Рішення № 42630678, 05.02.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 926/1843/14

За позовом Прокурора Шевченківського району м. Чернівці

до 1. Чернівецької міської ради, м. Чернівці;

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0010 га

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача - Єленюк О.В. - прокурор

від відповідача №1- Мельник Д.Ю., довіреність №01/02-18/1439 від 20.11.2014;

від відповідача №2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: прокурор Шевченківського району міста Чернівці звернувся до Чернівецької міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про:

- визнання незаконним та скасування п. 1 рішення 54 сесії Чернівецької міської ради V скликання №1380 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», прийнятого 24.06.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (літніх торгових майданчиків) та на складання проектів відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0010 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту для обслуговування малих архітектурних форм (літніх торгових майданчиків) на АДРЕСА_1 у м. Чернівці;

- визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №287 «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під розміщення малої архітектурної форми» від 29.09.2011, згідно якого ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у м. Чернівці, площею 0,0010 га для укладення договору платного земельного сервітуту для влаштування малих архітектурних форм (літні торгові майданчики);

- визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №20 від 17.10.2011 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1;

- звільнення ОСОБА_1 та повернення у комунальну власність земельної ділянки, площею 0,0010 га, яка розташована на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, вартістю 25068,20 грн., кадастровий номер 7310136300:04:002:0029.

Прокурор, обґрунтовує свої позовні вимоги неправомірністю оскаржуваних рішень, які, на думку прокурора, не узгоджуються з вимогами статті 98 Земельного кодексу України, статтей 401, 404 Цивільного кодексу України та підлягають скасуванню.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.12.2014 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 25.12.2014.

25 грудня 2014 року від Чернівецької міської ради через канцелярію господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №5896), в якому відповідач позов не визнає з тих підстав, що зокрема на території м. Чернівці на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних рішень діяв Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затверджений рішенням міської ради від 25.02.2010 №1257 у відповідності до якого у разі відсутності у суб'єкта господарювання державного акта на право власності на земельну ділянку чи на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди такої земельної ділянки сільська, селищна, міська рада укладає з таким суб'єктом господарювання в десятиденний строк з дня прийняття передбаченого пунктом 10 цього Порядку рішення договір особистого строкового сервітуту в порядку, визначеному законодавством. Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, який затверджений рішенням Чернівецької міської ради від 25.02.2010 року №1257 незаконним в судовому порядку не визнавався, він був обов'язковим до виконання всіма підприємствами, установами, організаціями які використовують земельні ресурси територіальної громади м Чернівців.

Крім того, відповідач вважає відсутніми у прокурора повноваження звертатись із позовом у спірних відносинах та посилається на інші обставини неможливості задоволення позову.

Ухвалою від 25.12.2014, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 22.01.2015, а прокурора зобов'язано надати суду довідку державного реєстратора щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію відповідача та його місцезнаходження.

Ухвалою від 22.01.2015 відкладено розгляд справи на 05.02.2015 та задоволено заяву прокурора про часткову зміну предмета спору в наступному вигляді:

- визнати незаконним п. 1 рішення 54 сесії Чернівецької міської ради V скликання №1380 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладання строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», прийнятого 24.06.2010 відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (літніх торгових майданчиків) та на складання проектів відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0010 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту для обслуговування малих архітектурних форм (літніх торгових майданчиків) на АДРЕСА_1 в м. Чернівці.

- визнати незаконним, прийняте 13 сесією Чернівецької міської ради VI скликання рішення №287 «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під розміщення малої архітектурної форми» від 29.09.2011, згідно якого ФОП ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, площею 0,0010 га для укладення договору платного земельного сервітуту для влаштування малих архітектурних форм (літні торгові майданчики).

- визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 17.10.2011 №20, укладений між Чернівецькою міською радою та ФОП ОСОБА_1.

- звільнити ФОП ОСОБА_1 та повернути у комунальну власність земельної ділянки площею 0,0010 га, яка розташована на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, вартістю 25068,20 грн., кадастровий номер 7310136300:04:002:0029.

На день розгляду справи, 05.02.2015, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явилася, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Присутній у судовому засіданні прокурор наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

Пунктом 1 рішення 54 сесії V скликання Чернівецької міської ради «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм» №1380 від 24.06.2010, надано дозвіл юридичним та фізичним особам на складання проекту відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм (літні торгові майданчики) згідно з додатком, в якому, серед інших (п.п. 3) зазначено підприємця ОСОБА_1.

Пунктом 1 рішення 13 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під розміщення малої архітектурної форми» №287 від 29.09.2011, затверджено підприємцю ОСОБА_1 проект відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (біля кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»), площею 0,0010 га для укладання договору особистого платного сервітуту на розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) терміном до 01.03.2013.

17 жовтня 2011 року між Чернівецькою міською радою (відповідач №1) та підприємцем ОСОБА_1 (відповідач №2) укладено договір встановлення земельного сервітуту №20, відповідно до умов якого відносно земельної ділянки, що розташована в м. Чернівцях на АДРЕСА_1, площею 0,0010 га, кадастровий номер 7310136300:04:002:0029, та відноситься до категорії земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в інтересах сервітуарія встановлено сервітут на право розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика), терміном до 01.03.2013. В подальшому, згідно з додатковим договором №1/20 від 20.01.2014, умови договору поновлено з 01.03.2013 по 26.12.2018.

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1128,06 грн.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Отже, правом подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Разом з тим, з оскаржуваних рішень вбачається, що земельна ділянка відповідачеві №2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, відповідач №2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до підпункту «в» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користуванні без конкурсу на умовах сервітуту.

Відтак, при прийнятті спірних рішень Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

У відповідності з частиною другою статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З врахуванням приписів наведеної статті 4 ГПК України суд не приймає до уваги посилання Чернівецької міської ради на «Порядок встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або плануються розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності» (надалі Порядок), затверджений рішенням Чернівецької міської ради IV скликання №1257 від 25.02.2010, як на акт, який підлягає виконанню всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, оскільки зазначений Порядок в частині встановлення земельних сервітутів для розміщення і обслуговування малих архітектурних форм, призначених для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам статті 401 ЦК України.

Разом з тим, оскільки оскаржуване рішення №1380 від 24.06.2010 стосується також інших осіб, зазначених у додатку до цього рішення та щодо яких позов не заявлено, прокурор правомірно просить визнати це рішення незаконним в частині надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для укладення строкового платного сервітуту відповідачу у справі - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Що стосується посилання відповідача на те, що прокурором при зверненні з позовом не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Чернівецькою міською радою спірних рішень, або яка існує загроза порушення інтересів держави, суд зазначає наступне.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011.

Враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим твердження відповідачів про відсутність порушення інтересів держави суд визнає хибними.

При ухваленні спірних рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оспорюваний договір укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оскаржуваних незаконних рішень, не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд вирішив визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 17.10.2011 №20, укладений між Чернівецького міською радою та підприємцем ОСОБА_1.

Враховуючи, що судом визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту, він є таким з моменту його вчинення і не породжує жодних прав чи обов'язків для його сторін. Визнання рішенням суду договору недійсним тягне за собою припинення його дії та припинення дії укладеного між відповідачами 20.01.2014 додаткового договору №1/20. Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, суд вирішив також задовольнити позовну вимогу про звільнення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та повернення у комунальну власність земельну ділянку площею 0,0010 га, яка розташована на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, вартістю 25068,20 грн., кадастровий номер 7310136300:04:002:0029.

Судові витрати, з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в дохід Державного бюджету наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки судовий збір належить стягнути з відповідача №2.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним п. 1 рішення 54 сесії Чернівецької міської ради V скликання №1380 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладання строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», прийнятого 24.06.2010 відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (літніх торгових майданчиків) та на складання проектів відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0010 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту для обслуговування малих архітектурних форм (літніх торгових майданчиків) на АДРЕСА_1 в м. Чернівці.

3. Визнати незаконним, прийняте 13 сесією Чернівецької міської ради VI скликання рішення №287 «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під розміщення малої архітектурної форми» від 29.09.2011, згідно якого ФОП ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, площею 0,0010 га для укладення договору платного земельного сервітуту для влаштування малих архітектурних форм (літні торгові майданчики).

4. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 17.10.2011 №20, укладений між Чернівецькою міською радою та ФОП ОСОБА_1.

5. Звільнити фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 0,0010 га, яка розташована на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, вартістю 25068,20 грн., кадастровий номер 7310136300:04:002:0029.

6. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000 м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 04062216) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 3045 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074 (стягувач - ДПІ у м.Чернівці).

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Чернівці, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074 (стягувач - ДПІ у м.Чернівці).

8. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення підписано 09.02.2015 року.

Суддя О.В. Гончарук