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок