Постанова № 42628270, 02.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 лютого 2015 року №826/15279/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

приватного підприємства «Роса»

до

державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 №0007322201 та від 16.07.2014 №0007332201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Роса» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 №0007322201 та від 16.07.2014 №0007332201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.06.2014 №246/1-22-01/21521174 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0007322201 та від 16.07.2014 №0007332201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 19.06.2014 №246/1-22-01/21521174 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 №0007322201 та від 16.07.2014 №0007332201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта».

Адміністративну справу №826/15279/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Роса» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» за період з 01.04.2011 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Роса»:

- статей 137, 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 391 319,00 грн.;

- статей 187, 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 345 678,00.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 19.06.2014 №246/1-22-01/21521174 прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.07.2014 №0007322201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 391 319,00 грн.;

від 16.07.2014 №0007332201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 422 318,00 грн. у тому числі: 345 678,00 грн. . – основний платіж, 76 640,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.06.2014 №246/1-22-01/21521174 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Роса» та товариством з обмеженою відповідальністю товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» за договором підряду від 19.04.2011 №190401.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Роса» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» (підрядник) укладено договір підряду від 19.04.2011 №190401, відповідно до якого замовник доручає підряднику наступні роботи та послуги: будівельно-монтажні роботи гуртожитку по вулиці Лейпцігській, 16 в Печерському районі.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору підряду від 19.04.2011 №190401; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; податкової декларації з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року; реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року; платіжних доручень за відповідні періоди; дані з ЄДР, ліцензії, довідки зі статистики стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта».

Також, позивачем на обґрунтування реальності вище зазначеної господарської операції надано договір підряду від 07.10.2009 №07/10-09, в якому позивач виступає генеральним підрядником з реконструкції розширення гуртожитку №7 по вулиці Лейпцігській будинок 16 та який передбачає право генпідрядника залучати субпідрядні організації; загальний журнал робіт із будівництва об'єкта реконструкції з розширенням розширення гуртожитку №7 по вулиці Лейпцігській будинок 16, в якому субпідрядною організацією у відомостях про виконання робіт відображено товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта».

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.12.2013 №2858/26-55-22-08/35534315 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.12.2012».

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу в акті від 19.06.2014 №246/1-22-01/21521174 ґрунтуються виключно на висновках акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.12.2013 №2858/26-55-22-08/35534315.

Так, з акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.12.2013 №2858/26-55-22-08/35534315 вбачається, що контролюючим органом відносини між приватним підприємством «Роса» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» не були дослідженими.

Окрім того, суд звертає увагу, що питання реальності господарських взаємовідносин між приватним підприємством «Роса» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» за договором підряду від 19.04.2011 №190401 було предметом дослідження в адміністративній справі №826/17858/13-а (період серпень 2011 року).

Згідно висновків постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 в адміністративній справі №826/17858/13-а, яка залишена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 №826/17858/13-а без змін, господарські відносини між приватним підприємством «Роса» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» за договором підряду від 19.04.2011 №190401 мали реальний характер.

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлена реальність господарських операцій здійснених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» за договором підряду від 19.04.2011 №190401, предметом даної справи є правильність формування податкового кредиту та правильності декларування податку на прибуток по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сельта» за договором підряду від 19.04.2011 №190401 (період квітень 2011 – березень 2014), позовні вимоги приватного підприємства «Роса» є такими, що підлягають задоволенню.

Додатково суд наголошує на тому, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.07.2014 №0007322201 та від 16.07.2014 №0007332201 позивачеві визначено грошові зобов’язання із податку на прибуток та податок на додану вартість, зокрема, і за період травень 2011 року.

При цьому відповідачем на вимогу суду не обґрунтовано дотримання контролюючим органом приписів статті 102 Податкового кодексу України щодо граничних строків визначення платнику податків грошового зобов’язання в липні 2014 року.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.07.2014 №0007322201 та від 16.07.2014 №0007332201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.