Ухвала суду № 42630606, 09.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"09" лютого 2015 р.Справа № 916/1974/14

5 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії органу державної виконавчої служби вх.№2-18/15 у справі

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "ПЕРЕМОГА";

до відповідача Публічне акціонерне товариство "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК"

про стягнення 1387461,01 гривень

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від скаржника: Прохода Ю.Л. - за дорученням;

Від стягувача: Іванов О.М. - за дорученням;

Від ДВС: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "ПЕРЕМОГА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" заборгованість в сумі 1 387461,01 гривень, з якої 1353184 гривень основна заборгованість за договором, 24787,34 гривень пеня та 9489,67 гривень 3% річних .

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 серпня 2014 року по справі №916/1974/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "ПЕРЕМОГА" задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 1 353 184 гривни, пеню в сумі 24 787 гривень 34 копійки, 3% річних в сумі 9 489 гривень 67 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 27 479 гривень 22 копійки.

У зв'язку з набранням рішенням суду законної сили, 24 вересня 2014 року на виконання рішення суду від 11.08.2014р. по справі №916/1974/14 господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.

5 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця (вх. ГСОО №2-18/15), в якій скаржник просить суд визнати нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Моц В.В. від 18 грудня 2014 року ВП №45869724 про накладення арешту на майно ПАТ "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК"в межах суми стягнення 1556534,25 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 січня 2015 року скаргу призначено господарським судом до розгляду.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" в порядку ст. 121-2 ГПК України, вислухавши усні пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали, додані до скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Як встановлено судом, Постановою старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Моц В.В. від 18.12.2014 № ВП 45869724 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014 року. Того ж дня було прийнято постанову про накладення арешту на майно боржника від 18.12.2014 року ВП 45869724 та оголошено заборону на його відчуження в межах суми стягнення, які були направленні сторонам за виконавчим провадженням.

Під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець має право накласти арешт на майно та кошти боржника в межах суми стягнення. На момент відкриття виконавчого провадження сумою стягнення може бути виключно сума, зазначена у виконавчому документі, в даному випадку - 1414940,23 гривень, адже на момент відкриття виконавчого провадження рішення про стягнення виконавчого збору ще не могло бути прийнято, витрати на виконавче провадження також не могли бути визначені, адже боржник має встановлене законом право виконати рішення самостійно.

Всупереч вищевказаним нормам, органом ДВС винесено постанову про накладення арешту в межах суми стягнення 1556534,25 гривень, що не відповідає сумі стягнення згідно виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 -2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження « 1 Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. 2. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4. Ст. 82 того ж Закону Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Представник стягувача зазначив, що обставини викладені у скарзі не заслуговують на увагу, не можуть бути прийнятті судом та просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Представник ДВС у судове засідання не з'явився, надав заперечення стосовно скарги, зі змісту яких обставини, що викладенні у скарзі не визнає та просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України та згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Приписами абз.2 п.9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 -2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

У відповідності з п.п.9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Дослідивши обставини скарги та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає вимоги скаржника про визнання нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Моц В.В. від 18 грудня 2014 року ВП №45869724 про накладення арешту на майно ПАТ "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК"в межах суми стягнення 1556534,25 гривень правомірними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" вх. ГСОО № 2-18/15 від 05.01.2015 року у справі № 916/1974/14 - задовольнити.

2. Визнати нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Моц В.В. від 18 грудня 2014 року ВП №45869724 про накладення арешту на майно ПАТ "ГІБРИДНИЙ СОНЯШНИК" в межах суми стягнення 1556534,25 гривень.

Копію ухвали направити сторонам та до Відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Ухвалу суду може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Г.І. Гуляк