Ухвала суду № 42630479, 20.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3742/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ) Міндоходів у Херсонській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 р. №0002171702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у сумі 127154,99 грн. та за штрафними санкціями у сумі 31788,75 грн., №0002181702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними санкціями у сумі 510 грн., №0002191702 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення за штрафними санкціями у сумі 850 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0002171702 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у сумі 98646,79 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24661,70 грн. У задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0002171702 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у сумі 28508,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7127,05 грн. - відмовлено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0002191702 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення за штрафними санкціями у сумі 850 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1241,60 грн.

В апеляційних скаргах ФОП ОСОБА_2, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування постанови в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ФОП ОСОБА_2, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року,

За результатами вказаної перевірки складено акт №2419/17.2/НОМЕР_1 від 25.04.2013 р. (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є порушення: п.177.4 ст. 177 розділу 4 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 127 154,99 грн., у т.ч. за 2011 рік в сумі 47 321,33 грн., за 2012 рік в сумі 79 833,66 грн.; п.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме не подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 та 2 квартал 2011 року; пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 1 кв., 2 кв., 3 кв., 4 кв. 2011 року, І кв. 2012 року.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року за № 0002171702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у сумі 127 154,99 грн. та за штрафними санкціями у сумі 31 788,75 грн.; за №0002181702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними санкціями у сумі 510 грн.; за №0002191702 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення за штрафними санкціями у сумі 850 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом недоведено факту завищення ФОП ОСОБА_2 валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій з постачальниками ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "ТД Інком-Юг", ПП "Інтерметал-СП", які на думку податкового органу є безтоварними, оскільки такий висновок відповідача спростований судовими рішеннями, які набрали законної сили, у зв'язку з чим вважав неправомірним зменшення позивачу валових витрат на загальну суму 576909,99 грн. Поряд з цим, суд першої інстанції вважав правильним висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат на суму 167 467,80 грн., оскільки ним не надано доказів правомірності декларування спірної суми витрат, які пов'язані з отриманням доходу.

Крім того, суд першої інстанції вважав правомірним податкове повідомлення-рішення №0002181702 від 21.05.2013 року щодо сплати позивачем штрафних санкцій в сумі 510 грн., у зв'язку з наявністю факту неподання позивачем до ДПІ податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011року.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не є платником збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення та не погодився із штрафними санкціями у сумі 850 грн., накладеними на позивача.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України,

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 вказується, що суд першої інстанції не надав належної оцінки письмовим доказам наданим ним на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат на загальну суму 167467,80 грн. та не зазначив чому саме не приймає до уваги дані докази. Крім того, апелянт зазначав, що за порушення п.2 ст.119 ПК України за період 1 та 2 квартал 2011року (з 1 січня по 30 червня 2011року) відповідач повинен був застосувати штрафну санкцію в розмірі 1 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0002181702 про сплату штрафу 510 грн. є незаконним.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вказується, що перевірками встановлено, що взаємовідносини ФОП ОСОБА_2 з контрагентами ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "ТД Інком-Юг", ПП "Інтерметал-СП", не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 576 909,99 грн. Крім того, апелянт вважав, що позивач є платником за спеціальне використання води та зазначав, що ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011р по 31.03.2012р використовував воду для виробничих потреб, але розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами за вказаний період до податкового органу не подавав.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0002171702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у сумі 127 154,99 грн. та за штрафними санкціями у сумі 31 788,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для збільшення вказаної суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є висновки ревізора-інспектора щодо завищення валових витрат за 2011-2012 р. на загальну суму 744 377,79 грн., у т.ч.: завищення валових витрат на загальну суму 576 909,99 грн. у зв'язку з безтоварністю господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП "Фіто Сервіс Плюс" в сумі 199 516,74 грн., ПП "ТД Інком-Юг" в сумі 75 478,34 грн.; ПП "Інтерметал-СП" в сумі 301 914,35 грн.; завищення валових витрат на суму 167 467,80 грн. у зв'язку з їх не підтвердженням відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за період з 01.02.12 р. по 31.03.12 р.

При цьому, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 576 909,99 грн. у зв'язку з безтоварністю господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "ТД Інком-Юг", ПП "Інтерметал-СП", вмотивований обставинами, встановленими іншими позаплановими невиїзними документальними перевірками податкового органу відносно ФОП ОСОБА_2

На підставі висновків зазначених в акті перевірки позапланових невиїзних документальних перевірок позивача з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "ТД Інком-Юг", ПП "Інтерметал-СП", податковий орган визнав неправомірним декларування ФОП ОСОБА_2 у відповідних звітних періодах у складів валових витрат вартість товару, отриманого за нікчемними угодами.

Колегія суддів вважає цей висновок податкового органу передчасним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ( п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Згідно п.138.1. ст. 138 цього Кодексу до витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, конкретний перелік цих витрат наведено в п.п.138.4,138.6-138.9, пп.пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст. 138 Кодексу.

Згідно п.1.4. "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті України 12.04.2013 за № 607/23139 (далі по тексту - Порядок № 395), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. При цьому, п.2.3.2.2 розділу ІІ цього Порядку передбачає, зокрема, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Зі змісту вищевказаного акту перевірки вбачається, що відповідачем приписи Порядку №395 не виконано.

Стосовно питань декларування ФОП ОСОБА_2 у відповідних звітних періодах у складів валових витрат вартість товару, отриманого за господарськими взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ПП "Фіто Сервіс Плюс" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у березні та квітні 2011 р. позивач придбав у ПП "Фіто Сервіс Плюс" масло вершкове, молоко сухе, сіль "Екстра", закваски, кислоту сірчану, хлористий кальцій, соду каустичну та селітру на загальну суму 199 517,30 грн. без ПДВ, сума ПДВ 39 903,37 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. Розрахунки за отриманий товар проведені в безготівковій формі, про що свідчать копіями платіжних доручень.

Крім того, товарність господарської операції між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс" у березні та квітні 2011 р. була підтверджена наявним в матеріалах справи судовим рішенням, яке набрало законної сили, по адміністративній справі №2а-1948/12/2170.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно виключено зі складу валових витрат позивача вартість отриманих від ПП "Фіто Сервіс Плюс" товарів на суму 199 517,30 грн.

Стосовно питань декларування ФОП ОСОБА_2 у відповідних звітних періодах у складів валових витрат вартість товару, отриманого за господарськими взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ПП "Торговий дім "Інком-Юг", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2011 р. між позивачем та ПП "Торговий дім "Інком-Юг" було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № ІЮ-2608-32, відповідно до якого ПП "Торговий дім "Інком-Юг" поставило позивачу нафтопродукти (бензин А-76) у кількості 10120 л на загальну суму без ПДВ 75 478,33 грн., в тому числі ПДВ - 15 095,66 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-091502 від 15.09.2011 р., податковою накладною №83 від 15.09.2011 р., копії яких наявні в матеріалах справи. Транспортування нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортної накладної №ІЮ-15-09-2 від 15.09.2011 р., копія якою залучена до матеріалів справи. Оплата позивачем за поставлений товар підтверджується банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи.

Крім того, товарність господарської операції між позивачем та ПП " Торговий дім "Інком-Юг", у вересні 2011 р. була підтверджена наявним в матеріалах справи судовим рішенням, яке набрало законної сили по адміністративній справі№821/245/13-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно виключено зі складу валових витрат позивача вартість отриманих від "Торговий дім "Інком-Юг" товарів суму 75 478,33 грн.

Стосовно питань декларування ФОП ОСОБА_2 у відповідних звітних періодах у складів валових витрат вартість товару, отриманого за господарськими взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ПП "Інтерметал-СП", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2012 р. між позивачем та ПП "Інтерметал-СП" було укладено договір від №201/12 на поставку молока, відповідно до якого у січні 2012 року ПП " Інтерметал-СП " поставив ФОП ОСОБА_2 молоко та ящик під сир на загальну суму без ПДВ 301 914,35 грн., сума ПДВ 55 680,52 грн., що підтверджується видатковими, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, товарність господарської операції між позивачем т ПП "Інтерметал-СП", у січні 2012 р. була підтверджена наявним в матеріалах справи судовим рішенням, яке набрало законної сили по адміністративній справі№821/1204/13-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно виключено зі складу валових витрат позивача вартість отриманих від ПП "Інтерметал-СП" товарів суму 301 914,35 грн.

Отже, матеріалами справи спростовується висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з постачальниками товару ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "ТД Інком-Юг", ПП "Інтерметал-СП", у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірне зменшено ФОП ОСОБА_2 валових витрат на загальну суму 576 909,99 грн. та погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 р. №0002171702 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у сумі 98 646,79 грн. та за штрафними санкціями 24 661,70 грн.

Щодо висновку ДПІ про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 167 467,80 грн., у зв'язку з їх не підтвердженням відповідними первинними документами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.177 ПК України,якою визначено особливості оподаткування фізичної особи - підприємця, що перебуває на звичайній системі оподаткування, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, об'єкт оподаткування підприємця, тобто чистий дохід визначається як різниця між оподатковуваним доходом ( виручка у грошовій та негрошовій формах) та витратами (документально підтвердженими, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця та які безпосередньо стосуються отриманого доходу), тобто за касовим методом.

При цьому, до витрат підприємця включаються витрати у разі отримання доходу, з яким такі витрати пов'язані, та при умові, що витрати є як понесені, так і оплачені, тобто товари/ послуги слід не тільки отримати у постачальника і оплатити, а й також передати покупцю.

Як вбачається зі стор. 14 - 15 акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 було надано на перевірки довідку про рух грошових коштів за період з 01.02.12 р. по 31.03.12 року по рахунку НОМЕР_2 з ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", якою визначено сума кредитового та дебетового залишку у розмірі 167 467,80 грн., банківські виписки при цьому відсутні. При цьому, ревізор-інспектор вказує про порушення ФОП ОСОБА_2 пп.139.1.9 ст.139 ПК України щодо неправомірного включення до складу витрат суми 167 467,80 грн., яка не відповідає фактичній сумі отриманого у цьому періоді валового доходу та не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Копією довідки ХФ ПАТ КБ "Приватбанк" від 20.06.2014 р. та копією банківської виписки за лютий-березень 2012 р підтверджено рух грошових коштів позивача за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р. в сумі 167 467 грн.,

Податковими та видатковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_2 на адресу покупців молочних продуктів ПП "Золушка", ПАТ "Лакталіс-Миколаїв", ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів", підтверджено факт реалізації позивачем продукції з метою отримання доходу.

Проте, як було зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів правомірності декларування спірної суми витрат, які пов'язані з отриманням такого доходу, а саме: Книги обліку доходів і витрат, розшифровки задекларованих валових витрат, а також первинних документів, на підтвердження їх декларування, та про відсутність яких вказується відповідачем в акті перевірки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність висновку ДПІ про завищення позивачем валових витрат на суму 167 467,80 грн. та збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 28 508,20 грн. (167 467,80 грн. х 17%), та як наслідок про правомірність нарахування штрафної санкцій в сумі 7 127,05 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0002181702 від 21.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними санкціями у сумі 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 12), в ході перевірки встановлено порушення п.2 ст. 119 Податкового кодексу України внаслідок неподання ФОП ОСОБА_2 податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 та 2 квартал 2011 року.

Відповідно до п.51.1 та п.176.2 ПК України особи, які мають статус податкових агентів, зокрема, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - форма № 1ДФ) і Порядок її заповнення та подання податковими агентами (далі - Порядок № 1020) затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.

Форма № 1ДФ подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Якщо останній день строку подання форми №1ДФ припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пп.49.18.2 ПКУ, п.2.1 Порядку №1020).

Пунктом 119.2. ст. 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач не подав до податкового органу вказану звітність за І квартал 2011 року з граничним строком подання - 10.05.2011 року, що припадає на період з 01 січня по 30 червня 2011 року, протягом якого за вказане порушення повинна бути нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1 грн. Крім того, позивач також не подав до ДПІ вказану звітність за ІІ квартал 2011 р. з граничним строком подання - 10.08.2011 року, що не входить до періоду, визначеному п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що до нього повинна застосовуватися застосовується штрафна санкція в розмірі 1 грн., при тому що він не заперечує факт не подання до ДПІ податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року, є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення №0002181702 від 21.05.2013 року щодо сплати штрафних санкцій в сумі 510 грн. є правильним.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0002191702 від 21.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення за штрафними санкціями у сумі 850 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Згідно зі ст. 42 цього Кодексу водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, встановлених між ними.

Отже, дозвіл на спеціальне водокористування оформлює лише первинний водокористувач. Для вторинних водокористувачів дозволом на спеціальне водокористування є встановлений у дозволі первинного водокористувача ліміт використання води та відведення стічних вод абонентами і договір між ними.

Окремим документом дозвіл на спеціальне водокористування для вторинних водокористувачів не оформлюється.

Відповідно до п.323.1 ст. 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а саме: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Пунктом 326.2. ст. 326 ПК України передбачено, що збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів. За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який має дозвіл на спеціальне водокористування (договір на поставку води з водокористувачем-постачальником води) та використовує воду для господарських цілей, у разі надання в оренду власного приміщення (нежитлового або житлового) іншому суб'єкту господарювання, в якому орендарем використовується вода для виробничих та/або задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, є платником збору за спеціальне використання води за весь обсяг фактично використаної води (у тому числі води, використаної орендарем, незалежно від цілей використання води).

У разі отримання орендарем окремого дозволу на спеціальне водокористування (укладання окремого договору на поставку води з водокористувачем - постачальником води) та використання води одночасно як для виробничих потреб, так і для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, збір обчислюється і сплачується орендарем за весь обсяг фактично використаної таким орендарем води.

У разі якщо орендар має окремий дозвіл на спеціальне водокористування (самостійно уклав договір на поставку води з водокористувачем-постачальником), то при використанні води для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб такий орендар не є платником збору за спеціальне використання води.

Як вбачається з акту перевірки у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 займався виробництвом та реалізацією твердих сирів та вершкового за адресою: Херсонська область, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, буд. 50 згідно до суборенди від 25.03.11 з СП "Тасва".

В ході перевірки встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки за період з 01.01.11 р. по 31.03.12 р. ФОП ОСОБА_2 використовував воду для спеціальних потреб, проте розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики до податкового органу не надавались.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору суборенди від 25.03.2011 р., укладеного між Споживчим товариством "Тасва" (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (суборендар) орендар передає суборендарю у строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди маслозаводу, які розташовані за адресою смт. В.Лепетиха, Херсонської області, вул. Дімітрова, буд. 50. Пунктом 2.1.6. цього договору визначено, що суборендар зобов'язується сплачувати платежі за послуги з обслуговування об'єкта суборенди з водопостачання, електроенергію, тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність у ФОП ОСОБА_2 орендних відносин щодо будівель та споруд маслозаводу, а також відсутність доказів того, що ФОП ОСОБА_2 входить до переліку платників збору, встановленому п.323.1 ст. 323 Податкового кодексу України, та використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва та доказів про отримання ФОП ОСОБА_2 окремого дозволу на спеціальне водокористування або укладання окремого договору на поставку води з водокористувачем-постачальником води, приводить до висновку що позивач не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, збору за користування водами для потреб водного транспорту.

За таких обставин у позивача не виникає обов'язку перед податковим органом надавати розрахунки за спеціальне використання водних ресурсів, а тому визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 850 грн. оскарженим податковим повідомленням-рішенням №0002191702 від 21.05.2013 року є неправомірним, що було правильно зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв