Рішення № 42630231, 06.02.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2015 р. Справа № 902/1734/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: Продеус Н.І.- представник за дорученням;

відповідача: Кордонський О.В., Дихтяр В.О.- представники за довіреностями.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Дочірнього підприємства "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Фрунзе, 130, м. Хмільник, 22000)

до:Медичного реабілітаційного центру "Південний Буг" (вул. Шевченка, 25, м.Хмільник, Вінницька обл., 22000)

стягнення 31 426, 83 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (далі позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Медичного реабілітаційного центру "Південний Буг" (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 31 426, 83 грн. заборгованості.

Ухвалою від 12.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.01.2015 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 06.02.2015 року з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях, а саме просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася через неналежне виконання договору № 2 від 17 січня 2014 року, а саме - несвоєчасну оплату наданих послуг з водовідведення. Розмір заборгованості - 31 426,83 грн., до складу якої входять: 3671,82 грн. пеня, 1788,55 грн. 3% річних та 25966,46 грн. інфляційних збитків. Підставою стягнення пені, як вказує позивач є наявність відповідної умови договору про її застосування. Стягнення річних та інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення викладені у письмовому відзиві. Зокрема зазначають, що вимоги заявлені позивачем є безпідставними та незаконними оскільки договір про надання послуг з водовідведення № 2 від 17.01.2014 року підписаний відповідачем лише 26 вересня 2014 року, а повний розрахунок за надані послуги по водовідведенню відповідач провів 29 вересня та 22 жовтня 2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

З обставин справи вбачається, що позивач є природним монополістом з питань водопостачання та водовідведення у Хмільницькому районі.

Позивач згідно статуту та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є підприємством питного водопостачання, яке здійснює діяльність з надання послуг водопостачанням та водовідведення.

На підставі свого статуту та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач є одночасно виробником та виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання холодної води споживачам та водовідведення є комунальними послугами.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 вказаного Закону).

Таким чином, договір на надання комунальних послуг з постачання холодної води та водовідведення є обов'язковим в силу закону (ч. 1 ст. 19 цього Закону).

В силу ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Позивач 29.01.2014 направив відповідачу для підписання два примірники проектів договорів від 17.01.2014 р. № 2 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідач, не погодившись з зазначеними договорами, листом від 05.02.2014 повернув їх на адресу позивача для належного оформлення. Крім того, в листі зазначив, що водопостачання не потребує, оскільки добуває воду для своїх потреб зі свердловини.

19.02.2014 позивач повторно направив відповідачу по два примірника проектів договорів для підписання, однак, відповідач не погодившись з деякими пунктами договору, надіслав позивачу 05.03.2014 року 2 примірники протоколу розбіжностей № 1 від 19.02.2014 року до договору надання послуг з водовідведення № 2 від 17.01.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Всупереч зазначеній нормі закону, відповідач направив протокол розбіжностей в 2-х примірниках без застережень у договорі та підписаного екземпляра договору.

11.03.2014 року позивач повернув відповідачу 2 примірники протоколу розбіжностей №1 від 19.02.2014 року до договору надання послуг з водовідведення № 2 від 17.01.2014 року в зв'язку з не відповідністю вимогам чинного законодавства України, яке регламентує порядок оформлення та розгляду відповідних договірних розбіжностей.

15.07.2014 року відповідач направив на адресу позивача лист № 55/17-326 в якому просив відтермінувати підписання договорів на надання послуг з водопостачання та водовідведення. Дане звернення не було погоджено позивачем та останнім не надсилався жодний лист з погодженням на відтермінування підписання договорів.

Станом на 15.07.2014 року двадцятиденний термін, визначений ст. 181 (п. 3,4) ГК України, для врегулювання договірних розбіжностей закінчився.

З огляду на це позивач вважає, що договори від 17.01.2014 року № 2 належним чином оформлені і є укладеними по закінченню 20-денного терміну після офіційного вручення 19.02.2014 року, а саме 12.03.2014 року.

Крім того, відповідач 26.09.2014 року підписав договір про надання послуг з водовідведення № 2 від 17.01.2014 року, а відповідно до п. 8.1 даного Договору даний договір діє з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, але залишається чинним до дати повної сплати заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов договору та згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З огляду на зазначену вище норму закону, суд приходить до висновку, що договір між сторонами укладено 26.09.2014 року, однак умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.01.2014 року.

З цих підстав суд критично оцінює заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані тим, що договір про надання послуг з водовідведення №2 від 17.01.2014 року набув чинності з 26 вересня 2014 року, коли його підписав відповідач.

Відповідно до п. 1.1 Договору підприємство зобов'язується надавати Споживачу послуги з водопостачання та водовідведення на його об'єкти, а Споживач зобов'язується оплатити отримані послуги на умовах даного договору. Сторони погодили річне споживання (ліміт) води та приймання стоків в розмірах, які не перевищують: вода 0,00 м.куб./рік; стоки 60000,00 м.куб./рік.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Споживач зобов'язується вносити плату за надані послуги на умовах цього договору, за тарифами, що встановлюються у визначеному законодавством порядку (п. 5.1.).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Споживач з 18 по 23 число кожного місяця через відповідальну особу за надання звіту подає у відділ збуту послуг Підприємства «Звіт про об'єм використаної води та водовідведення» за поточний розрахунковий період (за формою додатку №4). Звіт включає в себе об'єми використаної води та скинутих стоків, визначені за показниками приладів, або за розрахунками виконаними за умовами цього договору п. 3.11. Якщо число надання звіту припадає на вихідний день, то звіт подається наступного за вихідним робочого дня. Звітний період не змінюється.

Споживач самостійно отримує рахунок під розпис за надані попередньо послуги при поданні звіту (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за водопостачання та водовідведення здійснюються у відповідності з чинним законодавством України за тарифами, затвердженими рішенням Хмільницької міської ради № 790 від 07 жовтня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення», що надаються ДП «Хмільник водоканал» КП «Вінницяоблводоканал» (Тарифи з ПДВ). Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі зміни тарифу під час дії цього Договору, Споживач проводить оплату наданих йому послуг за новими тарифами без зміни умов цього Договору з моменту набрання чинності нового відповідного рішення.

Після отримання рахунку Споживач на протязі 3-х банківських днів проводить його оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, що вказаний в договорі (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору, у разі невиконання Споживачем умов п. 5.2. цього договору Споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідно до вимог п2. ст. 625 Цивільного кодексу України, Споживач, в разі несвоєчасної оплати послуг зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Даний договір діє з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, але залишається чинним до дати повної сплати заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов договору та згідно чинного законодавства України (п.8.1. Договору).

Позивач виконав свої зобов'язання згідно договору № 2 з надання послуг з водовідведення, Відповідач станом на кінець вересня 2014 р. заборгував за них 160286,80 грн., що стверджується актами здачі-приймання послуг, рахунками на оплату за вказаний період.

30.09.2014 р. та 22.10.2014 року відповідач перерахував позивачеві 156500,00 грн. та 22992,80 грн., остання проплата також покрила виставлений рахунок на оплату за жовтень 2014 року.

Отже, станом на день подання позову та розгляду справи у суді основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, що сторонами не оспорюється та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

Однак позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 31426,83 грн. з яких 3671,82 грн. - пені за неналежне виконання договірних зобов'язань, 1788,55 грн. - 3% річних та 25966,46 грн. - інфляційних збитків.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.3. Договору, У разі невиконання Споживачем умов п. 5.2. цього договору Споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідно до вимог п2. ст. 625 Цивільного кодексу України, Споживач, в разі несвоєчасної оплати послуг зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три відсотки три відсотки річних з простроченої суми.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3671,82 грн. - пені та 1788,55 грн. трьох відсотки річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом в системі «Ліга Закон», позовні вимоги в частині стягнення 25966,46 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в сумі 14238,29 грн. за загальний період з 25.01.2014 р. по 21.10.2014 року відповідно до ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до чинного законодавства, а саме : індекс інфляції - 14238,29 грн.; 3671,82 грн. - пені та 1788,55 грн. трьох відсотки річних, в решті позовних вимог слід відмовити.

Також необхідно зазначити, що при зверненні до суду 10.12.2014 року з позовною заявою № 388 від 08.12.2014 року позивачем платіжним дорученням № 728 від 08.12.2014 року перераховано до спеціального фонду державного бюджету 3045,00 грн.

Виходячи з підпункту 2.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VІІ від 16.01.2014 року визначено, що з 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 гривень на місяць.

Як вбачається з платіжного доручення № 728 від 08.12.2014 року, доданого до позовної заяви як доказ сплати судового збору в розмірі 3045,00 грн., кошти позивачем перераховані в більшому розмірі ніж встановлено п.2.1 ч.2 ст.4 Закону, тоді як потрібно було сплатити 1827,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету 1218,00 грн. судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ухвалою суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Медичного реабілітаційного центру "Південний Буг" (вул. Шевченка, 25, м.Хмільник, Вінницька обл., 22000, ідент. код 08733794) на користь Дочірнього підприємства "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Фрунзе, 130, м. Хмільник, 22000, ідент. код 36575284) 3671,82 грн. - пені; 14238,29 грн. - індексу інфляції; 1788,55 грн. - 3 % річних та 1145,18 грн. - судового збору.

В частині стягнення 11728,17 грн. - індексу інфляції відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10 лютого 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи