Постанова № 42625707, 05.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/73/15

Номер справи місцевого суду: 521/22618/14-п

Головуючий у першій інстанції Гранін

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі судді Котелевського Р.І.,

за участю: представника Південної митниці Міндоходів - Доманського С.І., захисника особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності - адвоката ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу заступника начальника Одеської митниці ДФС Погоріловського О.Д. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13.01.2015 року, -

встановив:

Зазначеною постановою судді районного суду,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн., без конфіскації вилучених грошових коштів.

Валюту вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0899/50003/14 у розмірі 17500 доларів США повернуто ОСОБА_4 або її представнику у встановленому законом порядку.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 36,54 гривень. (Платіжні реквізити: отримувач коштів ГУ ДКС України в Одеській області (м. Одеса, Малиновський район), 22030001; код за ЄДРПОУ 37607526; банк отримувача ГУ ДКС України в Одеській області; МФО 828011; рахунок 31216206700007; код класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір (ДСА України, 050)», символ звітності 206; призначення платежу - судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення, Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ 05383419, пункт 5).

З протоколу про порушення митних правил №0899/50003/14 складеного 03 грудня 2014 року державним інспектором м/п «Одеса-аеропорт» Південної митниці Міндоходів Сєбовою А.Б., вбачається, що 03.12.2014 року о 12 год. 25 хв. у оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Одеса-аеропорт» Південної митниці Міндоходів, проходила митний контроль гр. ОСОБА_4, яка прибула з Росії до України літаком «А-319» авіакомпанії «Сибір», рейсом №151 сполученням «Домодедово-Одеса».

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_4 обрала проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений коридор»), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим шляхом вчинення дій заявила про відсутність у неї товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину гр. ОСОБА_4 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у неї валютні цінності, гр. ОСОБА_4 надала наявну при неї готівкову іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що загальна сума складає 30000 доларів США.

Згідно «Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої постановою НБУ від 27.05.2008 року №148 (зі змінами) фізична особа може ввозити чи вивозити з території України без подання відповідних дозвільних документів готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро. Гр. ОСОБА_4 пропущено суму в 12500 доларів США, затримано 17500 доларів США.

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_4 порушила встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки вона формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор) та у неї під час проведення митного контролю було виявлено іноземну валюту в сумі 30000 доларів США, що перевищує встановлені законодавством України обмеження для переміщення через митний кордон України по «зеленому» коридору.

На підставі вказаних обставин у відношенні гр. ОСОБА_4 було складено протокол про ПМП №0899/50003/14 за ст. 471 МК України.

В апеляційній скарзі заступник начальника Одеської митниці ДФС просить постанову судді районного суду скасувати, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні нею порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700грн. та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - валюту США у кількості 17500 доларів США. При цьому апелянт зазначає, що при ввезенні на митну територію України валюти така валюта не підлягає оподаткуванню, а тому на думку митного органу, застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу без застосування конфіскації є незаконним. Таким чином ОСОБА_4 було переміщено по спрощеному порядку проходження митного контролю «зелений коридор» обмежений для такого переміщення товарів. Відповідно до санкції ст.471 МК України, цей товар підлягає конфіскації.

Заслухавши представника Південної митниці Міндоходів - Доманського С.І., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді районного суду без змін; вивчивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги; вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно з мотивувальної частини оскаржуваної постанови та матеріалів адміністративної справи, висновок судді суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України є законним та обґрунтованим та ніким не оспорюються.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі, належним чином дослідив та дав оцінку матеріалам справи, допитав ОСОБА_4, яка визнала себе винною та не заперечувала фактичних обставин справи, розкаялася в скоєному, та прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 в скоєні правопорушення передбаченого ст.471 МК України

Разом з тим суд встановив, що ОСОБА_4 ввозить грошові кошти в іноземній валюті на лікування, які їй надала її дочка, після чого вона поверталася на Україну через митний пост «Одеса-аеропорт» (а.с.35).

З огляду на викладене вважаю, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що грошові кошти ОСОБА_4 здобула законним шляхом. Однак під час здійснення митного контролю, обравши форму проходження митного контролю коридор спрощеного митного контролю «зелений коридор», ОСОБА_4 не дотрималася передбаченого порядку митного декларування грошових коштів, за що була притягнена до адміністративної відповідальності, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1700 грн.

При визначені адміністративного стягнення, якому підлягає ОСОБА_4, суддя районного суду врахував ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини ОСОБА_4, ставлення до вчиненого, її майновий стан, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують відповідальність, а саме те, що ОСОБА_4 вперше притягується до адміністративної відповідальності, вказані гроші були отримані законним шляхом та були внесені до пасажирської митної декларації у аеропорті «Домодедово» (РФ, Москва), яка була надано у судовому засіданні районного суду, а тому, на думку апеляційного суду, суддя районного суду прийшов до вірного висновку, що необхідним і достатнім в даному конкретному випадку є стягнення у вигляді штрафу.

При цьому суд не застосував відносно правопорушника конфіскацію валюти, що передбачено санкцією ст.471 МК України.

Що стосується вимог апеляційної скарги про призна чення ОСОБА_4 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених у неї валютних цінностей, як товару, переміщення якого через митний кордон України обмежено, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що грошові кошти в іноземній валюті, які були вилучені у ОСОБА_4, є її майном, яке представник митного органу в апеляційній скарзі вимагає конфіскувати, посилаючись на ст. 471 МК України.

Між тим, апеляційний суд, розглядаючи зазначені вимоги і аналізуючи конкретні обставини вчинення правопорушення, приходить до висновку про те, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи зазначене питання, суддя районного суду обґрунтовано керувався практикою Європейського Суду, зокрема постановою ЕСПЛ від 06.11.2008 року по справі «Ісмаілов проти Російської Федерації», що узгоджується з положеннями ст.ст. 8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, про те, що міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з рішенням ЕСПЛ від 06.11.2008 року по справі «Ісмаілов проти Російської Федерації», судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право ОСОБА_4 на повагу власності.

Відповідно до положень ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції «З захисту прав людини», кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суддя районного суду в своїй постанові прийшов до вірного та справедливого висновку, що в даному конкретному випадку, майном ОСОБА_4 - є грошова сума в доларах США, а конфіскація цього майна - є втручанням в право ОСОБА_4 на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції «З захисту прав людини».

Суддя районного суду вірно зазначив, що перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним, а держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Мотивуючи своє рішення суддя районного суду вірно прийшов до висновку, що питання про досягнення справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю.

Вирішуючи питання про визначення загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, суддя обґрунтовано застосував практику Європейського Суду, відповідно до якої держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Суддя районного суду обґрунтовано зазначив в оскаржуваній постанові, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, щодо незаконного походження грошей, які були ввезені ОСОБА_4

В судовому засіданні апеляційного суду, представник митниці доказів щодо незаконного походження зазначених коштів, також не надав. При цьому представник митниці підтвердив суду, що реальних збитків для державних інтересів в результаті недекларування ОСОБА_4 ввезеної валюти не спричинено, а з урахуванням того, що факт ввезення вказаної валюти зафіксований протоколом про порушення митних правил моніторинг подальшої їх долі може бути компенсований шляхом оподаткування.

Таким чином, суддею районного суду було встановлено, що гроші, які перевозила ОСОБА_4, були отримані законним шляхом та були призначені для легального використання, зокрема на лікування останньої.

Як обґрунтовано зазначив суддя районного суду, для того, щоб втручання, в розумінні практики Європейського суду, вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду, про те, що в даному конкретному випадку ОСОБА_4 не дотрималася передбачених Митним Кодексом України вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації при в'їзді в Україну, але фактично не вчинила будь-якого іншого правопорушення, пов'язаного з ухиленням від сплати податків, або відмиванням грошей здобутих злочинним шляхом.

З огляду на зазначене, виходячи з принципів розумності, апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду, що сума грошових коштів, яку державний орган вимагає конфіскувати у ОСОБА_4, є для неї дуже значною, як і для багатьох громадян України, а шкода, яку ОСОБА_4 потенційно могла завдати органам влади не можна вважати значною, оскільки вона фактично не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди внаслідок невнесення відомостей до митної декларації.

Таки чином, апеляційний суд вважає, що застосування в даному конкретному випадку стягнення у вигляді конфіскації грошових коштів фактично може негативно відобразиться на матеріальному достатку правопорушника, від якого в даному випадку залежить здоров'я людини, а тому не буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, що не узгоджується з вимогами ст. 6 «Про право на справедливий суд» Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (1950 року), ратифіковану ЗУ №475/97-ВР від 17.07.1997 року.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає що суддя районного суду обґрунтовано послався на практику ЄСПЛ і, всупереч положенням ст.471 МК України, застосувавши міжнародно-правові норми, дійшов до правильного висновку про можливість не застосовувати до ОСОБА_4 додаткове стягнення в вигляді конфіскації вилучених валютних коштів.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, що свідчать про легальне і правомірне отримання ОСОБА_4 вилучених у неї валютних коштів, та відсутністю в матеріалах адміністративної справи доказів щодо незаконного походження цих грошей, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суддя районного суду прийняв законне та справедливе рішення щодо повернення ОСОБА_4 зазначених коштів.

Апеляційний суд вважає, що мотивуючи прийняте ним рішення про незастосування до правопорушника конфіскації валюти, суддя районного суду, в даному конкретному випадку, обґрунтовано послався на положення ст. 8 Конституції України, вказавши, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права та на практику Європейського суду, чим відійшов від формального застосування Закону, результат якого часто буває несправедливим.

За таких обставин апеляційний суд визнає висновки судді районного суду законними, обґрунтованими та справедливими, а тому, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови судді районного суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу заступника начальника Одеської митниці ДФС Погоріловського О.Д. - залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13.01.2015 року, якою ОСОБА_4, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 гривень без конфіскації вилучених грошових коштів - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

апеляційного суду Одеської області Р.І. Котелевський