Ухвала суду № 42627576, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/800/64123/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_2, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 31 березня 2014 року №170-0 «Про звільнення ОСОБА_2» та поновити його на посаді начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що наказом Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30 вересня 2013 року №3360 ОСОБА_2 призначено на посаду начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у Харківській області.

26 березня 2014 року позивачем була подана заява про звільнення з посади за власним бажанням з 31 березня 2014 року.

31 березня 2014 року керівником Головного управління Міндоходів у Харківській області видано наказ №170-о про звільнення позивача з посади начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Харківській області відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій прийшли до висновків про безпідставність позову ОСОБА_2, оскільки оскаржуваний наказ прийнято на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням, яка, зокрема не була відкликана ним в період дії попередження. З врахуванням встановлених у справі обставин, позивача було звільнено з дотриманням його права на звільнення з роботи з ініціативи працівника, відповідно до вимог статті 38 КЗпП.

Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у період з 26 березня 2014 року по 9 квітня 2014 року (в межах двотижневого строку) позивач не звертався до ГУ Міндоходів у Харківській області з проханням не задовольняти раніш подану заяву про звільнення та не повідомляв про її відкликання.

Доводи ОСОБА_2 щодо протиправності дій відповідача стосовно фактів тиску на нього з метою примусити подати заяву про звільнення за власним бажанням не знайшли свого підтвердження у судових засіданнях.

Посилання позивача на копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого, яка була видана 5 вересня 2014 року, як на підтвердження перебування його на лікарняному з 27 березня 2014 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки така виписка підтверджує лише наявні в позивача розлади здоров`я, з приводу яких були зроблені відповідні записи в амбулаторній карті, а не факт знаходження позивача на лікарняному.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб