Постанова № 42629646, 26.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року

Справа № 803/2646/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луга» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луга» (далі - ПАТ «Луга») звернулось в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі – Володимир-Волинська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 05.12.2014 року №Ю-1212/1-25 в сумі 240 561,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Володимир-Волинською ОДПІ при винесенні вимоги 05.12.2014 року №Ю-1212/1-25 було порушено вимоги п. 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, яким встановлено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

Тобто, зазначена у вимозі сума боргу не відповідає фактичній заборгованості позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 05.12.2014 року №Ю-1212/1-25 в сумі 240 561,12 грн.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову від 14.01.2015 №181/03-16-10-11 позовні вимоги заперечив. В обґрунтування заперечення відповідач пояснив, що за правилами, визначеними пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки й в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади. Також відповідач вказав, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску, в даному випадку до ПАТ «Луга», штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу на підставі частини десятої статті 25 вказаного Закону. Оскільки в позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску, то відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства було сформовано та винесено 05.12.2014 року вимогу про сплату недоїмки. Сума заборгованості, яка включена в дану вимогу, не містить суму заборгованості, яка включена у вимогу від 13.11.2014 року №1212-25. З цих підставах відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та на підставі наявних у справі доказів.

Разом з тим, частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з абзацом 2 пункту1 частини першої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як передбачено частиною восьмою статті 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи картки обліку ПАТ «Луга», станом на 20.11.2014 року за ним рахувалась недоїмка на загальну суму 236 390,02 грн. (а.с. 19 зворот).

Відповідно до частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного податку (в даному випадку до ПАТ «Луга») штрафні санкції за несплату, або несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно сплачених сум, а також на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу на підставі ч.10 ст. 25 Закону №2464-VI.

За несвоєчасну сплату єдиного внеску ПАТ «Луга» Володимир-Волинською ОДПІ було прийнято рішення від 12.11.2014 №0009051701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 3 820,30 грн. У зв’язку з несплатою суми штрафних санкцій 28.11.14 дана сума нарахована в обліковій картці як недоїмка.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вказана норма міститься і в пункті 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 (далі – Інструкція №455).

Оскільки за позивачем рахувалась недоїмка, то відповідно до Податкового кодексу України, на підставі Закону №2464-VI, Інструкції Володимир-Волинською ОДПІ 05.12.2014 року винесено вимогу № Ю-1212/1-25 про сплату ПАТ «Луга» недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 240 561,12 грн.

Суд вважає, що вимога про сплату боргу від 05.12.2014 року № Ю-1212/1-25 є правомірною, та винесена Володимир-Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області у відповідності з нормами Закону №2464-VI та Інструкції.

Підставою для скасування оскаржуваної вимоги позивач зазначає ту обставину, що відповідно до п. 6.9 Інструкції, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу. Вказує, що сума боргу має бути меншою, ніж зазначена у вимозі.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року в справі №803/2398/14 в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Луга» до Володимир-Волинської ОДПІ про скасування вимоги про сплату боргу від 13.11.2014 року № Ю-1212-25 відмовлено повністю, постанова суду не набрала законної сили, оскільки оскаржується позивачем в апеляційному порядку. Таким чином, позивач зазначає, що Володимир-Волинською ОДПІ мала бути винесена вимога тільки на суму зростання боргу без врахування суми заборгованості вказаній у вимозі від 13.11.2014 року № Ю-1212-25.

Однак такі доводи позивача суд відхиляє, оскільки як встановлено судом 20.11.2014 року позивачу згідно поданого звіту №1414055256 від 17.11.2014 року нарахована недоїмка по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 236 390,02 грн. За несвоєчасну сплату єдиного внеску ПАТ «Луга» Володимир-Волинською ОДПІ було прийнято рішення від 12.11.2014 року №0009051701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 3 820,30 грн. Володимир-Волинською ОДПІ 05.12.2014 року винесено вимогу № Ю-1212/1-25 про сплату ПАТ «Луга» недоїмки в сумі 240 561,12 грн. Сума заборгованості, яка включена в дану вимогу, не містить суму заборгованості, яка включена у вимогу від 13.11.2014 року №1212-25, що оскаржується.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідачем під час розгляду справи надано суду належні та допустимі докази щодо спростування позовних вимог та обґрунтування правомірності винесення вимоги № Ю-1212/1-25 про сплату боргу на загальну суму 240 561,12 грн. Наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не спростовано, вона підтверджується обліковою карткою (а.с. 19), а відтак оскаржувана вимога від 05.12.2014 року № Ю-1212/1-25 відповідає вимогам Закону №2464-VI та Інструкції №455.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру – 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З платіжного доручення №1026 від 18.12.2014 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір з вимог майнового характеру в сумі 481,13 грн., тобто 10% ставки судового збору.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014 року становить 1 218,00 грн.

Таким чином, адміністративний позов майнового характеру підлягає оплаті судовим збором у сумі 4 811,22 грн. (2 відсотки розміру майнових вимог).

Згідно вимоги про сплату боргу від 05.12.2014 року № Ю-1212/1-25 недоїмка (заборгованість) ПАТ «Луга» становить 240 561,12 грн.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), тому згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з позивача підлягає до стягнення решта суми судового збору: 4 811,22 грн. – 481,13 грн. (сплачена сума) = 4 330,09 грн.

Таким чином з ПАТ «Луга» слід стягнути на користь бюджету України несплачену суму судового збору в розмірі 4 330,09 грн.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 72, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі статтей 4, 6, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Луга» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування вимоги про сплату боргу від 05.12.2014 року № Ю-1212-25 відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луга» (ЄДРПОУ 05468096, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, 38) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 330,09 грн. (чотири тисячі триста тридцять грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 31 січня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич