Рішення № 42630299, 12.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" січня 2015 р. Справа № 911/4971/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком», м. Київ

до Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації , смт. Згурівка

про стягнення 11 971,52 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - Самокиш Л.В. предст. дов. № 3371 від 03.11.2014;

відповідач - Бойко В.А. начальник Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації - посвідчення №3 від 05.02.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 22 192, 97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором № 700000418 про надання телекомунікаційних послуг від 25.06.2010, в частині оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 у справі №911/4971/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.01.2015 року.

Позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11 971,52 грн. заборгованості. Інші позовні вимоги просить розглядати відповідно до позовної заяви.

Заява про зменшення позовних вимог обґрунтована тим, що відповідачем, було частково сплачено суму заборгованості.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 11 971,52 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення, підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду подав відзив, у якому визнав позов та зазначив, що Відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації сплатив 11 260,16 грн. за телекомунікаційні послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 2026, №2027 та №2028 від 12.12.2014.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

12.01.2015 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-

встановив:

25 червня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» - правонаступник: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі - Укртелеком) та Відділом освіти Згурівської районної державної адміністрації (надалі - Абонент) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 700000418.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Укртелеком відповідно до умов Договору зобов'язується надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених Абонентом, а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 4.18. Договору передбачено, що отримана від Абонента сума платежу зараховується Укртелекомом у такій послідовності:

- пеня;

- борги попередніх періодів;

- поточні нарахування абонентної плати за користування телефоном та місцеві розмови, по кілометрової плати, плати за надання додаткових послуг цифрових АТС;

- поточне нарахування абонплати за користування радіоточкою;

- поточні нарахування за міжміські, міжнародні телефонні розмови;

- нарахування за телеграми, подані по телефону;

- поточні нарахування за послуги Інтернет та передавання даних (при наявності);

- інші послуги, визначені в Додатках до даного Договору;

- послуги третіх осіб;

- аванс на наступний період (зараховується у такій самій послідовності.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та абонентом і діє протягом одного року; якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п.п. 7.1., 7.2. договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що Договір є чинним.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору, ним були надані відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-актами, однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим на даний час за ним рахується заборгованість у розмірі 10 137,79 грн. за період з січня 2014 року по вересень 2014 року.

Відповідач проти позову не заперечує, однак зазначає, що ним, вже після звернення позивача з позовом до суду, були здійснені часткові оплати отриманих послуг, на підтвердження чого додав до відзиву копії платіжних доручень № 2026, №2027 та №2028 від 12.12.2014.

У свою чергу, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, частково, а саме у розмірі 10 221,45 грн., дані проплати були враховані позивачем, у зв'язку з чим було зменшено суму основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, відповідно до платіжного доручення № 2028 від 12.12.2014, відповідач сплатив за пеню, яка не є предметом розгляду заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, судом встановлено, що крім 10 221,45 грн., на які позивачем було зменшено суму основного боргу, відповідач сплатив ще 609,98 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна позиція викладена в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 609,98 грн. відповідачем була погашена після порушення провадження, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 609,98 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення рішення становить 9527,81 грн.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання телекомунікаційних послуг.

Згідно ч. 1ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Споживачі зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги (п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р.)

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 10137,79 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 9527,81 грн., в частині стягнення з відповідача 609,98 грн. боргу провадження підлягає припиненню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня за прострочення виконання зобов'язання у сумі 422,35 грн. за період з січня 2014 року по вересень 2014 року.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю у сумі 422,35 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 166,69 грн. 3% річних та інфляційні втрати у сумі 1244,69 грн. за період з січня 2014 року по вересень 2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 166,69 грн. 3% річних та інфляційні втрати у сумі 1244,69 грн. підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 9527,81 грн. основного боргу, 422,35 грн. пені, 166,69 грн. 3% річних та 1244,69 грн. інфляційних. В частині стягнення з відповідача 609,98 грн. основного боргу суд припиняє провадження.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення з відповідача 609,98 грн. основного боргу припинити провадження.

3. Стягнути з Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська область, Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 51, код ЄДРПОУ 20624518) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 34 А; код ЄДРПОУ 01184901) - 9527 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 81 коп. основного боргу, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 35 коп. пені, 166 (сто шістдесят шість) грн. 69 коп. 3% річних, 1244 (одну тисячу двісті сорок чотири) грн. 69 коп. інфляційних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 10.02.2015р.

Суддя О.В. Щоткін